Минуло два роки відтоді, як у лютому 2017 року збиралися аграрії з багатьох регіонів України у місті Хмельницькому і дискутували щодо ринку землі.

Фермери, очільники агроформувань, орендарі з великою тривогою говорили про передчасне запровадження обігу земель сільськогосподарського призначення. Загострювали увагу на явній корупції у земельній сфері, низькій купівельній спроможності населення, відсутності захисту прав на землю, зволіканні у завершенні судової реформи, нестабільності банківської системи, здирницькому кредитуванні та відсутності пільгового режиму оподаткування.
Де повна і реальна нормативно-грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення? Де їх інвентаризація, занесення до Державного реєстру? Хто гарантує права оренди за чинними договорами? Досить обтяжливою виглядає процедура надання прав на земельні ділянки тощо.
На противагу аграріям-практикам, існує інша позиція, що базується незрозуміло на яких критеріях. Її адептами в Україні були і є очільники профільного міністерства, представники Інституту аграрної економіки, «заслані козачки» з агенції Світового банку та інших фінансових структур, які лицемірно закликали і закликають до «компромісу» і «поетапного обігу землі». Вони пропонували розпочати з продажу чималих ділянок державних земель до 200 гектарів в одні руки і якимось чином ухвалити аж 17 Законів України та інших нормативних документів.
Ці «діячі», які самі не орють ниви і не плекають урожаї, наполягали на тому, що кінцевою метою розпочатої у 90-х роках «реформи» має стати переведення землі у категорію «товару». До яких наслідків це призведе, що станеться із «колискою нації» їх не обходить. Торгувати землею і все!
Ці псевдоексперти та «грантоїди» наробили чимало галасу. Як тільки могли, лізли у ЗМІ. Базікали різні нісенітниці і підбурювали людей. Безперестанку торочили про якісь мільярдні втрати, яких начебто зазнає Україна через те, що не торгує землею. Хоча свідомо замовчували, яких збитків ми зазнали і зазнаємо через дії недолугих колишніх та нинішніх правителів, котрі не управляють, а панують у нашій державі.
 А яку позицію щодо неньки-годувальниці займає суспільство в цілому? Виявилося, що українці не піддалися на зомбування їх свідомості. За останніми соціологічними опитуваннями 72 відсотки громадян висловлюються категорично проти продажу землі, і тільки 13 відсотків — за.
 Через свою патріотичну позицію щодо земельного питання «не підійшов» на свою посаду міністр АПК Тарас Кутовий. Нинішній очільник відомства Максим Мартинюк фактично намагається всидіти на двох стільцях. З одного боку, мав би захищати інтереси агровиробників і держави, а з іншого — складається враження, що він виконує вказівки закордонних кураторів. Тому просторікує про запровадження «цивілізованого» ринку землі. Хоча нікому не відомо, де такий існує насправді.
Реальність повертає здоровий глузд на місце. Як твердить лідер фермерів і землевласників Іван Томич, з прийняттям Закону України №2498-VІІІ, внесено зміни до 10 нормативно-правових актів із земельних питань. Це не вихід, як і пролонгація мораторію на продаж земель, бо нагадує ситуацію існування під загрозою дамоклового меча. Що і підтвердило одіозне звернення народного депутата Олексія Мушака до Конституційного суду щодо відміни мораторію та скасування… пенсій. На думку цього «обранця», який входить до фракційної групи «Єврооптимісти», виконання соціальних зобов’язань перед тими, хто чесно і сумлінно працював на користь держави, начебто заважає росту економіки. Натяк зрозумілий: залишившись без пенсій, селяни похилого віку будуть змушені продавати паї. Яка відверта і жорстока зневага до людей!
 В унісон із Мушаком деякі аграрії із Тернопільщини звернулися до Європейського суду, який визнав, що прийнятий мораторій на продаж земель в Україні начебто порушує права людини.
 Баталії довкола українських чорноземів дедалі загострюються. В цей же час агрохолдинги різними способами нарощують свої «земельні банки», перекупляючи корпоративні права на землекористування. Триває горезвісна практика тіньових оборудок. Одні спритні ділки в органах влади створюють шпаринки у нормативній базі, а інші користаються ними, щоб нагріти руки. За пропозицією землекористувачів застосовуються зміни до договору оренди землі на встановлення емфітевзису, що дозволяє великі терміни, а то й безстрокову її оренду. За цей час земелька ген-де може опинитися…
До честі органів прокуратури, вони жорстко реагують на численні порушення у земельній сфері. Проте не всі правоохоронці квапляться виконувати їхні приписи.
Заохочуючи до створення ОТГ, уряд як «пряника» передав їм право управляти землями за межами населених пунктів. Хоча на тому зібранні дворічної давнини у Хмельницькому, з якого я і почав розповідь, мовилося про надання таких же повноважень усім органам місцевого самоврядування.
 Не почуто було прохання продовжити розгляд теми української землі на Всеукраїнському з’їзді аграріїв за участю очільників держави. Враховуючи правовий нігілізм в Україні, а також здійснення низки реформ у суспільстві в обхід Конституції, відсутність турботи за продовольчу безпеку, небачене зростання тарифів ЖКГ, вартості продуктів харчування, слабкий соціальний захист народу, люди змушені критично сприймати заклики щодо запровадження «цивілізованого» ринку землі.
 «Хіба можна продавати те, що нам не належить? — мовить Леонід Стецюк, фермер з Теофіпольщини, — адже землю, безцінний скарб, ми отримали від предків і маємо передати її майбутнім поколінням, а не зневажливо ставитись до них. Зробимо по-іншому, то втратимо національне багатство та державність, а нащадки матимуть вічне рабство». Його підтримують багато однодумців, колег-землеробів. Вони бачать, що при ймовірному обігові земель є багато ризиків, а владні чинуші не спішать передбачити запобіжники хижацьких зловживань. Таку точку зору розділяють, в основному, і містяни.
Отже, земельне питання, яке наполегливо вносить до порядку денного суспільства олігархат та креакли зарубіжних структур, має підводні течії і скелі.
Переведення земель сільськогосподарського призначення до категорії товару, як твердять відомі економісти, призведе до небаченої інфляції та знецінення гривні і в кінцевому підсумку здешевлення вартості землі. Тоді вона може стати легкою здобиччю товстосумів. А ті, найімовірніше, перепродадуть її підставним особам з транснаціональних корпорацій. Так вже сталося в Болгарії, Румунії, Угорщині та інших країнах. Тож будьмо пильні! Біда на порозі!