Якщо поглянути на законодавство, то Україна вкрай соціально спрямована держава. Влада наплодила за роки незалежності пільговиків стільки, що за цим показником ми, мабуть, попереду всієї планети. Майже половина населення, якщо враховувати пенсіонерів, користується якимись преференціями. Навіть найбільш соціалістичні (в гарному розумінні цього слова) країни Скандинавії повинні нам заздрити — пільговиків у нас аж за край. З цієї точки зору в Україні — вже соціалізм. А поглянути з іншої — через гаманець, то вже комунізм наближається: бо грошей катма, як і обіцяли більшовики.
І в людей, пограбованих тарифами, коштів бракує, і в держбюджеті, обтяженому соціальними виплатами, не вистачає. То й влада вирішила монетизувати пільги. Ні, справа це правильна, бо, до прикладу, міський пенсіонер хоч щодня може користуватися правом на безкоштовний проїзд. А що сільський? Як сказала колись одна бабця з Ізяславщини, я того тролейбуса лише у телевізорі бачила. Про те, що користуватися ним, — немає й мови. Тому роздати гроші всім, незалежно від місця проживання, — річ справедлива. Але чому цей тягар мають нести місцеві бюджети? Держава вигадала пільги — має їх фінансувати. Як казали колись у дитинстві особливо талановитим форвардам, який забамбурював м’яча повз ворота у кущі: «автор — за твором».

Як переконаний виконавчий директор Асоціації міст України Олександр Слобожан, діє принцип: «Хто встановив пільгу, той і платить». Про це він заявив на регіональній стратегічній сесії «Спільними зусиллями» на тему: «Зміни до бюджету, коригування бюджету. Робота органів місцевого самоврядування. Розвиток громад» у рамках проекту «Розробка курсу на зміцнення місцевого самоврядування в Україні (ПУЛЬС)», що відбулася у Хмельницькому. Перекладання монетизації пільг на місцеві бюджети викличе суттєвий головний біль у міських фінансистів: бюджети зверстано, де брати додаткові кошти на монетизацію?
Хмельницький міський голова Олександр Симчишин розповів, що попервах на міські бюджети переклали освітянську субвенцію. 37 мільйонів гривень на підвищення зарплати освітянам віддай, а субвенції з держбюджету — немає. Тепер ще пільговики, монетизація їхніх пільг коштуватиме місту 104 мільйони гривень. А це чверть усього бюджету розвитку обласного центру. Тобто гроші, які могли б піти на наші дороги, жеки, благоустрій, садочки-школи, ми за рішенням Києва маємо спрямовувати на виплату пільг. Ще скрутніша ситуація у Старокостянтинові. Міський голова Микола Мельничук підкреслив, що «бюджет сформовано, а  нам нав’язують додаткові виплати». Тим часом, за його словами, бюджет переглядати незаконно — це з одного боку. З іншого, Старокостянтинів — місто військових, там 12,5 тисячі пільговиків. Де брати 18 мільйонів на монетизацію?
Зростання доходів бюджетів міст, наголосив міський голова Славути Василь Сидор, — це заслуга самих міст, а також… інфляції. Держава, починаючи з 2015 року, переклала 33-50 відсотків своїх фінансових зобов’язань «вниз», але не передбачила належного фінансування. На Хмельниччині це стосується міст обласного підпорядкування. Скажімо, в міських голів виникає питання щодо розподілу в області стабілізаційної дотації. Так, розповів Олександр Слобожан, на Житомирщині вісімнадцять відсотків цих коштів отримали міста, в Запорізькій області — 23 відсотки. На Хмельниччині ж — лише три відсотки! Натомість саме в містах проживає шістдесят відсотків населення краю. Справедливий розподіл?
Очільник департаменту фінансів облдержадміністрації Сергій Пенюшкевич теж вважає: якщо пільга державна, то нехай держбюджет і платить. А щодо розподілу стабілізаційної дотації запевнив: так міста отримали лише три відсотки, але ж більше матимуть райони та територіальні громади — по 28,5 відсотка. Й взагалі у нас величезні резерви з економії коштів. Сергій Пенюшкевич наголосив, що Європі нас ще наздоганяти та наздоганяти за шкільною площею, яка припадає на одного учня, по платі за тепло, що припадає на школярика. Нехай громади «свої гроші рахують ефективніше», додав він, навівши приклад одного з районів. Коли гроші виділяли з області на утримання шкіл, фінансист переконував голову району: треба закрити 21 неефективну школу. «Школа має давати знання, а не забезпечувати роботою підприємства теплокомуненерго», сказав Сергій Адамович. Тоді керівник району впирався і не закривав школи. Зараз він — очільник громади й просить в області допомогти закрити ці школи. Бо жодних коштів не вистачить у громади опалювати малокомплектні та неефективні заклади освіти.
Взагалі, зазначив Сергій Пенюшкевич, при розподілі коштів завжди залишаються невдоволені. До прикладу, виділили кошти на дорогу Летичеву, а Меджибожу — ні. «Летичів каже, що ми хороші, а Меджибіж — погані», — з усмішкою розповів він.
Рішення про монетизацію пільг, яку анонсував уряд, передбачає виплату пільговикам вартості тридцяти поїздок у громадському транспорті на місяць. Але, переконаний Олександр Слобожан, воно не буде виконане не тільки через брак коштів на місцях, а й через порушення принципу екстериторіальності. Теоретично, за його словами, мешканець іншого міста, який проїхав у «не своєму» громадському транспорті, повинен отримати у місцевого бюрократа штамп на талончику, а потім пред’явити його «своєму» чиновнику. Але це справа теоретичного майбутнього. Щодо практичного, він нагадав присутнім на сесії головам об’єднаних територіальних громад, що незабаром фінансові вливання з Києва припиняться. Тоді вони зрозуміють нинішній головний біль міських очільників, коли треба покладатися лише на себе та рахувати кожну копійку.