Один письменник писав: «У нашому ненадійному світі немає нічого вже досягнутого і більш крихкого, крім довіри».
Отож довіра до нашого уряду падає катастрофічно. Обіцяли замінити собою глашатаїв-регіоналів, — прийшли до влади та й оті обіцянки на покращення замінили підвищенням тарифів на опалення, зростанням цін на продукти харчування, на проїзд у транспорті тощо. А медицина... Не дай Боже захворіти.
Досить гучно хвалився прем’єр, що зросла зарплата аж у 3200 гривень. Та не журиться він, що зростає кількість безробітних, бо ж не в усіх дрібних підприємствах зростуть прибутки, аби платити оту суму.
Історія пам’ятає різні революції, голодомори, війни... Усе пережили й відбудували господарство.
Села росли-зростали, нові вулиці виростали. От, до прикладу, за кошти господарства «Комунар» побудовано середню школу, дитсадок, з’явилася нова вулиця — Молодіжна. Рішенням правління її заселили новостворені молоді сім’ї колгоспників. Житло колгоспникам давалося безкоштовно.
1 вересня 1971 р. шкільний поріг переступило 526 учнів з сіл Немирівка, Красносілка, Сахнівці, Киселі. А сьогодні на шкільний поріг ступають лише 202 учні з отих сіл. Молодь виїжджає на заробітки за кордон.
1992 року в колгоспі «Комунар» було 5459 гектарів сільськогосподарських земель. Працювало понад 980 трудівників, серед них — 28 спеціалістів з вищою та середньою освітою. Автотракторні парки мали 158 автомобілів, 19 тракторів, 28 зернозбиральних та 9 кормозбиральних комбайнів. Утримувалося по 12000-15000 голів ВРХ. На м’ясокомбінати відвозили продукцію в Баку, Донбас, Москву, Ленінград, Київ, Шепетівку. На звірофермі утримувалося до 5000 песців, нутрій, білок, норок, лисиць. Працювали цегельний, вапняковий заводи, швейна фабрика, ковбасний цех, мінімолокозавод, хлібозавод.
Нині ж зовсім інша реальність в українського села. Нема довіри до нашої влади у селян-хліборобів.
На сході країни, на Донбасі, йде фактично війна. Гинуть лю-ди, Земля заливається людською кров’ю. А наші народні депутати планують схвалити документ про продаж українських чорноземів. Начеб того вимагає МВФ. Але то — брехня, якою прикриваються можновладці, щоб загарбати наші чорноземи.
Нещодавно депутат від Блоку Петра Порошенка Мушак на телебаченні доводив, що від продажу сільськогосподарської землі буде великий прибуток Україні. Сумніваюся.
Не сумніваюся лише в одному — господарем на землі має бути, як записано в Конституції України, тільки український народ. Крапка!
Gismeteo 
