Надрукувати
Категорія: Економіка
Перегляди: 707

Шепетівчани можуть заспокоїтися: наступний опалювальний сезон нарешті, всі сподіваємося, пройде спокійно, як і в решті населених пунктів області. Після багаторічної судової тяганини — майже тридцять засідань — Вінницький апеляційний суд таки задовольнив вимоги шепетівської влади та дозволив розірвати угоду з ТОВ «Шепетівка Енергоінвест». Концесіонери нарешті поїдуть з міста, давши місцевим чиновникам можливість навести лад із комунальним майном і забезпечити шепетівчан теплом належної якості та вчасно. Бо, як нагадали на розширеній колегії обласної державної адміністрації, це місто — єдине в області, де був зірваний початок минулого опалювального сезону. Якщо в області котельні торік запрацювали ще 2 жовтня, то в цьому місті лише 16 грудня. Й подібні проблеми виникали ледь не щороку.

Нині, розповів на колегії перший заступник Шепетівського міського голови Володимир Вихівський, відбувається передача майна теплового господарства назад — до міської власності. Але майно — це одне, гроші — інша справа. Наразі залишаються десятки мільйонів гривень боргів міста перед Нафтогазом за отримане блакитне паливо. Думаєте концесіонери їх погасять? Ой, який великий сумнів є. Місту доведеться вишуковувати шалені гроші, аби розрахуватися із постачальником і нормально увійти в наступний опалювальний сезон. За словами Володимира Вихівського, борги реструктуризують на п’ять років, але все ж їх треба буде сплатити. Йдеться про небагато-немало — 53 мільйони гривень (треба ще врахувати держсубсидію та різницю в тарифах). Голова облдержадміністрації Олександр Корнійчук наголосив, що це питання потрібно вирішити до початку нового сезону, аби був укладений договір з Нафтогазом, і шепетівчани вчасно отримали тепло.
Взагалі божевілля центральної влади в тарифній сфері непідйомним тягарем лягло на плечі всіх споживачів. І лише здивування викликають пояснення урядовців, мовляв, у Європі газ по 250 доларів за тисячу кубів, тому в нас не може бути дешевшим. До чого тут Європа, якщо наразі дві третини блакитного палива — українські? Якщо ще кілька років тому ми платили Укргазвидобуванню по 1590 гривень за тисячу кубометрів і йому вистачало на розвиток. Ви уявляєте прибутки в газовій сфері? Зазирніть на сайт Нафтогазу. Цитуємо їхню офіційну інформацію: «Група Нафтогаз оприлюднила консолідовану фінансову звітність за шість місяців 2017 року… У першому півріччі 2017 року Група отримала 23,3 млрд. грн. чистого прибутку». Розумієте, що коїться в державі? Звідки ці десятки мільярдів прибутків? У тому числі з нашої кишені! Завдяки грабіжницьким цінам на енергоносії!
Облуда та грабунок населення можновладцями через необґрунтовані тарифи призводить до вкрай тяжкого фінансового стану і громадян, і комунальних підприємств. У своєму звіті на колегії начальник управління житлово-комунального господарства облдержадміністрації Сергій Дашковський поінформував, що «фінансовий стан підприємств галузі і надалі залишається скрутним, спостерігається подальше зростання обсягу дебіторської заборгованості, яка з початку року зросла на 17 відсотків і на 1  березня 2018 року досягла 941,1 мільйона гривень. Заборгованість за житлово-комунальні послуги населення з початку року зросла на 25 відсотків і на
1 березня поточного року становить 199 мільйонів гривень». А хіба може бути інакше, якщо зубожілих громадян дотискають тарифами? Й владці ще мають нахабство говорити про можливе зростання цін на блакитне паливо. Може, апетити комусь вгамувати? Може, річний прибуток Нафтогазу хай буде п’ять мільярдів, а не п’ятдесят?
Ціни на енергоносії тиснуть і на інші тарифи. Знову процитую начальника управління ЖКГ: «Важкий фінансовий стан житлово-комунального господарства області обумовлений збитковими тарифами на послуги. І хоча тарифи на житлово-комунальні послуги зростають, вони не досягають економічно обґрунтованого рівня, так як ціни на енергоносії та матеріали випереджають це зростання. Рівень відшкодування середньозваженими тарифами послуг теплопостачання за минулий рік становить 95,5 відсотка, централізованого водопостачання та водовідведення — 84,7, утримання будинків та прибудинкових територій — 99,6 відсотка». Очікуємо подальшого підвищення вартості послуг?
Фінансова скрута (наша, а не «найкращих людей») спостерігається й у дорожній сфері, про яку також йшлося на колегії. Як відомо, з початку року на баланс управління регіонального розвитку та будівництва облдержадміністрації безоплатно передано автомобільні дороги загального користування місцевого значення. Відповідно — саме ми маємо опікуватися шляхами, для чого розпорядженням голови облдержадміністрації від
4 грудня минулого року створено державне підприємство «Служба місцевих автодоріг». Тобто ми отримали, як розповів на колегії начальник згаданого управління Олексій Дьома, 810 доріг протяжністю 5087,8 кілометра, з яких: обласних — 390 одиниць протяжністю 3667,2, районних — 420 протяжністю 1420,6 кілометра.
В якому вони стані? Здогадатися не важко. Олексій Дьома зазначив, що «транспортно-експлуатаційний стан переважної більшості доріг загаль­ного користування місцевого значення значно зношений і потребує поліп­шення з урахуванням соціально-економічних потреб районів». Їх, звісно, ремонтуватимуть. Вирішено, що оновлення відбуватиметься шляхом про­ведення поточного середнього ремонту. Друге питання — за який кошт. Субвенція області з держбюджету на фінансове забезпечення будівництва, реконструкції, ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення, вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах становитиме цьогоріч 456,5 мільйона гривень, з яких 154,8 мільйона передбачено на мінімальні потреби поточного дрібного ремонту та експлуатаційного утримання доріг. Решту суми субвенції — трохи більше трьохсот мільйонів — розподілено пропорційно протяжності шляхів.
І найважливіше питання: це достатня сума для наведення ладу на дорогах? Вона становить… 2,4 відсотка від потреби поточного середнього ремонту всієї мережі! Тобто центральна влада перекинула на наш гаманець дороги, а профінансувати їх вирішила на лічені відсотки. Картина вкрай промовиста!