Надрукувати
Категорія: Економіка
Перегляди: 850

До редакції газети «Подільські вісті» надійшов лист із  села Кременчуки Красилівського району. в ньому селяни (М. І. Андрощук, З. І. Данилюк, О. П. Болкун, М. М. Гиляка, О. П. Скоропадська, Ф. І. Макарук та інші) розповідають про те, як їх ошукали та не розрахувалися за здане ними молоко.
Звісно, наші люди звикли довіряти одне одному, тож відповідних письмових угод на цю оборудку в них немає. Є лише усна домовленість. А відтак, вони шукають заготовача молока вже кілька років (до речі, його телефон «поза зоною»).

Та про все по порядку.  Кілька років поспіль селяни із села Кременчуки здавали молоко заготовачу В’ячеславу Володимировичу Кордису зі Старокостянтинова. Спочатку він розраховувався із ними своєчасно. Такого  ретельного розрахунку за молоко було достатньо, аби люди йому повірили на чесне слово.

Та довір’я підвело цього разу людей. Бо так званий підприємець почав спекулювати тією селянською безпосередністю. А селяни й далі, нічого не підозрюючи,  продовжували з ним спів-
працювати і здавати продукцію, яка давалася їм нелегкою щоденною працею. Бо ж, погодьтеся, скільки ж то потрібно наробитися дядькам коло тієї худоби, аби прогодувати її та доглянути, щоб потім врешті-решт продати за нещасний мізер молоко заготовачу, аби той перепродав його утридорога!
    Ще у 2016 році цей «підприємливий» чоловік зібрав у жителів села молоко на десятки тисяч гривень. А зібравши, пропав, і більше у селі не появлявся. Ні тобі грошей, ні молока.
Тож вийшло як у класичному творі: стільці ввечері, а гроші зранку. Тільки от коли ж той ранок настане для кременчуцьких утримувачів худоби, невідомо.
Селяни почали бити на сполох. Куди вони тільки не зверталися… Хтось у розчаруванні, що це марна справа, махнув рукою. Та найнаполегливіші все-таки пробують добитися правди.
Один із них — Федір Іванович Макарук. Він першим написав скаргу до Красилівського відділу поліції. Але отримав відповідь за підписом начальника А. М. Когуня, з якої годі сподіватися, що йому та іншим обдуреним  допоможуть. Цитую дослівно: «…Проведеною перевіркою стало відомо, що у матеріалах перевірки та в діях Кордиса В. В. відсутні ознаки кримінального правопорушення, передбачені
ст. 190 ККУ. Під час опитування Кордиса В. В. з’ясовано, що він не відмовляється повертати грошовий борг за прийняте молоко Вам особисто, тобто при надходженні коштів із молокозаводу, з яким він співпрацює і який йому особисто заборгував гроші за молоко, він розрахується з Вами та іншими громадянами».
Викликає подив, чому в цьому листі-відповіді з поліції навіть не вказано розмір грошового боргу, який має виплатити заготовач молока В. В. Кордис Ф. І. Макаруку та іншим громадянам, і чому не з’ясовано правоохоронцями   хоча б те, на який саме молокозавод підприємець здавав молоко і де шукати людям «кінці»?
Відтак ці «кінці» почали шукати ми.
Спочатку завітали на ДП «Старокостянтинівський молокозавод» (нагадуємо, що В. В. Кордис зареєстрований у місті Старокостянтинові) та зустрілися із першим заступником генерального директора Валерієм Жуком.
За словами Валерія Миколайовича, громадянин
В. Кордис дійсно працював водієм-заготовачем молока на підприємстві. Але 26.12.2014 року його звільнено з роботи за крадіжку. Проти нього навіть було порушено кримінальну справу, але згодом її чомусь закрили.
У такому разі стає зрозуміло, що молокозаготовач у 2016-2017 роках із Старокостянтинівським молочним заводом не співпрацював.
Далі ми вирушили у село Кременчуки, щоби поспілкуватися з постраждалими людьми. Вони бідкалися, скаржилися, обурювалися, мовляв, де ж то їм шукати тої справедливості, адже за здане молоко вони могли б отримати гроші та використати їх на свої потреби. Отож-бо, що могли б, якби оформили належним чином документи купівлі-продажу згідно з чинним законодавством, щоб не шукати тепер вітра в полі.
Дуже прикро, що серед багатьох сільчан лише Микола Іванович Андрощук оформив договір купівлі-продажу на здане молоко. Тож на підставі документів від
27 листопада 2017 року за позовом М. І. Андрощука до В. В. Кордиса у Старокостянтинівському районному суді відбулося судове засідання, у ході якого встановлено, що В. В Кордис не провів розрахунок за куплене молоко у строк до 25 квітня 2017 року (як власноруч ним написано у розписці на ім’я М. І. Андрощука). Суд постановив: стягнути з Кордиса на користь Андрощука кошти в сумі 3824 гривні.
Здавалося б, справа мала зарухатися. Однак досі ніхто ні з ким не розрахувався. Запитаєте чому? Та хоча б тому, що, як нам повідомив начальник Красилівського районного відділу державної виконавчої служби Микола Васильович Блажко, на 26.03.2018 року до них не надходило жодного виконавчого документа про стягнення заборгованості з Кордиса на користь Андрощука.
 За його твердженням, співробітники виконавчої служби зайнялися б пошуком  недобросовісного підприємця, але їм для цього потрібне судове рішення від 27.11.2017 року по справі № 683/1356/17. Коли воно до них надійде (а згідно із законом має надійти), тоді може й з’явиться надія, що довгоочікувані гроші отримає хоча б Микола Іванович Андрощук. І це, можливо, стане прецедентом для повернення коштів іншим селянам.
До того ж, аби з’ясувати назву молокозаводу, з яким співпрацював В. Кордис, ми надіслали запит у Красилівський ВП ГУНП у Хмельницькій області. Наразі відповіді немає.
Р.S. У свою чергу редакція продовжить пошуки інформації, яка допоможе повернути селянам зароблені нелегкою працею гроші. Про це ми будемо повідомляти у наступних публікаціях.