Хмельницький – одне серед міст-лідерів в Україні за темпами будівництва. З одного боку, це позитивна тенденція, котра свідчить про розвиток ділової активності в місті. Але, якщо подивитися на цю начебто позитивну тенденцію  під  іншим кутом зору, то можна розгледіти численні факти хаотичної і просто незаконної забудови міста. Окремим «великим зодчим» взагалі приходять в голову «геніальні» ідеї, наприклад, щодо забудови навіть місцевих скверів.

Нещодавно стало відомо, що ТОВ «Гранд-Альянс», яке належить члену виконкому Хмельницької міської ради і бізнесмену Сергію Мандзію, програло справу у Вищому господарському суді за ділянку, яка входить до зони природно-заповідного фонду. Пан Мандзій, даруйте,  так увійшов у  раж, що заманулося йому  будуватися у серці Хмельницького — сквері імені Шевченка. В обласній прокуратурі повідомили, що у 2013 році, на підставі рішення сесії міської ради, без проведення земельних торгів з ТОВ «Гранд-Альянс» укладено договір про передачу в користування 1,2 тисячі квадратних метрів землі, розташованої на вул. Володимирській, 58/2 на території парку-пам’ятки  садово-паркового мистецтва місцевого значення «Сквер імені Т. Г. Шевченка».
«Гранд-Альянс» мав намір зводити у сквері торговельне приміщення з підземною парковкою. Цікаво також, що серед засновників вищезгаданої фірми у 2011 році значився і син колишнього міського голови Сергія  Мельника — Юрій.
Можливо, комусь із простих смертних і важко повірити у реа-лізацію подібного сценарію, але факт залишається фактом. Окремі бізнесмени міста знахабніли вже до того,  що зазіхнули на забудову зелених зон, стадіонів, дитячих майданчиків тощо. Звісно, зрозуміти пана Мандзія можна, адже Хмельницький не «гумовий», а охочих до ласого шматка землі будівельних магнатів у місті хоч відбавляй. Чимало з них також мають статус депутатів міської ради, і цей статус  намагаються активно використати на свою комерційну користь. Конкуренція просто шалена, кожен поспішає видерти собі найбільш вигідну земельну ділянку. Тож чим не ідея – почати забудовувати парки та інші зони відпочинку, а хмельничани нехай не скиглять і за  екзотикою марширують подалі від міста.
Але є ще справедливість на світі! Отож, цілком природно, що суд став на перешкоді цій відверто дикій і ненаситній ідеї пана Мандзія. За його рішенням сквер Шевченка залишиться власністю громади міста,  а не стане черговим бізнес-майданчиком занадто напористого підприємця. На жаль, такого роду бізнесменам  немає ніякого діла до інтересів громади і її майбутнього. Їх цікавить тільки перспектива надприбутків. Проте  за паном Мандзієм є давні, із сивою бородою,  борги перед  рідненьким Хмельницьким.
На початку 2000-х його фірма «Рембуд» отримала дозвіл на будівництво знаного усіма хмельничанами бізнес-центру «Атріум». Проект взяв свій старт з рішення виконкому «Про надання дозволу товариству з обмеженою відповідальністю «Рембуд» на будівництво соціально-культурного бізнес-центру на ділянці 0,6 га по вулиці Проскурівського підпілля, 63» від 27.12.2001 року. Фірма Мандзія отримала ласий шматочок землі у самісінькому центрі Хмельницького.
Однак, вже у рішенні від 14 червня 2002 року міська рада вирішила дещо скорегувати умови договору. У пункті 5,2 рішення виконкому значилося доповнення до дозволу: «з 3-ма гаражами та офісом з послідуючою передачею гаражів у комунальну власність». Таке рішення цілком зрозуміле, оскільки, отримавши від міста хорошу преференцію у вигляді землі в центрі Хмельницького, фірма Сергія Мандзія повинна була зробити щось і для самого обласного центру та його громади. Три гаражі, площею 217,6 квадратних метра, погодьтесь, не така вже й велика «подяка» за золоту  земельну ділянку.
Однак, після того як міський голова Михайло Чекман, який підписував рішення виконкому, трагічно загинув, нова влада не ставила перед Мандзієм питання повернення гаражів. У рішенні виконкому від 12.08.2004 року були затверджені акти державних технічних комісій про прийняття в експлуатацію об’єктів будівництва, зокрема: бізнес-центр площею 3682,2 квадрата, офіс на 139,5 квадрата і дармові гаражі у 217,6 квадрата. Словом, три гаражі, які мали стати комунальною власністю міста, залишилися у власності п. Мандзія, про що зокрема свідчать і відомості з Державного реєстру прав на нерухоме майно.
Ні тоді, ні зараз ніхто не порушив питання про повернення цих будівель у комунальну власність міста. Може ця нерухомість і не потрібна городянам з точки зору її практичного використання, але, даруйте, такі були умови дозволу на будівництво і врешті-решт, міська рада могла б і продати це майно, поповнивши таким чином міську казну. Проблема тут у принциповості і раціональності використання земельних ресурсів та майна громади міста. Адже  чому комусь дозволено ігнорувати всі встановлені норми і правила гри, розвиваючи свій бізнес за рахунок  людського добра? І ситуація з паном Мандзієм тут непоодинока. У Хмельницькому є і значно крупніші акули будівельного бізнесу, котрі вдало полюють на міську землю, зміцнюючи і розширюючи свої бізнес-імперії. От тільки який зиск з цього громаді, яку на кожному кроці хочуть обвести довкола пальця?
Відтепер «Подільські вісті» постійно розслідуватимуть випадки надання земельних ділянок одним і тим же приватним структурам та особам. Бо, на жаль, все відбувається серед депутатів міської ради за принципами: «Ти мені, а я тобі», або ж — «Рука руку таки миє».