Коли першого космонавта Землі Юрія Гагаріна запитали, чи гадав він, що підкорятиме Всесвіт, — відповів: навіть на думку не спадало таке.
Утім, мало хто із знаменитостей, світил і видатних людей припускали, що заживуть такої слави, як приміром, керівник фермерського багатогалузевого господарства «Євроінвест», що у Міцівцях Дунаєвецького району В’ячеслав Боднар.

Як кажуть, тут можна говорити-балакати скільки завгодно, але недарма кажуть, що краще один раз побачити, ніж сім разів почути.
На центральній садибі фермерського господарства зустрічає головний агроном Василь Гидзира. Із неабиякою гордістю розповідає:
— У цьому році закупили чотири одиниці нової сучасної техніки: самохідний обприскувач, автомобіль «ДАФ», трактор PeNDT і вантажувач — WASSEV Ferguson.
До речі, Олександр Баран недарма жнивував цьогоріч із своїм батьком Михайлом. Бо і заробітки були високі, і службу  зіслужили господарству гарну, взявши небувалий врожай. Незабаром  тут планують реалізувати ще один вкрай необхідний задум — придбати нову сівалку точного висіву, грунтообробну техніку, борони, культиватори тощо.
Краще і глибше ситуації із ставленням хліборобів фермерського господарства до землі-годувальниці, ніж Василь Гидзира, навряд чи хто інший знає. Отож він стверджує, що півтори тисячі гектарів, які обробляє «Євроінвест», дають максимальну віддачу лише при дотриманні однієї свята-святих вимоги — продуманій сівозміні і новітніх технологіях. А втім, як відомо, факти — річ неспростовна. Господарство В’ячеслава Боднаря виростило і зібрало ячменю понад 70 центнерів з гектара, пшениці — 90, сухої кукурудзи взяли 100 центнерів, соняшника — 35, озимового ріпака — 38 центнерів з гектара.
 Керівники Хмельниччини й районів минулих часів підтвердили б, що за такі небувалі показники їх, даруйте, відзначили високими державними нагородами, а то й жалували б найвищого звання — Героя Соцпраці.
На корми для власного дійного майже 150-ти голівного стада в ями заклали дві з половиною тисячі тонн силосної кукурудзи, якої зібрали на фураж по 500 центнерів з гектара. Тому й не дивно, що середньодобові надої становлять в ці пізні осінні дні майже 17 літрів на корову. Молоко із задоволенням купує ТОВ «Віньковецький сирзавод». А втім директор цього підприємства, депутат обласної ради Руслан Пшибельський піднесено розповідає про співпрацю молокопереробників із ФГ «Євроінвест».
— Дуже надійний і порядний партнер. За всіма вимогами сьогодення — молоко продає нам лише вищого гатунку і жирності. Побільше б нам таких відповідальних і совісних компаньйонів!
 Як відомо, розвивається той, хто постійно в русі, хто до дрібниць продумує свою стратегію й тактику. Адже під лежачий камінь вода не потече.
Заступник В’ячеслава Боднаря із будівництва Зотік Пшоняк розповідає:
— Нещодавно збудували власне зерносховище на півтори тисячі тонн. Наступне — на одну тисячу тонн, в стадії реалізації. Капітальний навіс для двадцяти одиниць техніки — тема сьогоднішнього дня. Електронна вага на 100 тонн уже змонтована.
Свої земельні паї В’ячеславу Боднарю і його команді довірили власники з шести навколишніх і не зовсім ближніх сіл. Вчасно і по-людськи розрахуватися із селянами — питання честі і совісті фермера. За його вказівками зерно доправляють у кожний населений пункт, де проживають орендодавці. А мірошники Володимир Коваль та Сергій Деркач відповідають за цей процес.
Зазначимо, із так званим реформуванням сільського господарства багато хто із нас вже й забув про ті надбання, які працювали на простих хліборобів. Приміром, їх безкоштовне гаряче харчування. В’ячеслав Анатолійович, як кажуть, досить швидко і якісно реанімував цей соціальний фактор. Фермерське господарство повністю взяло на себе безкоштовне дворазове харчування своїх працівників. Повірте, такого в окрузі і вдень з вогнем не знайдеш. Тут, певна річ, своє кухарське мистецтво і фантазію втілюють Людмила Липко та Світлана Вітковська.
Повірте, смакоті страв, які вони готують, можуть позаздрити шеф-кухарі відомих ресторанів.
Безсумнівно, всі ті досягнення і здобутки В’ячеслава Анатолійовича і його команди не впали з неба... Усе це створювалося роками, важкою працею та мудрими підходами до розв’язання проблем. Однак головне те, що керівник переконаний: у хліборобській справі — дрібниць не буває.
Бо земля-матінка легковажного ставлення до себе не прощає. Вона прихильна і нагороджує лише тих, хто віддає їй тепло своєї хліборобської душі.