Безжально завищені тарифи на електрику. Корупційна схема «Роттердам +» закупівлі вугілля, коли в ціну закладена європейська сировина, а за фактом — вітчизняна ахметівська. Все це викликає не тільки ненависть до владців із їхніми махінаціями, офшорами та маєтками, а й бажання енергонезалежності. Най там вони казяться, а в мене свій котел на щепі. Або сонячна батарея на даху. Причому це не теорія, а практика, що все більше поширюється теренами України. Як не дивно та парадоксально, й держава наразі це стимулює, дає можливості розвивати альтернативну електрику — з відновлювальних джерел енергії (ВДЕ). На Хмельниччині відбувся семінар «Поширення досвіду заміщення газу альтернативними видами палива та розвитку сфери ВДЕ», в якому взяв участь голова Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України Сергій Савчук.

КУПА ПЛЮСІВ ДЛЯ ВИРОБНИКІВ
Протягом останніх років залежність від кремлівської газової голки практично подолана. Порівняйте, ще кілька років тому ми закуповували понад п’ятдесят мільярдів кубів російського газу, торік — лише близько десяти мільярдів. Та й то — в Європі, а не з Москви. Прогрес очевидний, але держава прагне ще більше мінімізувати залежність від закордонних енергоносіїв. Використання щепи, деревини, соломи, кукурудзяних качанів, пелетів — практика, що все більше поширюється в країні. Справді, навіщо опалювати приміщення наддорогим газом, або нині не менш вартісною електрикою, якщо можна використати альтернативу?
Причому так вже роблять не тільки якісь невеличкі приватні підприємства, а й потужні комунальні. За словами директора Кам’янець-Подільського комунпідприємства «Міськтепловод- енергія» Валерія Гордійчука, що виступав із презентацією на заході, комунальники міста над Смотричем все активніше використовують природну сировину для своїх потреб. Хтось дав качани, за його словами, безкоштовно, щось закупили. Причому географія закупівель деревини вкрай широка — від Чемеровець до Білогір’я. Що в Кам’янецькому районі не здатні самотужки вирішити питання заготівлі сировини? Гроші не потрібні бізнесу, якщо під боком надійний споживач енергоресурсів? Можливо, ситуація зрушиться, бо надто гарні перспективи змалювали інші учасники семінару.
Директор агроенергетичної компанії «Салікс енерджі» Ірина Гнап, до речі, наша землячка, розповіла про власний досвід використання енергетичної верби. Засадив не придатні для ведення сільгоспробіт землі вербою і «коси» її щотри роки. Для цього площу під ділянку ділять на три частини, засіваючи кожну третину з інтервалом рік. А потім 25 років лише збирай врожай, майже не вкладаючи додаткових коштів. На Рівненщині, де працює її компанія, навіть не вистачає попиту на всю продукцію. Тому дев’яносто відсотків пелетів вони експортують до Польщі. От вам і жива валюта, і чистий дохід від непродуктивних земель.
Про використання біогазу в нас говорять ще більше, ніж про пелети, але досі в державі лише близько двох десятків біогазових установок. Знаєте скільки їх у Німеччині? Тринадцять тисяч! Якщо говорити лише про газ, який можемо отримати з наших сміттє- звалищ, то це становить 15 мільярдів кубометрів, розповів директор з маркетингу компанії «Екодевелоп» Віталій Лебедєв. Цього вистачило б, аби повністю відмовитися від імпорту ресурсу. Добре, погодьмося, коли ще руки в нас до звалищ дістануться — ми здатні лише накопичувати сміття, з переробкою роками не можемо дати ради. Але наші птахофабрики, цукрові заводи, свиноферми, пивзаводи? Це ж шалене джерело біогазу, причому з відходів! Переваги беззаперечні: переробка відходів, отримання електро- та теплоенергії, ще й готові добрива на виході. Гроші на рівному місці.
Про сонячну енергетику взагалі важко промовчати. Хмельниччина цьогоріч має намір подвоїти кількість своїх сонячних електростанцій, збудувавши ще п’ять. А в Україні справжній бум на енергію від сонця. Якщо у грудні 2014 в державі було 21 електроустановка в приватних господарствах, то наприкінці 2015 — вже 244, а на кінець минулого — 1109 штук. Чому люди та підприємства все активніше запроваджують енергетику на відновлювальних джерелах? Бо в державі діє «зелений тариф». Продаєш енергію в об’єднаний ринок — маєш 16,37 євроцента за кіловат-годину (за інформацією Держагенції, така ціна встановлена з 1 січня поточного року). Уявляєте, близько п’яти гривень за кіловат платить держава людям, які розвивають енергетику з ВДЕ? Чим не бізнес? Чому дивуватися стрімкому зростанню популярності альтернативної енергетики? Звісно, це надзвичайно вигідно виробникам.
ВЕЛИКИЙ МІНУС ДЛЯ СПОЖИВАЧІВ
І взагалі в Україні вкрай амбітні плани щодо розвитку альтернативних джерел, розповів голова Держагенції Сергій Савчук. Національним планом дій з відновлювальної енергетики на період до 2020 року встановлено завдання досягти одинадцяти відсотків енергії в енергоспоживанні за рахунок цих джерел. Щоправда, для цього потрібно близько 16 мільярдів євро інвестицій. Але з іншого боку, як вже йшлося, працює дуже привабливий тариф для виробників – п’ять гривень за кіловат-годину. Як воно буде — побачимо. Але, скажу відверто, може, не треба нам тої «зеленої енергії»?
Отже, виробники отримуватимуть 16,37 євроцента — прекрасний бізнес. Знаєте, скільки в Німеччині платять за альтернативну енергію? Десять центів! А в Польщі? 3,8 цента! Ми, всі споживачі, здатні витримати такий тариф, який держава «від щедрот душевних» вирішила дати «зеленим енергетикам»? Бо ж усі ці євроценти потрапляють до загального тарифу! Хтось вставить собі сонячну «батарейку» та матиме надприбутки за наш кошт. Справедливо? Вже зараз «альтернативники» жирують на енергоринку. Аби не бути голослівними, наведемо цифри з Оптового ринку електроенергії за березень. Атомним станціям платили за кіловат-годину 46,8 копійки, тепловим — 2,09 гривні, «зеленим» — 4,14; у тому числі сонячній генерації – 7,33 гривні. Отже, атомники отримують у п’ятнадцять разів менше, ніж «сонячники»!!! Це чесно? Виробництво, пов’язане з радіацією, яке ще й має клопіт з ядерними відходами, отримує значно менше, ніж екологічно чистий та безпечний майданчик, на якому стоять на сонечку панельки й де пасуться вівці (бував, бачив).
Більше того, ці завищені розцінки для альтернативників безпосередньо впливають на наші з вами платіжки, бо дуже дорого обходиться ця «безкоштовна» електрика від сонця. Поглянемо на розподіл коштів від проданої енергії. Торік атомні станції виробили більше половини електрики, а отримали — 29,6 відсотка від усіх коштів, натомість тепловики виробили менше третини енергії, а грошей забрали майже половину. Але вся увага «зеленим». Отже, генерація становить лише 1,3 відсотка, а виручка — 7,1 відсотка! Ви уявляєте, наскільки має зрости тариф, якщо втіляться в життя владні плани та альтернативники матимуть одинадцять відсотків ринку?!
«Подільські вісті» уявляють, тому й прямо запитали в Сергія Савчука на прес-конференції, якщо ваша агенція з енергоефективності та енергозбереження, то, так чомусь здається, вона має дбати саме про те, щоб споживали або менше, або дешевше. А де дешевше? «Зелений тариф» перевищує німецький, а ми пропонуємо це розвивати? Не зручніше та вигідніше для держави та споживачів добудувати третій та четвертий енергоблоки Хмельницької атомної? На жаль, слова голови Держ- агенції про світові тенденції,       екологію, Чорнобиль, Фукусіму тощо не містили відповіді на це запитання. Добре, що ситуацію врятував голова обласної ради Михайло Загородний, який теж відповідав на запитання «ПВ», наголосивши, що добудова ХАЕС залишається актуальною. У цьому його запевнив і прем’єр-міністр Володимир Гройсман, який нещодавно відвідав Хмельниччину.
За нинішньої здирницької політики в сфері ціноутворення в електриці розвиток «зеленої енергетики» — великий бізнес для «наближених» та грабунок населення. А за згадані 16 мільярдів євро можна побудувати зо п’ять атомних енергоблоків, які не тільки забезпечать українців дешевою електрикою, а й дозволять забути про ахметівські шахти. Але це комусь не вигідно. Й ми навіть здогадуємося кому.