Про Славутський солодовий завод більшість мешканців нашої області знають тільки те, що він один із великих постачальників сировини для пивоваріння. Підприємство не потребує особливої реклами. Тому мало кому відомо, що завод є одним із найбільших виробників солоду в Європі.
Спробуємо дізнатися більше про нього зі слів директора з адміністрації, систем безпеки та якості Романа Білого.
— Скажіть, будь ласка, коли розпочалася історія заводу?
— Якщо не брати до уваги тривалий час будівництва підприємства, то офіційним роком початку його діяльності є 1989-й. Завод збудований за чеським проектом з участю чеських спеціалістів і мав виробляти 80 тисяч тонн солоду на рік.
— А тепер?
— Завдяки амбіційним планам стратегічного інвестора та реалізованому у 2008 році проекту з реконструкції, — зараз наші потужності удвічі більші. Минулого року ми відправили своїм партнерам — 151,2 тисячі тонн. Основним споживачем солоду є група «Карлcберг Україна», до якої входять Київський, Львівський і Запорізький пивоварні заводи. Також співпрацюємо із Чернігівським, Харківським та Миколаївським заводами, що входять до групи АБ Інбев-Ефес. Беруть славутський солод й інші броварні. Фактично більше третини пива в Україні вариться з нашого солоду.
Пишаємося тим, що понад 22 тисячі тонн продукції відправили на експорт у Молдову, Грузію, Азербайджан. Навіть у далеку Бразилію поставили більше 10 тисяч тонн. Це перший історичний випадок постачання українського пивоварного солоду в цю країну.
— Ваше підприємство входить в агропромисловий холдинг «Група Суффле»?
— Так і є. Це — одна із найпотужніших у Європі агроіндустріальних компаній. Має 42 солодових підприємства у 18 країнах світу. Зокрема в таких, які славляться якістю пива, — Польщі, Чехії, Словаччині, Румунії, Німеччині, Франції, Великобританії. Є підприємства в Росії, Казахстані, Індії, Бразилії.
— Вам доводилося бувати в головному офісі компанії у Франції?
— Він розташований у невеликому містечку Ножан-Сюр-Сен. В ньому є також потужний солодовий завод, інші промислові підприємства, навіть АЕС. І, як видно, із назви, воно стоїть на знаменитій мальовничій річці, що далі тече через Париж.
— Які зміни сталися на Славутському солодовому заводі із приходом французьких інвесторів?
— «Група «Суффле» придбала контрольний пакет акцій заводу у 2004 році і розпочала реалізацію власної інвестиційної програми, за підтримкою ще одного нашого акціонера — Європейського Банку Реконструкції і Розвитку (ЄБРР). Завдяки затвердженим власниками планам, ми побудували дві нові солодосушарки. Попередні були застарілими та малопотужними. Це дало можливість подвоїти можливості підприємства. Потім реконструювали ящики для пророщення ячменю, встановивши зворушувачі німецького виробництва, а також змонтували ефективніші транспортерні лінії. Реалізували складні інноваційні проекти, які стосуються автоматизації та контролю за технологічними процесами з пультів.
Поступово ми перейшли на європейські стандарти менеджменту, з якості і безпеки виробництва, його впливу на навколишнє природне середовище. Наше підприємство сертифіковане за міжнародними системами ІSО9001, OHSAS18001, ISO 14001, а за енергоефективністю і енергозбереженням — за системою ISO 50001. Про останню варто розповісти детальніше. Так на підприємстві практично все освітлення виробничих приміщень контролюється датчиками руху, що дозволяє економити електроенергію, коли в приміщенні нікого немає. Де було можливо, встановили менш потужне обладнання. Ну і зменшили споживання газу на 40 відсотків і більше.
— Яким чином?
— Запустили у 2014 році нову котельню, що працює на біопаливі. В першу чергу це наші відходи виробництва, а також аспіраційний зерновий пил, що накопичуються у фільтрах та циклонах. Аби ви могли оцінити ефективність заходів із зменшення впливу на навколишнє природне середовище, додам, що ми використовуємо втричі менше води для пророщення солоду, ніж це було передбачено колишніми радянськими стандартами.
Такі інновації знизили собівартість нашої продукції і зробили її більш конкурентоспроможною на міжнародних ринках.
Та, мабуть, найголовніше, із того, що зробили власники, – це розбудова довкола підприємства величезної індустрії вирощення пивоварного ячменю.
«Група «Суффле» – сучасний багатопрофільний холдинг, де агропереробка і сільське господарство взаємопов’язані. В адміністративному будинку нашого заводу розташований головний офіс компанії «Суффле Агро Україна». Вона забезпечує аграріїв насінням найкращих європейських сортів пивоварного ячменю, добривами, засобами захисту рослин, а також надає консультаційну та методичну підтримку щодо агротехнології.
– Ви назвали такі масштабні цифри реалізації. А скільки ж закуповуєте ячменю?
– Десь близько 200-210 тисяч тонн.
– Вам вистачає урожаю аграріїв Хмельниччини?
– Ні, купуємо зерно по всій Україні, в регіонах, які за своїми кліматичними умовами придатні для вирощування пивоварного ячменю. Наша принципова позиція – купувати тільки ячмінь українського виробництва. Навіть нинішнього року, коли врожай гірший, аніж у минулі, ми не вдаємося до імпорту, а всіляко заохочуємо і підтримуємо вітчизняних аграріїв. Це їхнє благополуччя і робочі місця для працівників. Ми для них фактор процвітання і економічної стабільності. Особливо в тому, що стосується збуту. Якщо ціна обумовлена в договорі, то виконуємо свої зобов’язання, навіть, коли вона стає нижчою на ринку.
– Тобто берете на себе частину їхніх ризиків.
– Так.
– У чому полягають ваші вимоги до якості ячменю?
– Передусім це мають бути спеціальні сорти пивоварного ячменю, які узгоджені з нашими основними споживачами, – провідними пивоварними компаніями світу, які працюють також і в Україні.
– У вас на підприємстві працювати престижно?
– Авжеж. Середня зарплата становить понад 10 тисяч гривень. Плинність кадрів практично відсутня. Європейський підхід полягає в тому, щоб мати тільки тих працівників, які задіяні на виробництві. Послуги з утримання інфраструктури підприємства, логістики купуємо за домовленістю.
– А свій транспорт маєте?
– Вантажний, ні. Перевезення забезпечуємо за договорами з транспортними компаніями.
– Ну і насамкінець дещо дивне запитання. Колись на кожному підприємстві було модно мати свій танцювальний ансамбль, хор, спортивну команду, клуб, гуртожиток… А як з цим у вас?
– Змушений вас розчарувати. Нічого подібного не утримуємо. Гуртожиток у нас був, але згідно із законодавством передали його у комунальну власність. Працюємо, як у Європі. Основні пріоритети – безпека персоналу, виробництво якісної продукції відповідно до специфікацій споживачів, ефективність та зменшення впливу на навколишнє середовище, постійний розвиток та вдосконалення виробничих процесів. Але, повірте, напевно, немає в нашому районі жодного культурного чи спортивного колективу, котрі б не одержували від нас підтримку на свій розвиток!
– Дякую за розмову і бажаю успіху!
Gismeteo 
