Ця історія настільки фантастична, що в неї важко повірити. Тож почну із цитування офіційного документа: «Неподалік села Розсоша Хмельницького району невстановлені особи влаштували нелегальне захоронення 80 тонн хімічних речовин. Внаслідок їх можливого загоряння, або вибуху буде заподіяна непоправна шкода життю і здоров’ю людей. Протягом багатьох років відбувається розгерметизація. Хімікати вільно проникають у ґрунтові води, отруюючи довкілля».
Де кіт не валявся?
Аби читачі мали повніше уявлення про диспозицію, повідомлю, що цей «могильник» займає площу 300 квадратних метрів, поряд із об’їзною дорогою, аеропортом, населеним пунктом і… водонапірною вежею. Та ще й у місцині, де іноді гуляють і відпочивають люди.
Саме там і запорпані 400 горезвісних бочок по 200 літрів кожна. Місцеві мешканці стверджують, що цьому захороненню ось уже 20 років! Як відомо, земля має властивість виштовхувати на поверхню все, що вважає чужорідним. Тож на цей момент металічні ємкості піднялися і тепер перебувають за 20-80 сантиметрів від поверхні. Будь-хто по необачності чи навмисне може копнути в цьому місці лопатою і продірявити їх.
Хто перший виявив бочки, важко встановити. Як і того, хто вдарив на сполох. Однак достеменно відомо, що небезпечна проблема третій рік на слуху, а за реальне розв’язання її ще ніхто не брався.
Ритуальні танці
Якщо вишикувати, чи поставити в коло всіх посадовців та представників відомств, які мали би розібратися у ситуації і ліквідувати смертельну загрозу, то вийде кілька сотень осіб. Утім результат їхньої діяльності на практиці — нуль! Що це — некомпетентність, неузгодженість законодавства, небажання братися за справу чи безвідповідальність?
За 3 роки не з’ясовано, хто запорпав ці бочки, що в них міститься, як і куди їх збираються вивозити, хто має фінансувати перезахоронення. Посадовці, правоохоронці та чиновники тупцюють довкола проблеми, наче виконують ритуальний танок.
Ось тільки один зразок: у березні 2016 року комісія Хмельницької районної ради у складі начальника відділу цивільного захисту Хмельницького міського управління ГУ ДСНС С. О. Демчука, одного з начальників Хмельницького районного відділення поліції С. С. Кушніра, завідувача сектору з питань цивільного захисту населення райдержадміністрації А. М. Денисюка, начальника управління з питань екології та благоустрою м. Хмельницького О. В. Лукова та голови Розсошанської сільської ради
В. В. Дячка (нині голови одноіменної ОТГ — прим. автора) складає акт обстеження небезпечного «могильника». В документі констатується, що в присутності заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури О. Ц. Терлецького та начальника Хмельницького міськрайонного управління ГУ Держсанепідслужби О. В. Балашова «проведено обстеження земельної ділянки на предмет захоронення хімічних речовин невідомого походження».
І що з’ясовано? «Визначити кількість, склад, властивості, вартість відходів, ступінь їх небезпеки для навколишнього середовища і здоров’я не є можливим».
Тобто дорослі люди, поважні посадовці, влаштували собі екскурсію, прибули на місце, оглянули і поділилися враженнями.
Для чого ж було виїжджати за державний кошт, у робочий час на службовому транспорті, якщо наперед знали, що в складі комісії немає фахівців з цієї проблематики і відповідного обладнання?
Далі з’явився ще один документ, гідний подиву. Хмельницька райдержадміністрація на свій розсуд (без експертиз — прим. автора) перекваліфікувала «небезпечні хімічні речовини» у «відходи» (побутові чи виробничі? — прим. автора). Тобто такі як металобрухт, бита цегла, стружка, обгортки від цукерок і морозива та ін.
І попросила т. в. о. начальника (далі йде абревіатура у стилі «новояза» з антиутопії Джорджа Оруелла. Хто здатен її зрозуміти з першого разу? — прим. автора) ХРВП ХВП ГУНП України в Хмельницькій області С. С. Кушніра надати лише інформацію щодо встановлення або невстановлення (ось вони трикляті вуха, за які варто потягнути! — прим. автора) власника відходів і (надати, а не вжити заходів — прим. автора) до адміністрації (службовців, які уникають відповідальності — прим. автора) через сектор з питань цивільного населення (далі вже просто нікуди — прим. автора).
У перекладі на просторіччя це слід читати так: «Дядьку, напишіть нам у найвіддаленіше село, що в нас все гаразд, аби ми з тим не мали мороки і більше про це не чули!»
Шила в мішку не утаїш
У документах часто фігурують якісь «невідомі» зловмисники. Але ще 20 травня 2016 року троє місцевих мешканців розповіли, хто розпорядився запорпати бочки і звідки їх транспортували.
Пішовши по цьому чіткому сліду, можна без особливих зусиль з’ясувати, хто несе відповідальність за діяння. І автоматично отримати відповідь на запитання: за чий кошт має бути проведена евакуація. При умові, що до моменту істини доживуть свідки. Двоє з них вже на тому світі.
На запитання, що в загадкових бочках, теж є попередня відповідь. Як стверджують місцеві жителі, там містяться такі жахливі хімічні засоби, що здатні знищити все живе впродовж лічених годин у величезному радіусі.
Ходять наполегливі чутки, що заникані подалі від сторонніх очей «бомби повільної дії», завезені в Україну контрабандним чином з Китаю. Те, що не можуть з’ясувати правоохоронці і посадовці, знає кожен дідусь і бабуся у Розсоші, а може, навіть і діти дошкільного віку. Вони також здогадуються (і це їхнє право), шо розслідування імовірно може завдати клопотів посадовцям, зачепити корупційну складову, викликати непередбачувані наслідки і суспільний резонанс, а тому зумисне зволікається.
А от офіційного вердикту досі немає. Бочки з отрутохімікатами спокійнісінько вичікують жертв і моменту «Ікс».
Хто має займатися цією проблемою? Усі, без винятку, органи влади!
Цілковитий тарарам
Здавалося б, що тут незрозумілого? Нехай зберуться усі відповідальні і наділені повноваженнями посадовці та виконавці, закриються, як під час виборів папи Римського на конклав, і консолідовано вироблять стратегію ліквідації потенційного лиха.
Можливо, мої пропозиції і тон здаються комусь занадто різкими. Що ж, а хіба ситуація не вимагає екстраординарних підходів? На кону здоров’я і життя сотень людей, екологія великої території неподалік обласного центру, дороговартісні інвестиційні проекти в розвиток громади і Хмельницького аеропорту!
Не вмієте чи не бажаєте розв’язувати проблему — подавайте у відставку! Чітко вказуйте мотивацію, аби до вас потім не було претензій! Не доводьте ситуацію до абсурду і катастрофи!
Якщо відчуваєте, що бракує важелів впливу, звертайтеся до народних депутатів із проханням внести зміни до законодавства.
Депутати б’ють на сполох!
До честі народних депутатів Олександра Гереги, Романа Мацоли, Сергія Мельника, Володимира Мельниченка та Андрія Шиньковича, вони звернулися до міністра внутрішніх справ Арсена Авакова та Генерального прокурора України Юрія Луценка з проханням розслідувати цю справу.
Обранці підкреслюють, що рік тому оббивали пороги з цього приводу в правоохоронні органи, однак ніхто не відреагував належним чином.
«Просимо в рамках провадження вжити додаткових скоординованих заходів, спрямованих на захист прав громадян на безпечне для життя і здоров’я довкілля, а також звернути увагу на ту обставину, що у безпосередній близькості до місця захоронення розташоване обласне комунальне підприємство «Аеропорт-Хмельницький», яке на даний час активно розвивається і відновлює свою роботу після тривалої перерви. Тому наявність особливо небезпечного хімічного звалища здатна перешкодити отриманню дозвільних документів, необхідних для початку функціонування аеропорту».
До вирішення цієї ситуації підключилася і громадськість. Зокрема, новостворена Хмельницька обласна правозахисна колегія по роботі з правоохоронними, силовими та фіскальними органами.
Її очільник Олег Мороз та активісти займають принципову і рішучу позицію, чим дуже дошкуляють посадовцям і чиновникам.
Останні надзвичайну загрозу, як тільки можуть, намагаються спустити на гальмах. Діють за принципами: «якось воно буде» і «після нас — хоч потоп».
Посиденьки на призьбі
Досвід спілкування із бюрократами навчив, що, коли вони не вміють, бояться чи не хочуть розв’язувати проблему, то не кажуть прямо, а знаходять або створюють «відбувайла», на якого потім валять усю вину. Мовляв, це він — клятий і ледачий — все проґавив. Але не хвилюйтеся, ми незабаром на його місце призначимо нового і тоді все піде чікі-пікі.
Ось класика жанру. Розв’язання проблеми переклали на плечі лише одного відомства — управління екології та природних ресурсів обласного департаменту АПР. В ієрархії влади на Хмельниччині воно посідає максимум четверту-п’яту сходинку згори, а тому, як правило, в основному, займається паперотворчістю чи збиранням інформації по тематиці, яка заявлена в його назві.
Хотілося би знати і повідомити громадськості ім’я та прізвище «любомудра», який загнав ситуацію у тупик? Саме він на цьому етапі і є «модератором» процесу. Завдяки йому проблема під власною вагою знову покотилася згори додолу, аби опинитися в обіймах нового Сізіфа.
У разі, не дай Бог, трагічних наслідків, саме з цього посадовця і потрібно буде спитати найбільш суворо за хитрування.
Далі — гірше. Створена робоча група щодо «вивчення проблеми», яка має ще більш куці повноваження.
Мені довелося бути присутнім на її засіданні, яке точніше було би назвати «посиденьки на призьбі». І ось враження. Воно відбулося без представників поліції, ДСНС та санітарно-епідеміологічної служби. Не з’явився туди і голова Розсошанської ОТГ Василь Дячок. Управління екології та природоохоронних ресурсів представляла новопризначена директор Тетяна Дзюблюк, яка одразу попередила про те, що не дуже знайома з проблемою.
Присутні ділилися побажаннями, версіями і досвідом розв’язання аналогічних проблем деінде.
Яких висновків можна сподіватися, коли на засіданні не було тих, хто може провести розслідування, зробити експертизу, визначити ступінь небезпеки, організувати евакуацію, директор управління не увійшла в курс справи, а на додачу ще й відсутній власник території, на якій виникла вищезазначена хімічна загроза?
Це не реагування на запит народних депутатів, а відверте і цинічне глузування з них!
Цугцванг або ж тупик
Під час балаканини з’ясувалися важливі нюанси. Наприклад, що небезпечні хімікати потребують перевантаження у інші ємкості. Процедуру належить робити в спеціально відведеному і обладнаному приміщенні. Незрозуміло, хто і в який спосіб повинен брати зразки. Крім того, в області немає спеціалізованої лабораторії, що могла би такі ідентифікувати (навіть, якщо хтось до нас закине хімічні боєприпаси — прим. автора). Везти в столичну лабораторію екогігієни та токсикології імені Л. І. Медведя — занадто дороге задоволення. Хто виділить на це кошти і спеціальний транспорт? У разі, якщо виявиться, що це все-таки гербіциди чи пестициди, то їх слід транспортувати на утилізацію до сусідньої Польщі. Невідомо, яка служба чи відомство мають цим займатися.
Утилізація вмісту злощасних бочок вимагає величезних затрат. Їх потрібно передбачити у бюджетах, що вже прийняті. Хто ініціюватиме їх перегляд?
Ну і насамкінець з’ясувалося, що аналогічні проблеми — досить розповсюджене явище не тільки на Хмельниччині, а й в Україні, особливо після ліквідації господарств і райсільгоспхімій.
На державному рівні немає програми їх утилізації, не визначений порядок процедурних дій. Відповідно, відсутні фінанси. Упродовж багатьох років усе перебуває тільки у стадії розробок. Тому представники місцевої влади і самоврядування всіляко замовчують існування аналогічних проблем у себе. Аби не опинитися, як Розсошанська ОТГ, крайніми.
Картина вимальовується вкрай драматична. Власне, якби ці 80 тонн отрутохімікатів зловмисники запорпали подалі від Хмельницького аеропорту, то про них, може, зараз ніхто би навіть не згадував. А так виходить, що всім причетним до цієї клятої веремії особам просто не пощастило!
Багато чого могли би прояснити у цій ситуації співробітники правоохоронних органів, якби належним чином розслідували справу, знайшли винних і притягнули їх до відповідальності. Однак, як видно з документів та листування, ті не квапляться.
Gismeteo 
