Надрукувати
Категорія: Економіка
Перегляди: 1303

Рознесли поштарі газові платіжки. Сиджу на кухні, вивчаю. Дзвінок у двері — сусід за пилкою зайшов. Тільки-но повернувся до столу, чую — шкандибає хтось. Потім — шкряботіння у двері: старенька викрутку просить. Коли за кілька хвилин почувся рішучий стукіт — дебелий сусіда молоток позичає, — зрозумів: щось коїться. Визирнув з балкона — мешканці будинку потічком сунуть за ріг, до загального газового лічильника. А-а-а, зрозумів, вони теж побачили нові платіжки. З’ясували, що платити доведеться не за нормами споживання — 3,3 кубометра за людину на місяць, а за показниками загальнобудинкового лічильника. Він нарешті запрацював і нарахував більш ніж утричі вищу цифру — 9,94 метра кубічних для одного мешканця. Тобто, замість звичних двадцяти гривень «з носа» — сімдесят без кількох копійок треба віддати.

НА МАЙДАНІ, КОЛО ДОМУ
Йду за людьми до лічильника — послухати, що розумні люди скажуть. Пропозиції прості: чи взагалі лічильник той спиляти, чи молотком розтовкти. Старенька ж пропонує, хоч дзюрку в ньому проколупати (мабуть, для цього викрутку й позичала), аби цифру правильну показував. І дійсно, як це так, що нарахували майже десять кубів на людину в квартирі, де лише плита стоїть. Що це забагато стає зрозуміло, якщо перерахувати газ в «енергію». Добре, що нині в платіжках ці цифри присутні. Отже, 9,94 куба, за які треба сплатити, — це 105,69 кіловат-годин. А тепер уявляйте, що родина з трьох чоловік лише газу використала на понад триста кіловат-годин! Якби була електроплита, то довелося б щодня по десять годин на ній смажити-парити-шкварити. Об’їстися можна, ожиріння заробити. Тобто вкоротити собі віку, на що, не виключено, влада і сподівається — навіщо їй зайві пенсіонери? І все-таки фізично неможливо в маленькій однокімнатній квартирі (лише такі є в нашому будинку) спожити такий обсяг енергії, навіть якщо вмикнути всі праски, обігрівачі та пральні машини одночасно. Щоправда, й це зробити неможливо, бо старі дроти, а разом з ними і запобіжники, не витримають. Пробки «летять», якщо одночасно і прати, і прасувати...
Люди стоять попід будинком, радяться, як же ж так зробити, щоб  газова машинка не нараховувала казна-що. Я ж увімкнув лічильну машинку у своїй голові, метикую. Хай би й десять кубів, навіть двадцять накрутив лічильник — можна платити, якби ціни були справедливі. Якби держава реальну плату за газ брала. Натомість сидять у Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, комісіянти, які вигадують захмарні газові тарифи, здираючи з людей останню шкіру. Як ті міфічні песиголовці, які гризуть людей, білують їх, знущаються. Що характерно, очолює цих песиголовців людина з відповідним прізвищем — Вовк. І свої «вовчі тарифи» вигадують вони, геть незважаючи на реалії нашого життя, посилаючись на європейські ціни.
Живемо ми, скажемо відверто, в аграрній переважно області. Й чому нікому не спадає на думку продавати жито-пшеницю чи буряк за світовими цінами?  А кортіло б, аби ласував Вовк подільськими круасанами за три євро штучка. Бо ж так у Європі! І пиво пив подільське за п’ять євро — така ж світова ціна! Ні, харчуються вони за внутрішніми розцінками, а нам комісіанти вигадали, що маємо за українське блакитне паливо платити так, як воно коштує на загадковому німецькому хабі — понад двісті доларів за тисячу кубів. А в німців той газ є?! Чи якісь московити-трударі длубають вічну мерзлоту на якомусь Ямалі, потім качають енергоресурс крайньою північчю Московії та “Північним потоком” за тисячі кілометрів до Німеччини, а потім — ось вам, українцям, ціна!
Брешуть комісіянти. Не імпортний газ ми споживаємо. Так, були часи (навіть не такі давні — років десять тому), коли дві третини блакитного палива споживали з-за кордону. Так, чверть століття тому Україна споживала 114 мільярдів кубометрів на рік. Але вже на початку нового тисячоліття ми використовували лише 70-75 мільярдів, п’ять років тому — лише 54. Нині ж ситуація докорінно змінилася. За інформацією ПАТ «Укртрансгаз», за десять місяців поточного року споживання скоротилося на чотири відсотки і становило лише 21,1 мільярда кубометрів. Натомість внутрішнє виробництво зросло до 17,3 мільярда. Ау, там, у Комісії, цифри бачите? Де імпортний газ? Одна п’ята від споживання! То які ціни нам брати за орієнтир: українські чи німецький хаб?
ЗАЛІЗНИЙ «ФЕЛІКС»
Розумію, що калькулятор не допоможе. Комісія на ньому рахувала та й підвищила нам тарифи ушестеро за останні роки. Шукаю залізного «Фелікса». Пам’ятаєте, був такий «калькулятор» радянських часів — арифмометром звався? Важкий — його у баби в селі на горищі знайшов, використовував як гантелі. В юності ж хочеться мати біцепс розміром зі стегно: «Фелікс» і був у нагоді — важкий, холера. Ним і м’язи добре качати, й постукати можна по дурній голові, що не вміє рахувати.
Кручу ручку «Фелікса», цифри усілякі заводжу в його «пам’ять», аналізую фінансову звітність ПАТ «Укргазвидобування». А що, гарна компанія: за дев’ять місяців показала дохід... 55,7 мільярда гривень, прибуток — понад 31,2 мільярда! Непогано ж? Лише ця фірма, здається, могла б утримувати всю освіту держави, а заразом і медицину з культурою. Ну, може, трохи перебільшуємо, але ж усі ці доходи з нашої кишені! А додайте виручку від транзиту блакитного палива, яку отримують газівники! Разом з тим, транзитний потік цьогоріч б’є рекорди останніх семи років: зріс майже на одну п’яту та становив 77,4 мільярда кубометрів за десять місяців. Це теж десятки мільярдів гривень.
Щось «Фелікс» відволікся та трохи не те почав обраховувати — повернемося від транзитного до вітчизняного газу. Ще кілька років тому ПАТ «Укргазвидобування» вистачало 1,59 гривні за куб, що сплачувала держава. Причому майже гривня в ціні — це плата за землю та податки. Виходить, копійок п’ятдесят — це реальна ціна видобутку українського куба! Ми ще кілька років тому сплачували по гривні за кубометр — це нормально та справедливо. За що нині деруть майже сім гривень? А зараз ще й за опалення доведеться платити, той самий газ виллється у тисячі гривень за тепло.
Так захопився підрахунками, що й ледь не проґавив новини по телевізору. Але підняв одне око до блакитного екрану: якийсь шведський урядовець разом із журналісткою ТСН Києвом блукає. Цокає язиком, дивлячись на столичні дороги, трамвайчиком покатався; від компостеру взагалі у захваті був. І чого це журналістку потягло його про шведську комуналку спитати? Згадаємо, що північне королівство — одна з найбагатших країн світу. Так ось, за стометрову квартиру він сплачує... 50 євро. Може, перекладач поганий чи журналістка недочуває, але вдумайтеся: всі (!) комунальні платежі в дорогому для життя Стокгольмі — півтори тисячі на наші гроші.
Почухав потилицю, взяв «Фелікса» та й пішов до громади, що продовжувала теревенити біля загальнобудинкового лічильника. Забрав свої молоток-витрутку-пилку, на взамін вручив металеву рахівницю. Ось, кажу, із цим треба їхати до Києва, а не стовбичити тут. Приїхати до НКРЕКП та покрутити перед носом комісіянтів ручкою арифмометра. Якщо потрібно, і постукати ним (важкий же) по столу або по іншому тупому предмету за столом. Та попитати: як ви, хлопці, ціну обрахували? Де ви знайшли «німецький газ» у нашій трубі? До речі, поспішати треба, поки Комісія уся п’ятами не накивала. Бо до останнього часу з семи комісіянтів залишалося в важкій тарифній праці четверо. А 27 листопада Президент своїм указом звільнив ще одного, подейкують, протеже енергетичного магната. Й нині НКРЕКП навіть не має кворуму, щоб приймати рішення — троє їх залишилося. То, може, трьох і легше буде переконати, що цифра в них неправильна. А може, наша найвища київська влада зрозуміє, що незабаром вибори, тому так нахабно брехати людям не варто. Бо в кожного з нас знайдеться свій залізний «Фелікс» як аргумент поважати громадськість та брутально її не грабувати й обдурювати.