У часи, коли були зруйновані господарства на селі, які забезпечували роботою чи не все населення, треба було шукати порятунок. Іти на ринок торгувати, братися за власну справу? — такі докучливо-болючі  питання постали і перед Ігорем Василевським, зоотехніком за освітою, який вже мав досвід роботи в сільському  господарстві.

— Облогуючі поля у нашій Йосипівці були в такому стані, що страшно згадувати, — каже Ігор Васильович. — Стіна з бур’янів. Землі  тоді нікому не треба було. Ферми розволокли — на дрова, на будматеріали. Всюди — розруха. Хоч ситуація була дуже складна, але сидіти, вичікувати, плакати — не вихід, — веде далі  Ігор Василевський. — Перші шість гектарів, які наважився взяти в обробіток, дали врожайність аж... 7 центнерів з гектара. Катастрофа,  думаю. Пирій у тій пшениці по коліна. Скосили, склали, як сіно. Заспокоюю себе, що хоч буде що худобі кинути їсти.
Ми, до речі, вдома спочатку тримали одну корову, потім  дві, далі — п’ять, вісім. Худоба, поле — доводилося крутитися з ранку до ночі.
Згодом фермер-початківець погасив борги колишнього сільгосппідприємства в Йосипівці, викупив майно. Ремонтували, реконструювали, будували — село оживало на очах. Ось вже й з’явився тут новий просторий корівник, сучасний доїльний зал. Ігор Василевський розуміє, що без тваринництва селу ніяк  не можна. Нині фермерське господарство «Династія», створене ним  з «нуля», налічує 240 голів дійного стада. Від кожної корови надоюють по 19 літрів молока. Екологічно чистий продукт із задоволенням купують відомі в Україні виробники.  Три роки тому встановили новий доїльний зал «ялинка», сучасний молокопровід.  Окреме приміщення  для сухостою,  для телят  — спеціальні піднавіси. Всього ж на фермах господарства утримують 560 голів худоби.
Розвивають і свинарство, сьогодні тут  тисяча голів  свиней. Зараз якраз будують  ще й маточник на 160 свиноматок за датськими технологіями. Цьогорічний врожай радує хліборобів «Династії», але погодні умови, кажуть, важкі. Сьогодні ще триває збір кукурудзи, цукрових буряків, капусти. Здавалося б, тисяча гектарів — не такі значні площі, на яких можна досягати високих результатів. Та все ж їх приклад засвідчує, що це можливо. У фермерському господарстві в середньому
50 робочих місць, проте під час сезонних робіт кількість працівників зростає до сотні. В їдальні господарства їх безкоштовно харчують, гарячі обіди доставляють і в поле.
Важливо, що й підтримку соціальної сфери Ігор Василевський переклав на свої плечі.  Школи, сільські ради, соціальні заклади, які потребують фінансової допомоги — завжди можуть розраховувати на «Династію».
— Треба людям допомагати. Проте всі сільгоспвиробники мають бути в однакових податкових умовах, — каже Ігор Васильович. — Є випадки, коли господарство обробляє дві тисячі, більше гектарів землі, а податків чомусь сплачує значно менше, участі в соцкульт-
побуті не бере. Чому такі факти не зацікавлять перевіряючі органи? Усі разом ми маємо наповнювати бюджет і домагатися змін в селі на краще. Питання, що торкаються благополуччя сільських територій, треба вирішувати справедливо.
 За минулий місяць фермерське господарство «Династія» сплатило мільйон  136 тисяч податків, а фонд зарплати склав 600 з лишком тисяч гривень. Хіба це не є залізним аргументом, що при наполегливій роботі, величезному бажанні і добросовісності можна багато чого досягти? Ігор Васильович вдячний за те, що районна державна адміністрація, районна рада цінують його внесок у розвиток села, всіляко підтримують. Нещодавно, до прикладу, було прокладено 700 метрів дороги до Йосипівки. Зрозуміло, що користуватимуться нею і ті, хто живе в селі, і ті, хто доїжджають сюди на роботу. Нині у віддалену від райцентру Йосипівку їдуть з різних куточків району — Коржівки, Махаринець, Старого Острополя, Самчиків, Красносілки. Саме тут  знайшли їхні жителі порятунок від безробіття.
— Не розумію, чому кажуть, що роботи немає, — ділиться думками Ігор Васильович. — Сьогодні, навпаки, в селі нестача кадрів. Наприклад, знайти у господарство механізатора, водія — проблема. Нові трактори хотів би доручити молодим спеціалістам, а їх не знайти. Ось уже три роки шукаю електрика. Збудували овочесховище на 2,5 тисячі тонн — треба робочих рук.
Тоді, коли, коли Ігор Василевський задумав розвивати свою справу, він мріяв, щоб до неї долучилася вся родина. Тільки разом, укупі, був переконаний, усе вдасться. Так і сталося. Старший син Юрій, як і батько, зоотехнік. Тепер на ньому відповідальність за роботу тваринницьких комплексів. Молодший Богдан — спеціаліст в агрономії. Старша невістка Ліана — менеджер по закупівлях і продажу, хрещениця, котра завершує навчання у виші, освоює бухгалтерію. Брат Дмитро — інженер, механік, водій. Швагро відповідає за роботу овочесховища. «А дружина Наталя Борисівна — усьому голова і на ній  все господарство, — сміється Ігор Васильович. — Свій родинний колектив, та й усіх працівників, я закликаю працювати чесно і сумлінно. Для себе раз і назавжди виробили золоте правило: дбати не про власну кишеню, а про спільну справу, про те, щоб вона розвивалася. Лише тоді наші зусилля будуть віддячені. Тільки тоді будемо жити гідно. Всі гроші, які заробляємо, вкладаємо в господарство. Зате в кінці року хлопців-механізаторів, які добре потрудилися, везу на відпочинок за кошти господарства у теплі краї. В минулому році дев’ять кращих механізаторів преміював поїздкою на Червоне море. Цього року поїдуть до Єгипту.
Ніхто з моєї близької родини, дітей не поневіряються у світах в пошуках заробітку, не покинули свого села, і я мрію про те, щоб і більшість моїх земляків залишалися біля рідних осель.
Це для них фермер будує нині в центрі села спортивний комплекс, розважальний центр, бо переконаний, що сільські люди сповна заслуговують на таку увагу.
«Через п’ять років, мабуть, піду на пенсію, нехай молодші працюють», — каже, усміхаючись, батько «Династії». Проте, здається, і сам він, і кожен, хто знайомий  з цим енергійним чоловіком, знають, що своєї улюбленої справи він не полишить.