Надрукувати
Категорія: Економіка
Перегляди: 1500

Скандали із перевезенням пільгових категорій громадян виникатимуть, доки (так здається) не запровадять адресну допомогу. Так, адресна допомога багатьом не до душі, передусім саме пільговикам. Бо, як очікується, платитимуть її на вкрай низькому рівні. Може, саме тому про неї лише говорять роками, але ніяк не втілять у життя. Бо справді, за нинішніх умов законодавство має внутрішні протиріччя. З одного боку, воно передбачає безліч пільгових категорій (приблизно половина населення України має ті чи інші пільги), які мають право на безкоштовний проїзд. З іншого, закони передбачають відшкодування перевізникам коштів за проїзд безоплатних пасажирів. А, як не важко здогадатися, грошей катма, тому на належному рівні відшкодування не здійснюється. Тому  водії часто-густо й відмовляються перевозити людей. Редакції отримала чергового листа зі скаргою на перевізника від мешканки Хмельницького Софії Муляр.

«Шановна редакціє «Подільських вістей»! Звертається до вас пільговик (пенсіонер та інвалід ІІ групи). На маршруті Хмельницький — Водички в мене постійно виникають проблеми: водій автобуса вимагає гроші за проїзд, викидає з автобуса. В п’ятницю, 16 червня, погрожував фізичною розправою. Пасажир з автобуса викинув мене на вулицю. Я викликала поліцію, склали протокол. І ще в травні двічі виїжджала поліція, й є протоколи. Також зверталася в управління Укртрансбезпеки у Хмельницькому.
Прошу роз’яснити, чому пільговики не захищені? Чому перевізники-розбійники не покарані за порушення? Чи буде вжито владою заходів щодо перевізника маршруту Хмельницький — Водички?»
Як бачимо, шановна дописувачка зверталася зі скаргою на перевізника не тільки до поліції, а й до Укртрансбезпеки. До того ж, вона спілкувалася з представниками влади і районного, і обласного рівня. Скажемо більше, коли ми допомогли Софії Муляр переслати лист до Хмельницької облдержадміністрації, вона, як то кажуть «гарячими слідами», вирішила її відвідати та зустрілася з керівництвом…
За кілька днів ми поцікавилися в пані Софії, чи є наслідки наших спільних дій. Вона повідомила, що наразі має можливість спокійно їздити в автобусі.
Редакція ж вирішила поцікавитися в директора департаменту економічного розвитку, промисловості та інфраструктури облдержадміністрації Юрія Гриневича розвитком ситуації. Тим більше, що Софія Муляр під час візиту до установи зустрічалася також і з ним. Юрій Гриневич підтвердив, що проблема розв’язана, але наголосив, що в області є питання зі збитковими маршрутами. До прикладу, на три маршрути взагалі немає бажаючих здійснювати перевезення. Крім того, він порадив за більш докладною інформацією звернутися до Хмельницької райдержадміністрації, бо маршрут Хмельницький — Водички — сфера її відповідальності.
Перший заступник голови райдержадміністрації Андрій Зелінський підтвердив, що маршрут районний приміський. І додав, що раніше його взагалі не було. Лише рік тому за клопотанням мешканців та депутатів його відкрили. Причому, як стало зрозуміло із розмови, перевізника швидше вмовили здійснювати перевезення, ніж він сам охоче погодився. А питання безкоштовного проїзду Софії Муляр нині вирішене.
Можна було б поставити крапку, але зауважимо кілька проблем, які «виросли» із цього листа. Перша, як можна «викручувати руки» перевізнику, якщо він працює на збитковому маршруті? Він же розвернеться та покине його — всі задоволені? Деякі маршрути зручні для людей, але якщо вони збиткові? Коштів на відшкодування пільгового проїзду, як завжди, катастрофічно бракує. Друге — власники автобусів своїм коштом мають возити пільговиків? Це нормально? Про суперечність чинного законодавства у частині безмежної кількості пільговиків і нестачі коштів у державі, аби відшкодувати їхній проїзд, «Подільські вісті» писали, й неодноразово. На ці граблі ми наступаємо роками. Й ще будуть скарги, між іншим, цілком законні, громадян на обмеження їхнього права на безкоштовний проїзд. Звернення пані Софії не перше і, так здається, не останнє, поки будуть ці недоречності в законах.
Тому знову повертаємося до питання адресної допомоги. Держава чомусь спромоглася знайти десятки мільярдів гривень на комунальні субсидії. Може, ще трохи розщедриться та виділить кілька мільярдів на адресну допомогу. Бо неодноразово чули вже скарги: пільги на проїзд отримали лише містяни. Де ж та бабця у селі має можливість кататися безкоштовно в тролейбусі? Скасували б пільги, а гроші виділили всім пенсіонерам. Ті кількасот гривень для сільського мешканця замість міфічного права безплатно їздити стали б у нагоді.
Але поки законопроект про адресну допомогу роками припадає пилом у парламенті. Не на часі, мабуть, думають депутати. Мо’, десь вибори не за горами, то вони з такими радикальними обіцянками змін засвітяться. Тому й маємо всі ми постійний клопіт у трикутнику пільговик-перевізник-влада. Як до адресної допомоги ставляться люди? По-різному. Містяни, швидше, проти, селяни — за, перевізники — за. А влада? Як сказав Андрій Зелінський: приймуть — будемо виконувати.