“Просимо Вас втрутитися в розв’язання проблем нашого села, які виникли у господарстві внаслідок захоплення земель та майна так званим інвестором О. М. Співаком.
В 1997 році ми, жителі села в кількості 269 чоловік, передали свої земельні паї і майно в користування фермеру С. І. Бойко.
Майже 20 років СФГ «Кузьминці» добивалося високих врожаїв зернових і технічних культур. З року в рік зростали надої молока і тваринницької продукції, за що неодноразово працівники господарства заносились на районну та обласну Дошку пошани. А за передовим досвідом роботи в село приїздили делегації не тільки з районів, а й інших областей.
І ось без відома та згоди власників земельних та майнових паїв, в 2012 році у нас появився так званий інвестор О. М. Співак. Жителів села ніхто про його появу не попередив, збори не проводилися і нашої згоди не запитували. За 2 роки його «інвестування» він викачав з наших земель і тваринництва, на яке працюють люди і яке, по праву, їм належить, понад 12 мільйонів гривень. Таким чином село стало інвестором для Старокостянтинівського цукрового заводу, який теж перебуває у його власності.
Засіваються великі площі цукрового буряку і недодержується сівозміна, а землі виснажуються, втрачається родючість ґрунту. Йде на спад виробництво тваринницької продукції, скорочується поголів’я худоби, бо не вистачає земель, на яких можна було б посіяти зернові і технічні культури для кормів тваринництва.
Під час копання і вивезення цукрового буряку, яке здійснювалося в глибоку осінь і під час дощів, колії машин сягають глибини до 1,5 метра. Що вже говорити про дороги, які руйнувалися під час витягування машин потужними тракторами з поля.
В занепад прийшла і соціальна сфера, бо на неї виділяються малі кошти. За майно, яке нам належить, людям гроші не виплачуються.
Орендна плата за земельні паї нижча від інших господарств.
Ось такі дії інвестора привели людей до рішучих дій. 11 січня 2014 року всі жителі зійшлися на збори, щоб вирішити питання про долю села, і як далі діяти, не допустивши розвалу господарства і села.
Вирішили створити СГВК «Кузьминці» з власників земельних та майнових паїв. Все людське майно, яким сьогодні незаконно користується інвестор, передати новоствореному господарству, яке б забезпечувало нормальні умови для розвитку села. Рішення перших зборів було доведено до відома інвестора, який його проігнорував, іще більше загостривши ситуацію. Люди зрозуміли, що потрібно діяти самостійно, і провели збори вдруге, на яких було затверджено статут кооперативу.
За пропозиціями людей, головою кооперативу одноголосно було обрано молодого односельчанина С. П. Сапсая. На збори запрошували О. М. Співака, який знехтував ними, таким чином ще раз проявивши неповагу до людей і тим самим підтвердивши, що ми йому не потрібні.
Але спокійно працювати і розпоряджатися своїм майном ми не можемо, бо інвестор весь час погрожує і переслідує керівника кооперативу, спеціалістів і людей села.
Майже щодня у нас бувають люди О. М. Співака, які намагаються вдертися на територію ферми, перешкоджаючи нормальній роботі.
Ми хочемо бути самостійними. Жити, трудитися на тій землі, яку завоювали наші діди і батьки, яка полита їх потом і кров’ю. За неї поклали голови 72 односельчан, імена яких викарбувані на обеліску. Вони нам нагадують щодня, що наша земля повинна бути вільною, а ми ні від кого незалежними. Ми прагнемо працювати під керівництвом людини нашого села С. П. Сапсая, який виріс в сім'ї батька-механізатора і матері-доярки, як ніхто інший, знає проблеми села і живе ними.
Будемо стояти до кінця!
Просимо допомогти у вирішенні проблеми і не дати занедбати те, що створювалося роками, зусиллями великої кількості людей.
Жителі села Кузьминці Теофіпольського району, власники земельних та майнових паїв”.
Місцевий “майдан”
СФГ “Кузьминці” –– одне із найблагополучніших господарств Теофіпольщини. Тож конфлікт, який виник там, для мене став несподіванкою. Спочатку у редакцію завітали вищеозначений С. П. Сапсай, разом із В. М. Букшанем, який представився юристом новоствореного кооперативу. Вони своїми словами переповіли фабулу звернення, а відтак запросили у село.
Принагідно з’ясувалося, що С. П. Сапсай раніше був виконавчим директором у СФГ “Кузьминці”. Тобто співпрацював із О. М. Співаком, претензії до якого висловлені у зверненні. Протест селян –– це, мабуть, і бунт менеджера супроти власників. Хто став ініціатором конфлікту, важко сказати.
…Попри мряку, біля сільради зібралася майже сотня людей. Багатьом із них довелося подолати чималу відстань, про що свідчили десятки велосипедів біля паркану. Мимоволі виник імпровізований мітинг.
–– Я три місяці регулярно ходжу на наш “майдан”. Хочу, щоб ми відділилися у окреме господарство, –– каже Віра Парфенюк.
–– Мої батьки, мій чоловік Іван і я все своє життя пропрацювали у цьому господарстві. Особисто у мене 48 років трудового стажу. Із них 15 трудилася на фермі, а решту –– в бригаді, –– розповідає Любов Олексюк. –– Тепер добиваємося, аби в селі створили кооператив.
–– Після війни у 1947-1948 роках я скородив ці поля коровою, –– згадує Володимир Ткачук. –– Цьому господарству присвятили своє життя мій батько і дід. Тепер ми утворили кооператив і хочемо бути на своїй землі господарями.
–– Майнові паї усі в руках людей. Ніхто їх нікому не віддавав і не продавав. Тому ми маємо чим обробляти землю і де утримувати техніку, –– розповідає Володимир Данилюк.
Революційна ситуація виникає тоді, коли верхи не можуть управляти по-новому, а низи не хочуть жити по-старому. Таке класичне визначення.
Позиція громади зрозуміла. Люди прагнуть хазяйнувати на своїй землі, самоорганізуватися у таку структуру, на діяльність якої вони матимуть вплив, і мати таке керівництво, якому довірятимуть. Вони також вимагають прозорості і справедливості.
Позиція власника
У будь-якому конфлікті задіяно дві сторони. Тому я змушений був поцікавитися баченням ситуації у голови СФГ “Кузьминці”, О. М. Співака, про якого йдеться у листі.
–– Я є власником даного господарства з 10 травня 2012 року, –– розповідає Олександр Михайлович. –– Саме тоді відбулося його злиття із фермерським господарством “ТЕРА-ОРМС”. Відповідно СФГ “Кузьминці” тепер належать матеріальні цінності, виробнича худоба, сільськогосподарська техніка. Ми займаємося виробничо-господарською діяльністю.
Із тезою, що ми не дбаємо про господарство, категорично не згоден. 2013 року наше господарство закупило основних засобів на суму 2 мільйони 300 тисяч гривень. Зокрема, молокопровід, обприскувач причіпний Джон Дір 732 та трактор Джон Дір 8410. Ми нарощували дійне стадо. Минулого року воно зросло на 20 голів і тепер становить 250 корів. Валовий збір молока збільшився з 14917 центнерів до 18336 центнерів.
Також беремо активну участь у підтримці соціальної сфери села, про що, можливо, не знає більшість наших орендодавців. Власним коштом ремонтуємо дороги, виділяємо допомогу на харчування як дошкільнят, так і школярів, облаштували ігровий майданчик місцевого дитячого садка. СФГ “Кузьминці” забезпечує роботою 70 мешканців.
Щодо наших опонентів, то СГВК “Кузьминці” був створений 14 січня 2014 року. Його засновниками є С. П. Сапсай, В. І. Пилип’юк, В. М. Ткачук та В. П. Школьний. Зловживаючи довірою місцевих жителів та службовими повноваженнями (усі вищеназвані особи були керівниками СФГ “Кузьминці”), вони переконують жителів села розривати договори оренди землі, укладені з нами, та намагаються провести державну реєстрацію відповідних дій.
Мною, відповідно до чинного законодавства, були подані позовні заяви до Теофіпольського районного суду про визнання вказаних дій незаконними.
Незважаючи на це, С. П. Сапсай підбурює жителів села Кузьминці та організовує їх виїзди до смт Теофіполь, під час яких вони пікетують приміщення районного суду, прокуратури, реєстраційної служби та районної ради з метою тиску на державні органи та дестабілізації ситуації у районі.
Крім того, С. П. Сапсай та його оточення перешкоджають проведенню інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, протиправно утримують бухгалтерську документацію, трудові книжки працівників господарства.
Дії перерахованих вище осіб зривають посівну кампанію та перешкоджають подальшому розвитку господарства.
Засновники новоствореного кооперативу, ігноруючи вимоги чинного законодавства України, привласнюють продукцію фермерського господарства та передають її сторонній організації, завдаючи матеріальних збитків СФГ “Кузьминці.”
Новоутворене у Кузьминцях підприємство не має на своєму балансі ні майна, ні великої рогатої худоби, будь-яких матеріальних цінностей. У нього відсутні угоди щодо оренди землі, оренди майна, угоди щодо вчинення виробничо-господарської діяльності, будь-які угоди на реалізацію чи купівлю продукції.
Стосовно неправомірних дій членів кооперативу “Кузьминці” я, як голова фермерського господарства, звернувся до правоохоронних органів, у прокуратуру Теофіпольського району та Хмельницьку обласну прокуратуру. За моїми заявами порушено кримінальне провадження.
Але поки здійснюються перевірки заяв, майно та продукція фермерського господарства привласнюється новоутвореним підприємством — кооперативом “Кузьминці” на чолі зі С. П. Сапсаєм. Привласнення продукції створює небезпеку для фермерського господарства, спонукає його до стану банкрутства, протиправного вилучення майна господарства та грошових коштів.
Де ключ до вирішення?
У журналіста, як і у лікаря, головне правило: “Не нашкодь”. Було б господарство у Кузьминцях занедбане,е я би поставився до конфлікту більш однозначно. А так доводиться міркувати. Ну, хоча б над тим, наскільки правомірними є дії ініціативної групи юридично. Як будуть розв’язані питання розірвання і переукладання угод на оренду паїв? Або де керівники новоствореного кооперативу візьмуть обігові кошти на розвиток? Фінансово-економічні питання сьогодні нелегко вирішувати! Чи не вилізуть боком усі юридичні колізії, коли прийде час реалізовувати урожай?
Майданна романтика минеться, і настануть прозаїчні будні. Це теж треба враховувати.
Як на мене, то краще було б не рубати з плеча, а керівникам новоствореного СГВК спробувати домовитися із нинішнім власником СФГ. Узгодити план обопільних дій на перехідний період.
Ну, а власнику в особі О. М. Співака зустрітися з ініціативною групою та самими людьми. Чи запросити їх до себе за круглий стіл. Розв’язати суперечку із громадою без участі людей неможливо.
Чому б не взяти на себе роль посередника у таких перемовинах комусь із авторитетних представників влади у Теофіпольському районі? Адже вони теж мають бути зацікавлені у збереженні благополучного господарства — сумлінного платника податків і відповідального роботодавця.
Конфлікти здебільшого починаються з того, що сторони займають радикальні позиції. А потім шукають золоту середину. Стінкою на стінку можна добряче дров наламати. Тільки хто за це відповідатиме?
Зрештою, як їм ліпше діяти, мають вирішити самі учасники цієї міжкорпоративної суперечки.
На мій погляд, її можна розв’язати не з допомогою сили, самозахоплень, судової тяганини і емоцій, а у мирний спосіб. Була б тільки до того добра воля.
Gismeteo 
