Нічого, як кажуть, особистого, але наші намагання у будь-якій ситуації схитрувати й обманути державу хай на копійку деколи викликають огиду, чи не знати як точніше можна це бажання назвати. Звісно, як держава до нас, так і ми до неї — вагомий аргумент. Ще можете нагадати мені, що, мовляв, ніхто ту саму державу не примушував кілька років тому всім щедро роздавати субсидії й обіцяти мало не золоті гори. А тепер, коли  з’явилися натяки на монетизацію субсидій, і, зрозуміло, з державного бюджету ніхто не зможе перекидати кошти прямо у кишені газових й енергетичних компаній, відразу потреба у більшій кількості субсидіантів відпала? Отож бо.

 Хоча, з іншого боку, як на мене, жорсткіші правила надання субсидії, які почали діяти з 1 травня цього року, абсолютно виправдані. Бо чому, приміром, субсидію може отримувати пенсіонер з місячним доходом у три тисячі гривень, і, так само його сусід, який офіційно ніде не працює, і в той же час зумів придбати собі авто, яке лише три чи чотири роки тому зійшло із заводського конвейєра? Гроші на машину має? Має! То знайди їх і на оплату комунальних послуг! Але ж усі споживачі в один голос: зробіть тарифи «людські», а не захмарні! І зарплату дайте гідну, то ми й самі за себе заплатимо і будемо мати чистий спокій. І спокійними будуть усі: від найвищого керівництва до організацій-надавачів комунальних послуг.
 Багато думок довелося почути за цей час від людей про нові правила призначення субсидії. Багато нарікань, зауважень, хоча було й кілька схвальних. Пропоную їх вашій увазі. Але перед тим нагадаю основні зміни в правилах.
Отже, субсидію не зможуть отримувати ті, хто протягом року здійснив покупку на суму більше 50 тисяч гривень (ця норма діяла і раніше). А також власники квартири, площа якої перевищує 120 квадратних метрів, чи будинку площею більше 200 квадратів. І, як уже згадувалося, не зможуть отримати субсидію громадяни, що мають у власності транспортний засіб, якому менше п’яти років (крім авто та мопеда, наданого органом соціального захисту).
 Окрім того, відтепер, якщо у сім’ї є особи працездатного віку, у яких відсутні будь-які доходи, то субсидія зможе надаватися лише за умови, що цим членам сім’ї враховуватиметься умовний середньомісячний дохід у розмірі трьох прожиткових мінімумів для працездатних осіб (нині прожитковий мінімум становить 1762 гривні, у трикратному розмірі — 5286 гривень).
 Поки що до кінця не зрозуміло, чи позбавлять субсидій сім’ї, у складі яких є заробітчани (тобото особи, які не мають офіційних доходів і перебували за кордоном сукупно більше 60 днів протягом періоду, який береться до уваги). Потрібен додатковий коментар від фахівців Мінсоцполітики.
 Так от, цей фрагмент розмови я почула у міському автобусі. Журилася жінка, яка, точно знаю, торгує на хмельницькому товчку:
 — Не знаю, що будемо робити з субсидіями цього року. Хата, слава Богу, в норми «влазить» — маємо рівнесенько 200 квадратів. Але ж торік діти машину «нульову» взяли, і зять на заробітках постійно. Як же нам цього разу щось придумати?
 Валентина Іванівна, пенсіонерка:
 — Мені переживати нічого, в моїх доходах змін нема, пенсійна реформа навіть гривні мені не додала. І квартира моя 50 квадратів має. І чоловік 1900 гривень пенсії отримує. А з найкрупніших покупок у нас з ним останнім часом були лиш кілограм м’яса і куртка в секонд-хенді (120 і 60 гривень відповідно). Тому не боюся нічого. Гірше, мабуть, нікуди...
 Сергій Ільков, водій:
 — Без субсидіїї нашій сім’ї не вижити. Двоє дітей-школярів, дружина «мінімалку» отримує. А в мене заледве шість тисяч набігає. А сусід мій на базарі стоїть, непогані гроші заробляє. Я не заздрю, просто він же своїх доходів не показує, а субсидію все одно має. І нараховуватимуть її йому з того ж заробітку, що, практично й у мене — 5286 гривень (трикратний прожитковий мінімум). То хіба це справедливо? Щось держава думає-думає, але дієвого придумати не може поки нічого...
 Марія Світлична, пенсіонерка (Дунаєвецький район):
 — Так, мої дочка і зять на заробітках в Польщі. Ми цього не приховуємо. А тут купили квартиру і зараз роблять у ній ремонт. Тепер навряд чи субсидія нам світить. Але чому не можна жити так, як має бути? Хто би їхав працювати на чужину, якби мав тут нормальну роботу і гарну зарплату? А я не хочу, щоб моя дитина за копійки тяжко трудилася. Там, на пана, наробиться, але хоч зарплату отримає. Не треба виживати людей з країни і ще й субсидії в їхніх батьків забирати. Не треба доводити нас до злиднів. Зменшіть ціну на газ, дайте нам нормально жити, і ми самі за все заплатимо.
 Світлана Савицька, продавець (м. Хмельницький):
 — Набридло таке важке життя. Люди хитрують тому, що треба виживати. Он в мене багато знайомих, аби субсидії отримувати, змінили місце приписки. З дому виписалися, у батьків приписалися. Але не всім таке щастя, бо я, наприклад, не маю до кого приписатися...
 Іван Стецюк, електрик (м. Хмельницький):
 — Я з дружиною давно не живу разом, хоча офіційно не розлучалися. Тепер, кажуть, для оформлення субсидії і мені, і їй треба подавати доходи один одного. Навіщо все так ускладнювати?
 Катерина Петрівна, вчителька:
 — Чим бідніша країна, тим складніший і заплутаніший механізм державної допомоги і субсидії. Це ще й принижує нас. Не можеш випростатися, не можеш почуватися гідно. Коли це, зрештою, все закінчиться?! Скільки терпітимемо цю бідність, це постійне скочування до прірви? Чесне слово, в мене опускаються руки. А яка доля моїх дітей чекає у рідній державі? Субсидії — це лише вершина айсберга. Ніби й бачиш її, але насправді не знаєш, що там, унизу, тобто всередині. Навіщо так усе заплутувати, якщо треба просто підвищити — ні, не ціни — рівень життя.
 Насамкінець зазначу, що всі пояснення чиновників стосовно призначення субсидій публікуватимемо згодом.