Вже й не знаємо, кому виливати свій біль, до кого кричати про допомогу. Складається враження, що сильні світу цього як хочуть, так і крутять простими людьми, бо нас ніхто не чує і знати не хоче. Судіть самі. Жителі нашого села Кривовілька та й значної кількості сіл Теофіпольського району здавали молоко у «Перший національний кооператив», що в місті Шепетівка. Те молоко дається нам пекельною працею, жили рвемо, таскаючи гної, заготовляючи сінаж і т. д. «Паничі» ще солодкі сни дивляться, а ми вже в хліві худобу обходимо, доїмо. А як інакше в селі прожити?! Тільки корови нас сьогодні й рятують.

Селяни звикли до важкої роботи і ніхто не нарікає, що треба добре гарувати, аби заробити копійку. Та біда, що й тієї позбавляють. З
1 березня по 17 травня «Перший національний кооператив» анічогісінько не заплатив здавачам молока. Обдурили людей — підло, цинічно. А є ж двори, яким заборгували по 9 і навіть більше тисяч гривень. Селяни планували використати ці гроші на нагальні потреби, на лікування, сподівалися на них, як на змилування.
Як повернути своє? Звертаємося в районну поліцію, розповідаємо, що чули про те, що начебто кооперативом керує Андрій Гордійчук, знаємо, що він - депутат обласної ради. Може б, відповідно до своїх професійних обов’язків, поліція з’ясувала у нього, чого очікувати, на що сподіватися? Минуло два тижні, а справа не зрушилася й на крок. Мало того — нам повідомили, що не знають, де шукати Гордійчука. А ви хоча б спробували, шановні правоохоронці? Може, то і не в ньому справа, ми не знаємо, але «Перший національний кооператив» —  не віртуальна організація, десь вона зареєстрована, зазначені керівники, бухгалтерія і т. д. Невже ні правоохоронці, ні влада не вважають справою честі вивести на чисту воду зловмисників і захистити людей, яким перед виборами знову обіцятимуть золоті гори?!
Нам, правда, рекомендували наймати адвокатів, звертатися в суд, у прокуратуру. А де брати на все це гроші? Хто покине сьогодні домашнє господарство, городи та й піде вистоювати під кабінетами, заповнювати сотні папірців? На словах ніби все правильно, а на ділі це означає, що зі своїми проблемами маємо розбиратися самі.
Серед обдурених людей є й батьки, сини або близькі яких сьогодні воюють на сході. То як цим хлопцям — знати, що вони боронять Україну, ризикуючи життям, а тут, вдома, їхніх рідних нема кому захистити.
Цим листом хочемо звернутися до усіх — влади, правоохоронців області й району, до депутатів усіх рівнів, до компетентних органів. Не будьте байдужими! Виявіть своє милосердя, професіоналізм і допоможіть повернути гроші обдуреним селянам.