Курси валют

Історію про ходіння кабінетами я повідаю від свого імені, оскільки це стосується особисто мене.
Завжди ми, журналісти газети «Подільські вісті», пишемо про людей, їхні долі та життєві перипетії. Прагнемо зарадити чужій біді, допомогти у вирішенні проблем, з якими до нас звертаються читачі.
 Але сьогодні я хочу розповісти свою історію. Бо ми також звичайні громадяни і нерідко стикаємося із кричущим беззаконням, тупістю й прямолінійністю чиновницьких діянь. Можливо, те, що я розповім, стане комусь у пригоді і врешті, пройшовши моїми протореними  стежками, комусь вдасться добитися справедливості.

Галина Пакулько, завідуюча відділом децентралізації та об’єднаних територіальних громад газети «Подільські вісті»:
— Три роки тому я оформила субсидії. Для того ретельно заповнила заяву, вказала всі необхідні дані і подала, як вимагає закон, необхідні документи. Далі все було як належить, нараховані субсидії отримувала регулярно і, звичайно, при теперішніх цінах на комуналку (і не лише на комуналку) та при наших більш ніж скромних заробітках це була суттєва допомога з боку держави.
Та, як з’ясувалося пізніше, я раділа завчасно. Бо на початку цього року мені несподівано зателефонували із відділу субсидій і сказали, що я маю повернути надані мені кошти на рахунки комунальних служб (майже 13 тисяч гривень). На моє запитання «чому раптом?», відповіли, що я начебто незаконно оформила субсидії і тим самим обманула державу.
Мої заперечення та аргументи до уваги не бралися. Хоча насправді я нічого не приховувала і нікого не обманювала. Здивувало те, що таку пильність працівники Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради проявили лише через три роки і зробили для себе «відкриття», що я є «злісною порушницею» букви закону. Питається: якщо вірити вам, то куди ж ви дивилися протягом тривалого часу і чому взагалі надали мені субсидію? Запитання повисло в повітрі.
А зачіпку знайшли у тому, що я не зареєстрована у своїй власній квартирі, яку купила за свої зароблені гроші і проживаю тут більше десяти років. Особові рахунки за комунальні платежі надходять на моє ім’я, окрім того, іншого помешкання не маю. До того ж, якраз у той період я оформляла український паспорт нового зразка, де, до відома «грамотіїв»-чиновників із управління соціального захисту, місце реєстрації не вказується.
Усі ходіння до вищевказаної служби та докази про мою правоту закінчувалися нічим. Твердолобість — велика сила. У цьому я не-
одноразово переконувалася. Там не могли мені надати жодних юридично доказових пояснень. Словом, «люміній» і крапка.
На мої звернення та листи до Управління праці та соціального захисту населення я не отримала адекватної відповіді, тому врешті-решт за захистом своїх прав звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду. Завдяки компетентності та фаховості адвоката Андрія Говорецького заява про зобов’язання вчинити дії була прийнята до розгляду, і незабаром відбулося засідання. Суд виніс рішення на мою користь. Цим рішенням згадуване управління зобов’язане повернути на мої особові рахунки кошти у сумі 12610,66 гривень та відшкодувати оплачений мною судовий збір — понад 700 гривень.
Я поцікавилася у керівника Управління праці та соціального захисту населення: «Чи будуть вони оскаржувати дане судове рішення?» Слов’ян Ількович Воронецький авторитетно запевнив, що апеляцію подавати не буде. Але, як з’ясувалося, слово посадовця нічого не варте — справа вже в апеляційному суді. Зрештою, я цього чекала і вірю, що суд буде об’єктивним та прийме справедливе рішення, яке дійсно захищає людину.
З усього цього складається враження, що отримання субсидій — це Бермудський трикутник, де нібито: з одного боку дають, з другого — перераховують на особові рахунки, а з третього — забирають. Мабуть, діють за неписаним принципом: захищати державу від населення.
Та усе це не кінець, поневіряння ще не скінчилися — майже через день мене «бомбить» ТзОВ «Хмельницькгаз збут» телефонними дзвінками та «листами щастя» із погрозами відключити газ. Хоча я надала їм копію рішення суду і необхідні пояснення. Їх не цікавить, хто незаконно забрав з мого особового рахунку кошти, адже простіше пред’явити претензію пересічному громадянину, аніж державній установі.
Ось така невтішна історія, яка матиме продовження. Потрібно ще подолати купу бюрократичних перешкод, аби не втрапити у пастку й добитися правди. І найприкріше у цій історії те, що окремі чиновники, які утримуються за наші з вами податки і зобов’язані служити людям, насправді працюють проти них.