Нарешті для всієї Шепетівки почався опалювальний сезон. Не обійшлося без надзвичайних заходів і важких переговорів усіх сторін за участю голови облдержадміністрації Вадима Лозового. Ситуацію, здається, врегулювали. Та чи є імовірність повторення локального «льодовикового періоду» найближчим часом чи з початком наступного опалювального сезону? 

Коли приходить зимова пора, а ти сидиш біля холодної батареї, то хвилює лише одне: хай цим займається хоч дідько лисий, аби власне помешкання не було морозильною камерою. Вже другий рік поспіль Шепетівка входить в опалювальний період із суттєвим запізненням. Від цього містяни вже відверто втомилися, як і від безкінечних суперечок місцевої влади і приватного теплопостачальника в дискусії «хто винен?». Друга частина цієї класичної тези – «що робити?» залишалася за кадром аж до початку холодів.
З наближенням зими розгорівся з новою силою і конфлікт мерії з «Енергоінвестом». «Подільські вісті» обговорили проблеми теплопостачання з різними сторонами і намагалися з’ясувати, чого шепетівчанам надалі чекати?
Боргуємо ми — боргують і нам
– Нинішній опалювальний сезон почався із запізненням, стартували лише 13 листопада, – розповідає директор «Шепетівка Енергоінвест» Олександр Пустовойт. – Але причиною стало не те, що ми не отримали номінацій від Нафтогазу, а що міська влада в цьому році запланувала встановити вісім модульних котелень на об’єкти соціальної інфраструктури, в першу чергу, мова йде про школи. Вони вчасно не встигли завершити установку і монтаж обладнання. Школярів довелося відправити на вимушені канікули. Така ж ситуація минулого року трапилася з дитячими садками: дітей поморозили і теж відправили по домівках до закінчення установки котелень.
За компенсації пільг та субсидій ми недоотримали 4,7 мільйона. Ще держава не покрила різницю в тарифах на суму 30,4 мільйона гривень. Місцевий бюджет також заборгував близько 10 мільйонів гривень. Ми платимо за споживання газу, але Нафтогаз скеровує ці гроші на погашення старих боргів, штрафів і пені. Компанія не встигає розраховуватися при таких заборгованостях з боку споживачів. Нам не вистачає грошей на ремонти і поточні витрати, не кажучи вже про модернізацію обладнання.
Місцева влада обрала шлях відсікання нас від бюджетних організацій міста, які стовідсотково сплачують завдяки захищеним статтям бюджету. Нам залишається приватний сектор. Люди можуть платити, а можуть і не платити. У когось субсидія, а хтось банально не має грошей оплачувати нинішні тарифи.
З іншого боку, ми маємо серйозне розбалансування системи. Уявіть собі багатоквартирний будинок де залишилися 2-3 абоненти. Компанія не має права не надавати їм послуги, але подавати тепло в такий будинок, особливо, якщо він на околиці міста, надзвичайно дорого. Все це впливає на тариф. Я неодноразово звертався до міської влади з пропозицією ініціювати програму допомоги таким проблемним абонентам, аби перевести їх на індивідуальне опалення. Цей крок дозволить збалансувати систему і вирівняти тариф, але влада залишається глухою до нових пропозицій.
Місто поверне своє майно
Мер Шепетівки Михайло Полодюк вважає, що розв’язання проблеми і гарантія надійності наступних опалювальних сезонів можливе лише після повернення тепломережі в комунальну власність. «На переговорах з головою ОДА досягнута домовленість, що відключення котелень від газу не буде. Директор «Енергоінвесту» взяв зобов’язання найближчим часом під банківські гарантії підписати з Нафтогазом договір про реструктуризацію боргу і отримати номінації», – пояснює ситуацію Михайло Іванович.
– Все ж, це тимчасове рішення. На ваш погляд, що потрібно зробити, аби подібні форс-мажори не повторювалися?
– Рішення є тільки одне – повернення тепломережі в комунальну власність. Це розв’язує безліч законодавчих вузлів і підписання договорів щодо надання номінацій на газ на рівні Києва набагато простіше проводити для комунальних підприємств.
– Проте, як відомо, борги ходять за власністю. Повернувши тепломережу в комунальну власність, з цією ж власністю повернуться і борги.
– З цього приводу провів багато зустрічей з народними депутатами і віце-прем’єром Геннадієм Зубком. Є однозначна позиція – коли тепломережа повернеться у власність громади, на рівні Кабінету Міністрів є готовність сприяти розв’язанню цієї проблеми. Якщо ми розглянемо структуру боргу, то чисте «тіло» становить близько 38-39 мільйонів гривень. Решта – пеня, штрафи і заборгованості компенсацій по субсидіях з боку держави. При підписанні договору про реструктуризацію з Нафтогазом на позицію громади є більше варіантів розв’язати ці проблеми.
– Як плануєте повертати тепломережу у власність міста?
– Зараз ми перебуваємо на стадії апеляції і очікуємо від суду рішення про правомірність розриву нами договору концесії в односторонньому порядку, оскільки компанія-концесіонер порушила умови договору. Справу передали до Рівненського господарського апеляційного суду. Процес тривалий, але ми очікуємо на позитивне рішення.
Заморожуючі тарифи
Окрім Шепетівки, по всій Україні ще 22 міста мали проблеми з початком опалювального сезону. Хоча особливість Шепетівки в тому, що теплопостачанням тут займається приватна компанія, проблема не лише у цьому.
І приватний, і комунальний постачальники стикаються з однаковими проблемами, причина яких у захмарних тарифах. При нинішніх доходах громадян, таке благо цивілізації, як тепло взимку, стає розкішшю. Високі тарифи і низька платоспроможність людей, з яких влада готова зимою зняти останню сорочку, паралізують систему ЖКГ. Субсидії, які отримують 50-60% користувачів, – це милиці для паралізованого інваліда. Структурних проблем субсидіювання не розв’язує, навпаки, виникають інші у вигляді накопичення заборгованостей перед тепловими операторами з боку держави.
У випадку Шепетівки відповідальність лягає на приватну компанію. За інших обставин міськраді довелося б брати гроші з міської казни для розрахунків з Нафтогазом, покриваючи борги свого комунального підприємства. Ця ситуація готує гнітючі перспективи для маленьких міст із невеликими бюджетами. Шепетівка – це не мільйонник Одеса, де влада в ручному режимі виділила з бюджету 120 мільйонів для погашення боргу місцевого теплокомуненерго. Абсолютно здирницька логіка тарифної політики держави і безглузда системи субсидіювання заганяють галузь усе ближче до стану краху, а на самісінькій вершині цього абсурду – корупційні схеми, які покривають перші особи держави і мільярдні премії вискочок з Нафтогазу. А ви, маленькі українці, моліться на холодні батареї.