Реформи в освітянській і медичній сферах дехто вважає геноцидом нації. Не буду сперечатися — не фахівець у цих питаннях. Але «зелений тариф» упевнено можу назвати «геноцидом» енергетики, взагалі знищенням промисловості та економіки України. Торік наша енергетична галузь спрацювала практично із нульовим приростом — вироблено 155 мільярдів кіловат-годин електроенергії, що відповідає показникам позаминулого року. Впевнений приріст на двадцять відсотків продемонструвала саме «зелена енергетика», досягши показників 1,9 мільярда кіловат-годин. А тепер поглянемо на тариф, який наша «мудра» центральна влада встановила для електростанцій на відновлювальних джерелах — 4,44 гривні за кіловат-годину в лютому, за даними держпідприємства «Енергоринок». Тобто за забави олігархів із вітроустановками, сонячними панелями тощо ми переклали їм до кишені торік понад вісім мільярдів гривень! Це багато чи мало? А порівняйте, наприклад, із фінансуванням, закладеним у Держбюджет-2018, на придбання медикаментів та лікарського харчування — 5,9 мільярда. Може, дійсно у нас геноцид у сфері охорони здоров’я і відбувається?..

До нас у рамках інформаційного марафону «Енергоефективність та відновлювальна енергетика на користь громади. Успішні історії Хмельницького», що відбувся за участі проекту USAID «Муніципальна енергетична реформа в Україні», завітав голова Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження Сергій Савчук. Він радо повідомив: в Україні середній «зелений тариф» на енергетику з відновлювальних джерел — 12,38 євроцента — вищий, ніж навіть у… Німеччині — десять євроцентів. Зупинимося та подумаємо: найбагатша держава Старого Світу не може дозволити собі платити так багато за альтернативну енергію, а ми можемо? А знаєте, який тариф у поляків? Пан Савчук не робив із цього таємницю, навпаки із гордістю заявив, що в Польщі лише 3,8 євроцента, а в нас же, у нас! Можемо! Економіка сусідньої країни нині уп’ятеро потужніша за вітчизняну, наші люди масово їдуть туди за «довгим злотим», бо на Батьківщині їм не здатні забезпечити гідну оплату праці. Але в поляків вистачає розуму не встановлювати золотий «зелений тариф». Ми ж собі можемо дозволити?
Червону ікру не їдять, коли родина не має коштів — достатньо й оселедця. В нас нині така економічна скрута, що й на тюльку грошей не вистачає. Але чому ж тоді дозволяємо собі віддавати мільярди на забави з вітром та сонцем? У нас що, електрики не вистачає? Тоді треба думати, як добудувати Хмельницьку атомну, бо її продукція майже удесятеро дешевша (54,6 копійки за кіловат-годину), ніж загалом у відновлювальній енергетиці. Якщо порівнювати тільки із сонячною (7,67 гривні за кіловат-годину в лютому, за даними ДП «Енергоринок»), то в п’ятнадцять разів! Ви впевнені, що для нашої знекровленої та пограбованої економіки розвиток «зеленої енергетики» з таким тарифом є благом?
«Подільські вісті» поцікавилися на прес-брифінгу в пана Савчука, а чи не завеликий у нас тариф? Чи логічно бідній державі платити більше, ніж поляки та німці за кіловат-годину? Ні, вважає він, тариф «оптимальний, щоб зайшов інвестор». Ще й на додачу порівняв з японцями, де відновлювальна енергетика коштує двадцять євроцентів. Та не з японцями і німцями нас треба порівнювяти, а з Гондурасом і Сомалі при нинішній економічній політиці в державі! Під час брейк-кави ми все ж хотіли з’ясувати для себе правду, запитавши в голови Держ-
агентства: а що, в Німеччині традиційній енергетиці платять так само як у нас, удесятеро менше, ніж «зеленій»? Але, мабуть, у Хмельницькій міській раді надто запашна кава та смачні канапки, бо пану Савчуку терміново закортіло чи того, чи іншого, й він хутенько ретирував від кореспондента на інший бік стола. Бігати за ним колами залою здалося недоречним, тому запитання залишилося без відповіді. Але переконані: ніде в світі немає такого дисбалансу в оплаті за енергоресурси. Жодна бідна країна (а нині ми саме така) не може дозволити собі платити за «зелену електрику» такі шалені кошти.
Завищений у рази тариф і дозволяє останніми роками бурхливо розвиватися альтернативним електростанціям. До прикладу, якщо до 2009 року в нас фактично не було сонячних батарей, то після запровадження «зеленого тарифу» розпочався бурхливий розвиток ринку, і в 2014-му їхня потужність становила (як вказано на сайті Держенергоефективності) 860 мегават, а в минулому році — вже 1450 мегават. А як не будувати панелі, якщо за кожну кіловат-годину держава сьогодні платить 7,67 гривні? А до 2020-го їхня встановлена потужність, як очікують в агентстві, сягне 2,3 гігавата. Що казати, якщо лише в нашій області планується цьогоріч збудувати до десятка електростанцій. А за це ми платитимемо за «зеленим тарифом». І коли дорожчає електрика, а за нею всі товари, це значною мірою пов’язано з шаленими грошима, які енергоринок віддає за відновлювальну енергетику.
Якщо чесно, то лише один приклад альтернативної енергетики може викликати схвалення, бо він має безсумнівний екологічний плюс: переробка сміттєвого газу. Про нещодавно збудовану в Хмельницькому біогазову установку на полігоні згадав на зустрічі міський голова Олександр Симчишин. Проект не тільки дозволяє часткового утилізовувати відходи, зменшує викиди вуглекислого газу, покращує пожежну ситуацію на сміттєзвалищі, а й дає місту до 2,5 мільйона гривень доходу від продажу компанією-власником установки електрики. Те, що вона при цьому заробляє на «зеленому тарифі» ще близько 15 мільйонів на рік, — цілком виправдано згаданими екологічними перевагами.
Але сміттєвий біогаз — виняток серед альтернативної енергетики. Все інше — чисте пограбування олігархами нас усіх. Пограбування, якому потурає держава, до якого вона спонукає і яке стимулює, затвердивши тариф, що перевищує всі розумні межі.