Наш земляк Валерій Пліска мріяв про авіацію з дитинства. Тому своє життя пов’язав із небом. Закінчив вище військове училище імені Тричі Героя Радянського Союзу Івана Кожедуба (у минулому ХВВАУЛ), де багато років працював льотчиком-інструктором. Учив тримати ручку управління винищувача молодих пілотів. Дослужився до звання майора.
«Горизонтальна вісімка», «кобра», «гірка», «бочка», «мертва петля», — для непосвячених це звичайні слова, а для професіоналів — смертельно небезпечні фігури вищого пілотажу.  В просторіччі таких, як Валерій Юрійович, іменують асами. Сьогодні їх в Україні не так уже і багато.

Вийшовши у відставку, нудьгував за небом, працював у авіаційному напрямку, очолював обласну федерацію дельтапланеризму та парапланеризму. Потім — пілот-інструктор МАЦП (Міжнародний авіаційний центр підготовки) в Києві. Тепер понад п’ять років є провідним пілотом-інструктором у приватних авівашколах України, які саме завдяки таким професіоналам, як він, продовжують працювати  у Києві, і почали готувати пілотів у Одесі та Львові. Давно мріє організувати авіашколу в Хмельницькому.
У 2010 році з цією метою навіть  здійснив 40 пробних і ознайомчих польотів з нашого аеропорту. Мав сподівання на підтримку влади. Однак, з  різних обставин, вони не виправдалися. Відтоді спливло трохи часу. Злітно-посадкова смуга і саме летовище занепало. Вони, як не прикро констатувати, фактично не придатні для експлуатації.
Здавалося б, на цьому можна поставити і крапку. Але Валерій Юрійович по натурі оптиміст і цілеспрямована людина. Польоти в небі привчили його зазирати далеко за горизонт.
Минулого року над Хмельницьким летовищем розвиднілося. В тому сенсі, що представники обласної та міської влади заявили про намір відродити його. Ясна річ, приймати боїнги і аеробуси воно почне не скоро. А от зробити перший крок до цього, навчитися працювати з малою авіацією, благословляти у політ і зустрічати  легкі літаки, гелікоптери, автожири тощо йому цілком до снаги. Та й для отримання ліцензії та пітримки кваліфікації, заробітку вже якихось коштів аеропорту потрібні вильоти і посадки. Ідея створення в обласному центрі авіашколи знову стала актуальною.
— Що таке мала авіація? — з цього запитання я і розпочав розмову з Валерієм Пліскою.
— Це повітряні апарати вагою до 5,7 тонни. Іншими словами легші за Ан-2, який у народі іменують «кукурудзником». Одномоторні та двомоторні літаки, автожири, гелікоптери, планери, мотопланери, мотодельтаплани, паратрайки і таке інше. Вони здатні розвивати достатньо велику швидкість. У середньому це від 100-150 до  250-280 кілометрів на годину і витрачають на 100 кілометрів 15-20 літрів, а іноді і 5-10 літрів пального, що цілком співмірне з показниками автомобіля. За умов виконання досить жорстких правил авіаційної діяльності доволі безпечні в експлуатації.
— Невже?
— Саме так. Нещасні випадки у  повітрі — дуже рідкісне явище, і, якщо ми говоримо про авіашколу, в разі неполадок, наприклад, двигуна, легкомоторні літачки мають здатність планувати і можуть спокійно приземлитися на клаптику рівної поверхні завдовжки кілька сотень метрів. Навіть на звичайній ґрунтовій дорозі.
— А скільки коштують такі літальні апарати?
— Мені не подобається слово «літальні». Це дуже близенько до «летальний випадок» у медицині. Але... Уживані приблизно — 20-30 тисяч доларів США. Нові значно дорожче, до 100000. Це залежить від «начинки». Тому в високорозвинених країнах мала авіація вже давно не розкіш, а засіб. Я бував у багатьох зарубіжних аеропортах і спостерігав звичну картину: на летовищі стоїть 3-5 боїнгів, а поряд 100-150 маленьких літачків. Вони — не забаганка заможних людей, як у нас можуть подумати. Малогабаритна авіація виконує важливі  суспільні завдання, наприклад, таксі або майданчика для аерозйомки, засобу гасіння пожеж, обприскування полів, термінової доставки хворих, пошти. Останнє досить розповсюджене у Канаді та Австралії, які мають великі території.
— У  нас, напевне, теж після ймовірних проблем  Укрпошти будуть з літаків жбурляти мішки з поштою на глухі села… Не виключено, що таким же способом доставлятимуть продукти, ліки та необхідні речі, бо дороги стають дедалі гіршими…
—  Сподіваюся, що до таких крайнощів не дійде. А от те, що інтерес до малої авіації в нашій державі зростає, беззаперечний факт. Про це свідчить нарощування виробництва АЗП (авіація загального призначення). В Україні існують десятки підприємств, які їх конструюють і збирають. За цим показником ми серед лідерів у Європі. Тож у наших авіашколах від бажаючих літати відбою немає.
— Що спонукає до цього?
— Є люди, які в перспективі хочуть придбати літаки, і є ті, які хочуть стати професійними пілотами. А ще ті, хто мріє просто навчитися літати.
— Наскільки я читав, чув і бачив, літаками здатні керувати люди досить поважного віку — у 70-80 років. Тож вони цілком можуть обійтися без власного пілота.
— Згодний.  А от молоді люди бачать в авіації для себе велику перспективу. Цей вид транспорту стрімко розвивається. Попит на пілотів авіалайнерів шалений. Точніше сказати їх бракує. Зарплата пілота  великої авіації становить від 5 до 10 тисяч доларів на місяць. Одержувати їх легше, ніж відкривати власний бізнес. Кмітливі юнаки не відкладають справу в довгий ящик, а поступають в авіашколи, де отримують первинні навички управління і спілкування із небом. Потім їм стає куди легше перекваліфікуватися на пілотів авіалайнерів. Мої вихованці працюють у солідних компаніях не тільки України, а й Росії, Угорщини, Польщі і навіть знаменитої німецької «Люфтганзе», чим я, безумовно, пишаюся. З приводу віку пілотів. Декілька років тому ми видали ліцензію пілота чоловіку в 62 роки. Зараз йому майже 67 і він хоче поміняти свій літачок на інший. З приводу проходження медичної комісії, то у Сполучених Штатах, наприклад, існує громада пілотів-інвалідів.
— Скільки потрібно налітати для того, аби одержати права?
— 48-50 годин. Здійснити це з досвідченим інструктором не проблема. А ще попередньо прослухати теоретичні курси.
— І у скільки обійдуться такі «корочки»?
— На сьогодні в межах 210-230 тисяч гривень. Але цю суму, в залежності від фінансового становища, можна покривати поступово з розстрочкою на 2 роки. В середньому отримати «корочки» можна доволі швидко. Це залежить від цілеспрямованості кандидата.
— Ми розглянули малу авіацію з практичного боку. А ще ж є й інші аспекти. Я колись летів з Ізяслава до Хмельницького. Незабутнє враження. Земля і люди, як на долоні. Тільки піднялися у повітря, а в же видно Антоніни. Минули їх, а по курсу — Красилів. Після нього — Хмельницький. Сьогодні волів би побачити всю нашу область із висоти пташиного польоту.
— Екскурсії а краще сказати, ознайомчі польоти, теж входять до програми авіашколи. Сьогодні це дуже модний тренд з одного боку і необхідність з другого. Перед початком навчання, якщо в потенційного слухача школи є сумнів, слід здійснити ознайомчий виліт. Часто буває, що людина навіть не уявляє собі, що взагалі існує така послуга — навчання літати.
— Розкажіть про це більш детально.
— Я і сам полюбляю їх. Чого варті польоти над Карпатами, Дніпром, Чорним морем або Дністром? Хіба щось може зрівнятися із ними за багатством вражень? Дивишся на все як орел чи сокіл. Дух забиває… Не можеш передати емоцій словами… Відчуваєш себе володарем простору і часу. Для багатьох ця мить стає переломною у біографії. Ми звикли до тісних рамок і шаблонів, а тут прокидаються у душі нові можливості… Людина завжди хотіла бути крилатою. Пам’ятаєте пісню нашого земляка Владислава Заремби «Дивлюсь я на небо та й думку гадаю…» У ній є приспів «Чому ж мені, Боже, ти крилець не дав…»  Авіашкола здатна зробити крилатим кожного.
Дуже популярними сьогодні є весільні екскурсії. Вони об’єднують пари спільними переживаннями. На цю тему можу розповісти багато цікавого…
—   Наприклад…
— Уявіть собі ситуацію: хлопець, який кохає дівчину, купує їй квиток на авіаційну екскурсію. Вона наповнюється враженнями через край і хоче поділитися. Чекає приземлення і помічає крізь ілюмінатор, що парубок разом із друзями виклав на летовищі з червоних повітряних кульок чарівну фразу: «Я кохаю тебе». Виходить із кабіни літачка і бачить молодого чоловіка на одному коліні з протягнутим у руках букетом троянд. «Я прошу тебе вийти за мене заміж», — благає він. Його друзі поруч уже тримають шампанське і бокали. Як відмовити такому лицарю? Неможливо.
— Ви розповіли про романтику і принади малої авіації, як ніхто досі…
— Вона такою є по суті. Її потрібно відчути бодай один раз. Перефразовуючи класика, скажу від себе: «Народжений літати повзати не зможе». І це свята правда.
— Коли планується початок навчання?
— Можливо, у березні-квітні. Зараз триває підготовчий період. Початкова інформація буде на сайті аеропорту і на нашому сайті — АВІАТОР-УТЦ.
— Дякую за щирість і бажаю успіху.