Надрукувати
Категорія: Економіка
Перегляди: 722

Старокостянтинівському цукровому заводу — 120 років!

Радість, вдячність, гордість, повага, — ось головні лейтмотиви свята, що відбулося у Старокостянтинові на день Покрови Пресвятої Богородиці. Символічно, що день народження найбільшого підприємства району збігся із Днем українського козацтва. Підприємці в епоху торгово-економічних війн — це ті ж самі вояки, які відстоюють незалежність не з шаблею і списом у руках, а силою свого розуму, кмітливості, знань та енергії. Конкурують на міжнародних ринках і завойовують їх.

Цукровики для України — це взагалі оригінальна і важлива тема. Симиренки, Терещенки, Ханенки, Харитоненки, Бобринські увійшли до вітчизняних літописів, як меценати національного духу. Вони увіковічнили свої імена в добрих і патріотичних справах. І ось на благословенному Поділлі теж заявила про себе династія цукроварів – Співаків, людей самовідданих і самодостатніх.
Це ж як потрібно бачити майбутнє, вірити в свої сили і любити свою справу, щоб відродити до життя одне із найстаріших підприємств області і зробити із руїни флагмана галузі! Висловлю особисту думку: Михайло Петрович і Олександр Михайлович гідні звання Героїв України! Хоча б за те, що вони є виразниками української ментальності, показують взірець і дають надію.
Старокостянтинівський цукровий завод входить у п’ятірку найуспішніших у галузі. Його продукція – європейський стандарт, знаний далеко за межами області. Підприємство забезпечує понад 300 робочих місць із високою зарплатою, працює абсолютно прозоро, є бюджетонаповнюючим у регіоні й підтримує десятки агроформувань, які дякують Співакам за чесність і порядність. Цукровари не збагачуються особисто, а вкладають зароблене у розвиток виробництва і надають технічні кредити своїм суміжникам. ТЕЦ, яку спорудили Михайло Петрович і Олександр Михайлович на території підприємства, гріє цілий мікрорайон Старокостянтинова.
Співаки не новомодні бізнесмени, а господарі й великі трудівники, щирі патріоти рідного краю. Хай Бог дає їм здоров’я! Не перелічити всіх благодійних справ, до яких батько і син причетні.
Ну а сам цукор, який випускає їхнє підприємство, є еталонним, що визнано не лише в Україні.
Святкування згуртувало компаньйонів і друзів, дало можливість виступити зі сцени достойним, серед яких були і голова облдержадміністрації Вадим Лозовий, міський голова Старокостянтинова Микола Мельничук, редактор «Подільських вістей» Петро Лічман та інші.
При вході гостей зустрічали експозиції. Ясна річ, про минуле і сьогодення підприємства. А також були цукрові буряки завбільшки, як маленькі поросята. З хвостиками, але без ніжок і вух. Виявляється, солодкі коренеплоди вагою у 10-12 кілограмів – це така ж реальність, як білосніжний цукор Старокостянтинівського заводу, яким ласують діти і дорослі далеко за межами Хмельниччини.
Михайло Петрович і Олександр Михайлович роблять усе можливе, аби його собівартість і роздрібна ціна були найнижчими в Україні. З огляду на це продукт сміливо можна зарахувати до розряду соціальних.
Родзинкою свята стали рибальська юшка і виступ музичного театру «Джерела» з українськими піснями.
А ще – оглядини ділових партнерів. Перерахую їх поіменно, бо вирощення цукрових буряків є надзвичайно важливим у сівозміні і належить до фігур вищого пілотажу аграрної галузі. Це – ТОВ «Нові аграрні технології» (Іван Ізбінський), ФГ «Династія» (Ігор Василевський), ФГ «Огреба» (Катерина Огреба), СГК «ім. Щорса» (Віталій Фомович), СГК «Решнівецький» (Василь Гальома), ПАФ «Новий світ» (Ігор Мельник), «ФГ Бачук» ( Микола Бачук), СГ «Кузьминський» (Анатолій Михайлюк), ТОВ НВА «Перлина Поділля» ( Сергій Іващук).
Серед подарунків Співакам мені запам’ятався портрет, де поряд із Михайлом Петровичем і Олександром Михайловичем був намальований наймолодший із династії – Іван. Якщо доживу до того часу, то обов’язково напишу про нього, як про нащадка славної династії.
А поки, як представник громадсько-політичного видання, висловлю подяку старшим Співакам, за той гідний наслідування приклад, який вони подають суспільству.