Надрукувати
Категорія: Економіка
Перегляди: 663

Бізнес (принаймні частково) вже й не проти легалізуватися, бо надто загрозливими стали штрафи. Але, як виявляється, саме наймані працівники часто-густо воліють залишатися в «тіні». По-перше, не треба платити податки. По-друге, так зручно жити на субсидії: не сплачувати державі, а ще й отримувати від неї. Така «позиція» та недолугість держави в справі контролю вже призвели до того, що дві третини родин подолян вигідно вмостилися на шиї бюджету, отримуючи державну допомогу. А що перевірки? От про них і про інше й вели розмову на черговому засіданні регіональної ради підприємців Хмельницької області, що відбулося в облдержадміністрації.

Заступник начальника головного управління Державної фіскальної служби в області В’ячеслав Семенюк поінформував, що одним із чинників детінізації виступає роз’яснювальна робота. Третина бізнесменів, коли чує про розмір штрафів (взагалі він може становити і сотню мінімальних зарплат — 320 тисяч гривень), легалізується. Другий чинник — конт-
рольно-перевірочна робота: вдалося вивести «з тіні» 870 чоловік. Щоправда, ці перевірки доволі заплутана тема. Можна чи не можна їх проводити? Мораторії діє чи ні? Проте Інспекція праці запрацювала. Відповідно до Постанови уряду від 26 квітня 2017 року, затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю.
Головний державний інспектор головного управління Держпраці в області Юрій Борисюк розповів, що їхній посадовець може зайти на будь-який об’єкт, причому є санкції за недопуск перевіряючого. Вже 22 інспектори з травня займаються перевірочною діяльністю суб’єктів господарювання, відвідали понад дев’яносто виробництв. Але ж бізнесменам, які взяли участь у засіданні, загальними чиновницькими звітами ока не замилиш.
22 інспектори? 90 перевірок? Чотири заходи на інспектора, швидко порахував один з учасників заходу. За півроку! Не густо, якщо відверто. Тобто один вихід на об’єкт за півтора місяця. А в іншій час? Потрібні папірці перекладає? Якщо нелегалів ми перевірятимемо такими темпами, то в поточному столітті точно не здолаємо «тіні».
Мало того, що з контролюючими функціями в нас проблема, не дуже ти й нелегалам щось зробиш. Як, у принципі, довести, що людина працює нелегально. А може, ці всі люди зібралися гуртом, щоб спортивні костюми всім родичам та друзям нашити. А на приватну територію можна зайти? Чи собак спустять?
Більше того: не до кінця оформлені документи, пов’язані з інспекцією праці, переконаний ще один з учасників засідання — голова територіального відділення Асоціації платників податків України Ростислав Семків. За його словами: «Враховуючи той факт, що на даний час Міністерством соціальної політики України не затверджено порядок складення та форми акта, довідки, припису, вимоги для здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, посадові особи управління у разі недопуску інспектора праці відповідно пункту 14 Порядку тимчасово з об’єктивних причин не в праві провести інспекційне відвідування у конкретного об’єкта та відповідно позбавлені можливості дослідити факти та обставини щодо порушення трудового законодавства».
 Тобто формально інспекція теж не всемогутня в своїх перевірках. В Європі, лунало на засіданні, контролери можуть здійснювати фото- та відеофіксацію своєї перевірочної діяльності. Тобто зазнімкував той самий швейний цех, де нібито обшивають свої родини нелегали, а потім нехай суд вже розбирається: це тіньове виробництво чи справді «випадковий артіль» швачок одноразових. На жаль, як розповів Юрій Борисюк, вони мають право знімкувати, але не мають чим. Держава не закупила відповідну техніку для інспекції. Зрозуміло ж, своїм телефоном чи фотоапаратом знімати не будеш: батарея підсяде, камера запотіє, власне майно попсується. Проблем, тобто, купа із фотофіксацією. Тому, враховуючи темп, який набрала Інспекція праці у перевірках, і нюанси доступу до «нелегалів», мабуть, ми поквапилися з висновком, що в Україні «легалізація» триватиме ще століття. Можливо, і тисячоліття не вистачить.
Так само й касові апарати, здається, будемо впроваджувати тисячоліттями. Бо процес цей розпочався ще в 1995 році, а віз, як то кажуть... У цивілізованому світі й не знайдеш послугу, яка не проходила б через касу. Ледь не продавці чурчкхели на європейських пляжах її мають. У нас же... Приватний підприємець Юрій Ярина, який доповідав на засіданні про результати напрацювань робочої групи, створеної при Мінфіні, з приводу запровадження апаратів, зазначив, що чотири місяці розбирався у нагромадженні документів з цього приводу. В Україні вкрай зарегульований ринок реєстраторів розрахункових операцій (РРО — це ж яку назву тра було вигадати для звичайних касових апаратів), наголосив він. Бо є і закон, і накази, і укази, і постанови. Він послався на слова прем’єр-міністра Володимира Гройсмана, який на одній з нарад сказав, що цю всю бюрократичну мішанину треба «розбомбити» і піти шляхом спрощення впровадження РРО. Причому використовуючи сучасні технології: смартфони та комп’ютери замість паперових стосів.
До речі, необхідність таки запровадження апаратів підтримують всі: і чиновники, і бізнес, аби це було зроблено якнайпростіше. В’ячеслав Семенюк, до прикладу, переконаний, що без РРО ми не переможемо контрабанду, і фіскали теж виступають за спрощення системи обліку. Але враховуючи, що за ці роки в темі касових апаратів нагромадилось безліч документів, у яких, окрім Юрія Ярини, здається, ніхто й не розібрався, то й обговорення звелося до дрібниць. Знаєте ж про що говорить теорія управління? Висловлюємо думки з того приводу, який розуміємо. Тому й дискусія точилася не щодо глобальних проблем, а довкруг кодифікації послуг. До прикладу, доповідач наголошував: невже манікюрниця має вводити окремі коди в РРО для синього та червоного нігтів. Здебільшого присутні вважали, що треба мати коди. Бо, скажімо, магазину неважко ж увести код для синього та червоного шоколадного батончика. Чому в манікюрниці виникне така проблема?
Перший заступник голови облдержадміністрації Володимир Кальніченко висловив упевненість, що потрібно створити умови, аби товар не міг продаватися без чека. Щоб покупець його вимагав. До речі, з цього приводу слушну ідею висловив представник фіскалів: лотерея серед номерів на чеках. Тоді люди дійсно їх вимагатимуть. Але це все відбудеться лише після того, як столична влада «розбомбить» свої стоси паперів. Учасники засідання підготували свої пропозиції київським бюрократам з цього приводу.