Уявіть, що ви живете у віддаленому селі, куди й хліб привозять лише кілька разів на тиждень, і автобус з райцентру ходить у вівторок і четвер, і радіо не працює, і вас, жителів, залишилося там душ п’ятдесят... Кому, крім рідних ваших, до вас є діло? Думаєте над відповіддю? Я підкажу: листоноша про вас не забуде.

Якщо ви передплачуєте хоч одну газету чи журнал, мусить їх вам принести. І пенсію принесе. І, якщо замовите, якісь продукти у своїй сумці доставить (консерву, ковбасу, олію чи цукерки). І субсидію оформить.  І рахунок мобільного телефону поповнить...  Так-так, усе це зробить листоноша, ваш надійний зв’язковий зі світом: незважаючи на довжелезні кілометри, які йому зазвичай доводиться долати, на бездоріжжя, на важку сумку...
    У Капустянах таких зв’язкових троє — начальник відділення зв’язку Надія Василівна Дідурик та листоноші Людмила Миколаївна Мазур і Володимир Іванович Бабчинський. Володимир Іванович  обслуговує Глибочок, до якого  п’ять кілометрів, тому  й доводиться   «намотувати» не менше десяти кілометрів. Та я на велосипеді, віджартовується, тому все встигаю. «Але, як завіє снігами, —  додає Надія Василівна, — то ніякий велосипед не поможе, хіба лижі…» Втім і вона, дарма  що, так би мовити, на місці працює, теж не набагато менше ноги натрудить — кілометрів шість. Але в кожному дворі листоношу чекають чи як не найжаданішого гостя, тому втома відступає, коли бачиш щиру і вдячну посмішку когось із односельчан.
 Що й казати, нелегка ноша в листоноші. Зокрема, сумка її. Бо, хоч і стверджують, що рівень передплати періодичних видань знизився, люди не стали менше читати газет і журналів. Приміром, нині по їхньому відділенню передплачується 1049 екземплярів періодики (кілька років тому було 730). Он лише Валерію Дмитровичу Ціцію, досвідченому передплатнику зі стажем (його ми зустріли у відділенні), кладуть листоноші у поштову скриньку і «Над-
дністрянську правду», і «Добрий господар», і «Порадник здоров’я», і «Подільські вісті». До речі, наші «Подільські вісті» Валерій Дмитрович читає уже двадцять років, за що йому ми щиро вдячні. Принагідно вітаємо Валерія Дмитровича та його дружину Марію Василівну із золотою річницею їхнього весілля, яке вони святкуватимуть у суботу, 15 листопада. Любові вам, злагоди, мирного неба!
 Всього ж у Капустянах і Глибочку мешкає майже 150 шанувальників нашої газети. Ми дякуємо їм (і поштовикам, звичайно) за довіру й обіцяємо, що будемо намагатися і надалі її виправдовувати.
  Про Надію Василівну добре слово сказав Володимир Шлапак, начальник Новоушицького центрального відділення поштового зв’язку центру поштового зв’язку № 4 ХДППЗ «Укрпошта». Він назвав її серед кращих їхніх працівників. А ще Володимир Іванович відзначив роботу начальників відділень зв’язку сіл Браїлівка Лариси Гринишиної, Борсуків — Валентини Мещанінової, Струги — Юлії Лукіянчук, Старої Гути — Раї-си Слободянюк, Заміхова — Наталі Колубай, оператора з Шебутинець Алли Паламарчук, листоноші з Нової Ушиці Тамари Куцої.
 Цей список можна продовжувати і далі, адже практично всі члени їхнього колективу працюють сумлінно. І в цьому, звісно ж, заслуга керівника — Володимира Івановича. Сорок років працює він у поштовій галузі (а нещодавно відзначив свій 60-річний ювілей), знає роботу до тонкощів. Вимогливий і справедливий, Шлапак працює чітко й на результат. Він не вміє обманювати, тому ніколи  не обіцяє того, чого не може виконати. Однак великий оптиміст і вміє наполегливо йти до мети.
— Професія листоноші складна, — каже Володимир Іванович. — Ви не думайте, що листоноша повинна просто газети рознести і все. Вона повинна вміти спілкуватися з людьми, психологом бути, якщо хочете. Вчимо наших працівників, підказуємо їм. Але потім мусить бути віддача: план треба виконувати обов’язково. Я вдячний нашим працівникам за роботу. Вітаю їх з професійним святом і хочу побажати міцного здоров’я, успіхів, гарної зарплати, миру на нашій землі.
Редакція приєднується до привітань і дякує усім працівникам зв’язку за їхню нелегку роботу.