Курси валют

Ну не везе Летичівщині з начальниками відділу Держземагентства, як бабі Рузі з рябими поросятами! То кілька літ тому очільниця летичівських землевпорядчиків і землемірів Наталія Ковальчук за махінації із землею на 8 літ  загриміла під фанфари туди, куди  Макар телят не гонить. Причому не сама загриміла, а за компанію з тодішньою головою райдержадміністрації Марією Литвин і її донькою Наталією Склонною — екс-керуючою справами РДА. Тепер же, обурені й доведені до відчаю летичівці, зі сміттєвими баками за нинішнім начальником відділу Держземагентства в Летичівському районі Ольгою Варенко, як Кармелюк за паном Вовковинським, полюють. Члени відокремленого підрозділу ГО «Хмельницька самооборона» 1 грудня навіть попереджувальну акцію на центральній площі селища, тій самій, біля якої бронзовий Кармель свої пута рве, провели. З вимогою — люструвати чиновницю. За свавілля і неповагу до простих людей.

Та, видать, Кармелюкові легше залізні пута порвати, аніж його землякам сьогодні здолати чиновницьке свавілля, яке міцно вкорінилося на вулиці Горького, 2/1 в Летичеві. Неспроста ж відділ Держземагентства, який там розташувався, у селищі називають відділом «СС», себто — відділом суцільного свавілля. Бо хіба не є свавіллям, скажіть, що упродовж кількох років — рекорд, достойний Книги рекордів Гіннеса (!),  відмовляти у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок сімнадцятьом (!) громадянам району на тій лише підставі, що керівник ПП «Екзакт» чи «Бюро судових будземекспертиз», котрі розробляли проект землевідводу, чимось не до шмиги пані Варенко?  Щоб не бути голослівним, наведу уривки з двох документів. Перший — відповідь заступника прокурора області С. Ромася директору ТОВ «Бюро судових будземекспертиз» П. Михайленку, інша — лист прокурора Летичівського району С. Пакоса Олександру Розворі — одному з сімнадцяти «відмовників».
«Прокуратурою області розглянуто Ваше звернення щодо неправомірних дій посадових осіб відділу Держземагентства в Летичівському районі при погодженні документації із землеустрою, розробленою ТОВ «Бюро судових будземекспертиз». За результатами перевірки, з цих питань виявлено порушення в діяльності начальника відділу Держземагентства в Летичівському районі О. Варенко щодо створення перешкод ТОВ «Бюро судових будземекспертиз» у погодженні документації із землеустрою. Вказану інформацію 27  жовтня 2014 року спрямовано до Держзем-агентства України для відома та вжиття заходів до  О. Варенко».   
«Ваше звернення щодо неправомірних дій начальника відділу Держземагентства в Летичівському районі розглянуто з вивченням наявних матеріалів. Встановлено, що 27 грудня 1991 року VIII сесія Летичівської селищної ради прийняла рішення про надання земельних ділянок для ведення городництва вам і ще 16 мешканцям селища. У зв’язку зі змінами в законодавстві і у зв’язку з тим, що ці громадяни добросовісно користувалися вказаними ділянками протягом 15 років, Летичівською селищною радою запропоновано землекористувачам  виготовити проекти землеустрою вказаних ділянок і своїм рішенням від 27 грудня 2011 року прийняла рішення про надання дозволу на розробку проекту. У жовтні 2012 року ПП «Екзакт» виготовило проект землеустрою вказаних ділянок. Відділ Держзем-агентства в Летичівському районі неодноразово відмовляв ПП «Екзакт» у погодженні, направляючи проект землеустрою на доопрацювання. Востаннє така відмова мала місце 13 листопада минулого року. Станом на 10 серпня 2014 року вказаний проект знаходиться на розгляді у відділі Держзем-агентства в Летичівському районі. Вивченням документації землеустрою встановлено, що законних підстав для відмови у його затвердженні НЕМАЄ! У випадку відмови у затвердженні вказаного проекту з підстав, що не відповідають вимогам чинного законодавства, прокуратурою району буде вжито заходів представницького характеру».
Та, схоже, що погрози прокуратури для мадам Варенко — як мертвому припарки! Адже в її «активі» значаться й більш значущі гріхи аніж невмотивована тяганина та тенденційний підхід до клієнтів. До прикладу — перевищення службових повноважень. Саме так розцінює закон діяння Ольги Степанівни, коли вона  підписала державні акти на приватизацію земельних ділянок ЯЛ № 777034, ЯЛ № 777032, ЯЛ № 777033, ЯЛ № 777031. З цього приводу навіть була порушена кримінальна справа. Та до суду діло не дійшло. Відбулась декриміналізація статті, яка інкримінувалась Ользі Степанівні, так, що їй пощастило вийти сухою з води. Ощасливлена такою обставиною, за день до Нового 2013 року Ольга Степанівна вдруге наступила на ті ж самі граблі, підписавши низку сумнівних державних актів. І лише втаємничені знають, що цього разу службові повноваження пані Варенко перевищила не заради будь-кого, а своїх чад і домочадців. Бо хоч і кажуть про неї, що вона гостра на язик і навіть нестримана у висловлюваннях — може голос підвищити і навіть нецензурно вилаятись, та в усьому, що стосується рідних і близьких, то тут Ольга світ Степанівна — сама доброта і лагідність. Нікого не забула з родичів земелькою «одарити». Не дарма ж у зв’язку з цим про чиновницю Варенко на Летичівщині, як ото колись про героя Карпенка-Карого казали, пригадуєте: «Ідеш день. Чия земля? Калитчина! Ідеш другий. Чия земля? Калитчина!» Так і в нашому випадку. Ідеш  територією Ялинівської сільської ради. Чия земля?
— Чоловіка Варенко  — Геннадія Івановича, тестя Варенко — Івана Васильовича, матері Варенко — Людмили Анатоліївни!
Ідеш Меджибожем. Чия земля?
    — Брата Варенко — Володимира Мартинюка з дружиною Мариною!
Ідеш Суслівцями. Чий пай?
— Сина Варенко від першого шлюбу — Олександра.
У Летичеві. Чий наділ?
 — Бабусі Варенко. — Ніни Василівни.
І так 15 га. Дивина!
Щоправда, за Ольгою Степанівною і не такі дива водяться. Виявляється, вона може, як факір  кролика з рукава, діставати з шухляди свого начальницького стола довідки, в яких на один і той же земельний наділ вказується різна  його... вартість. Наприклад, у довідці, виданій відділом Держзем-агентства 25 листопада 2014 року за підписом О. Варенко, зазначено, що земельний пай зареєстрований за   Прохорчук Федорою Олексіївною у селі Кудинка  розміром 3,84 га з урахуванням індексації коштує 80654,09 гривні. А в іншій довідці, виданій цього ж таки дня за таким же номером за підписом тієї ж О. Варенко, зазначено, що земельний пай зареєстрований за   Прохорчук Федорою Олексіївною у селі Кудинка  розміром 3,84 га з урахуванням індексації коштує... 25655,16 гривень!
Про мистецтво пані Варенко «варити воду», себто робити такі викрутаси у відділі Держземагентства Летичівщини, вже ходять легенди. Процитую скаргу Гоцалюка В. В. на ім’я екс-голови Летичівської райдерж-адміністрації  В. М. Слободяна з приводу необгрунтованої відмови Ольгою Степанівною в наданні йому витягу з Державного земельного кадастру. «Два місяці, як діти до школи, ходив я у відділ, очолюваний Варенко, отримуючи все нові і нові відмовки чиновниці, — зауважує він. — У результаті затягування процедури видачі документа, я несвоєчасно оформив право власності на спадкове майно. Виходячи з вищесказаного, прошу: за грубу поведінку, образи та приниження мене держслужбовцем  О. С. Варенко притягнути її до відповідальності».
Скарга датована 22 січня 2014 року, коли вся країна в розпал Революції гідності відзначала державне свято — Акт злуки. Але хіба до справи якогось там Гоцалюка було Ользі Степанівні? Наївні! У неї були більш нагальні і серйозні клопоти і турботи — чим можна допомагати і підтримувати антинародний режим президента-зека і його банди.
Парадокс, за три неповні роки керівництва Ольгою Варенко районним відділом Держземагентства, на Летичівщині змінилося три голови райдержадміністрації, і всім трьом, включаючи й нинішню очільницю району — І. Д. Матлаєву, і прості люди, і працівники відділу мало не підводами возили скарги на свавілля Ольги Степанівни, та — все марно. Бо, виявляється, вона, хоч і чиновник районного масштабу, та підпорядкована напряму обласній структурі Дерземагентства, а значить — не «піддана» районної влади. Тож, вочевидь, у Летичеві вирішили, що карати чи милувати Ольгу Варенко — виключно в компетенції обласного чи республіканського начальства, а значить, що хоче,  те хай і витворяє на Летичівщині.
Заради справедливості зазначу, що і в Хмельницькому, і в Києві, куди звертались із скаргами на свою начальницю самі працівники районного відділу, добре знали про золоті верби, які «росли і шуміли» за Ольгою Степанівною. Для прикладу процитую колективного листа, якого працівники райдержземагентства надіслали керівництву Державного агентства земельних ресурсів України.
«Підставою для нашого звернення став той факт, що посаду начальника Держземагентства в Летичівському районі  займає особа з авторитарними методами управління, упередженим ставленням до людей, яка дбає лише про власне збагачення, проти якої порушувалась кримінальна справа за статею         ч. 1 ст. 366 ККУ. Ставши начальником у 2013 році, вона була палким прихильником попередньої влади, однією із перших в районі вступивши в Партію регіонів. Проводячи з нами наради, вона неодноразово спонукала працівників відділу до вступу в Партію регіонів, раз по раз наголошуючи, що ми є державними службовцями і змушені підтримувати цю партію. У грудні 2013 року, під погрозами притягнення до дисциплінарної відповідальності змушувала деяких працівників їхати в Київ для участі в антимайдані.
Будучи держслужбовцем, вона «успішно» поєднує начальницькі функції з бізнесом, торгуючи овочами та фруктами на місцевому ринку. За час перебування на посаді керівника зуміла оформити в приватну власність собі та членам своєї родини до 15 гектарів землі на території сільських та селищних рад району.
Стаття 5 Закону України «Про державну службу» закріплює положення про етику поведінки державного службовця. Та всупереч цим нормам і принципам керівником відділу здійснювалось і здійснюється постійне приниження працівників відділу на нарадах і навіть у присутності сторонніх людей. Досить привести декілька улюблених її фраз «Я — начальник, а ви — ніхто!»; «Я так сказала!»; «Не хочеш робити, як я сказала — звільняйся!». Було б у Летичеві так просто знайти роботу, то ми, напевне, усі пішли б, аби не чути лайки, образи, постійні приниження. Через таке ставлення до підлеглих під час однієї з нарад, коли О. Варенко заявила, щоб ми всі написали заяви на звільнення без дати, викликали навіть  «швидку». Складається враження, що замість того, щоб займатися роботою та розвитком відділу, Варенко займається лише власним збагаченням та розпоряджається землями державної власності Летичівського району, як своєю власністю. Приймаючи клятву державного службовця, ми присягали служити народу України, а не особистим інте-ресам нашого начальника — Варенко Ольги Степанівни».  
...Подейкують, що ніжки письмових столів у кабінетах  деяких чиновників здатні пускати коріння, так що із часом ні стола, ні чиновника, що за ним сидить, ніхто і з місця не може зрушити. Схоже, що з Ольгою Варенко стався саме такий випадок. Судіть самі, прийнявши віжки керівництва районним відділом Держземагентства з рук злочинниці й аферистки Ковальчук, у якої проходила «школу мужності» заступником, Ольга Степанівна, схоже, перейняла всі риси і якості колишнього шефа. І не лише перейняла, а й розвинула  й удосконалила. А фраза, мовлена колись мадам Ковальчук, як жарт на корпоративі: «ВІДМОВА — єдина радість в сірім житті чиновника!» — стала, як бачимо, альфа-омегою  діяльності її наступниці — пані Варенко. І в цьому нема нічого дивного. Із ким поведешся — в того й наберешся, відомо ж.  Та одне незрозуміло, хіба «діяння» Ольги Степанівни, про які добре відомо і в Києві, і в Хмельницькому, не є приводом до серйозного кадрового рішення? Чи, може, в обласному центрі, як і в столиці, чекають, що доведені до відчаю свавіллям Ольги Варенко, летичівці самі «люструють» чиновницю? Причому, не з допомогою сміттєвого бака, а вибачте — бука? Бо нащадки Кармелюка — люди гарячі. Від таких, чого хочеш можна чекати. Навіть — крайнощів. Але чи варто доводити людей до них?