Усі ми приходимо у цей світ для любові і добра, для того, щоб змінити його на краще, зробити затишнішим і добрішим. І беззаперечна істина: тим самим творимо історію. Кожен по-своєму, але кладе власну цеглину в її грандіозну будову. Генеральний директор ТДВ «К-ПЕМЗ» Леонід Дьяконов належить до тих людей, які своє життя будують чітко і спрямовано, сповідуючи принцип, якого ще нікому не вдавалося спростувати: тільки праця, важка праця і передусім над собою, може привести до успіху і визнання. Підтвердженням цього, є його стрімке сходження від робітника Кам’янець-Подільського електромеханічного заводу до генерального директора цього підприємства.

Народився Леонід Олексійович 21 лютого 1949 року в сільській родині в селі Кочубіїв Чемеровецького району. Ріс фізично сильним та наполегливим хлопцем. Як він сам нині пригадує, уже в десятирічному віці на рівні з дорослими доводилося часто ставати до важкої фізичної праці, допомагати батькам по господарству, адже в сім’ї окрім нього, було ще троє дітей. Часи були нелегкими. Після закінчення десятирічки, навчався у технікумі механізації сільського господарства, служив у морфлоті.
У 1974 році Леонід Дьяконов, набувши певного фахового досвіду на заводі «Електроприлад», вперше переступив поріг прохідної електромеханічного, де на той час розпочалося освоєння нових виробничих корпусів, монтаж новітніх верстатів і обладнання. Саме цю відповідальну і надскладну роботу тодішній директор підприємства Іван Риба і доручає бригаді монтажників, яку очолив Леонід. Працювати доводилося рекордним методом, часто по дві зміни підряд, адже запускаючи практично нове підприємство «з коліс», не мали права втрачати темпів виробництва, зривати намічені державою перед заводом плани поставок. Тут і стали в нагоді не лише професійні знання справи, організаторські здібності, а й відмінна фізична підготовка, чудові вольові якості бригадира. Паралельно навчався у Вінницькому політехнічному інституті, здобуваючи вищу освіту.
Висока компетентність, кмітливість, вимогливість до себе і до підлеглих, уміння при необхідності відстояти свою точку зору не залишилися поза увагою керівництва заводу. Небавом молодого очільника бригади монтажників призначають начальником гальванічного цеху, який хронічно пас задніх, а згодом вийшов у лідери. Відтак — нові сходинки кар’єрного зростання: начальник цеху спеціальної техніки, заступник директора виробництва з комерційних питань.
 У 1984 році тридцятип’ятирічний Леонід Дьяконов стає наймолодшим директором одного з найбільших підприємств міста над Смотричем. Саме на цій посаді якнайповніше розкривається його талант як здібного організатора виробництва, економіста, людини, яка налаштована на перспективу. Очолюваний ним колектив плідно працює над збільшенням випуску високоякісної продукції. Пріоритетними стають удосконалення організації виробництва, придбання сучасного обладнання, пристосувань і установок, застосування яких сприяло значному підвищенню продуктивності. Досить сказати, за рекордно короткий термін на заводі збільшується випуск електромеханічної продукції, переважна більшість якої маркується Знаком якості, з 15 до 80 одиниць зростає асортимент виробів, що знайшли попит у десятках країн світу. Як результат — завод виходить у лідери кращих підприємств міністерства електротехнічної промисловості. Його неодноразово відзначали, а понад шістдесят кемзівців стають кавалерами державних нагород.
Як сьогодні розповідає голова профспілкового комітету ТДВ «К-ПЕМЗ» Валентина Михайленко, при цьому особлива увага Леонідом Олексійовичем приділялася розвитку інфраструктури, Один за одним споруджуються житлові будинки, в яких омріяні власні квартири отримують понад півтисячі сімей заводчан, розширюється база відпочинку на Чорному морі, будується фізкультурно-оздоровчий комплекс із плавальним басейном поруч з підприємством.
    Прикро, але економічна й суспільно-політична криза, яка охопила Україну після розпаду союзу, не оминула й К-ПЕМЗ. Почалося обвальне падіння виробництва через втрату управління галузями народного господарства, порушення економічних зв’язків з країнами СНД. На підприємстві різко зменшилися кількість замовлень на продукцію, що випускалась. Життя змусило перейти на режим найсуворішої економії всіх затрат, змінити структуру управління. Як для директора, так і для очолюваного ним колективу це був періодом суворих випробувань. Але незважаючи на всі ці негаразди, завдяки професіоналізму та далекоглядності його керманича завод, уже в ринкових умовах, як мовиться, залишився на плаву, хоча тоді виживали одиниці.
 У 1995 році Європейська конвенція нагороджує К-ПЕМЗ Золотою Зіркою «Арка Європи», у 2004 році на підприємстві проведена підготовка і успішно завершена сертифікація системи менеджменту якості (СМЯ) за міжнародним стандартом ISO-9000:2000 одночасно у двох системах сертифікації — міжнародній «ПРИРОСТ» та національній «УКРСЕПРО». Сертифікат на СМЯ дозволив підприємству знову вихід на міжнародні ринки збуту. Саме в той час, при збереженні виробництва основної номенклатури, було освоєно та модернізовано понад шістдесят нових виробів, реалізований цілий комплекс заходів зі зниження витрат виробництва, змінено структуру управління, раціонального використання основних фондів, здійснена реконструкція основних енергомістких процесів, в яких використовувалися електроенергія, тепло, вода, що дозволило мати позитивний баланс, забезпечити стабільність підприємства та провадити його модернізацію.
 Цими днями заслужений машинобудівник України, депутат міської ради багатьох скликань, беззмінний голова спілки промисловців і підприємців міста, шанований у Кам’янці-Подільському, і не тільки, Леонід Олексійович Дьяконов відзначає кілька ювілейних дат: 70-річчя від дня свого народження, 45-річчя роботи на виробництві та 35-річчя як він стоїть біля його керма. А на початку березня виповнюється шість десятиліть самому підприємству.
 — Ми подолали чималий шлях завдовжки 60 років і попри  всі труднощі, успішно продовжуємо працювати, виробляти необхідну для людей продукцію, шукаємо шляхи для збільшення обсягів виробництва, підвищення його ефективності, — говорить Леонід Дьяконов. — І я пишаюся очолюваним мною прекрасним колективом, тим, що на сьогодні збережений технічний і науковий потенціал усіх поколінь кемзівців. Як керівник, повною мірою відчуваю відповідальність за долю підприємства, за колектив. Наша стратегія — шанувати створене, але чітко усвідомлюємо, що треба чітко йти шляхом освоєння нових виробів, враховуючи умови ринкових відносин, робити все, щоб кожен робітник підприємства був упевнений у стабільності. Наш девіз: рухатися вперед. Це дозволяє стверджувати, що ми на вірному шляху, в нас є перспектива.