Прочитавши у ЗМІ інформацію про те, що Україна за рівнем життя серед останніх в Європі, я не повірив. Але потім цю інформацію озвучив сам Президент, і я змушений був поставитися до неї серйозно. От ми, виявляється, куди придибали після невгамовного «реформування».

Молдовани дали нам фору
На які дані опирався глава держави — важко сказати. Йому видніше. Можливо, просто поділив загальний ВВП на офіційну кількість населення. Не знаю, бо Держкомстат України ось уже два місяці їх не оприлюднює. А, можливо, його схвилювала стаття народного депутата Ольги Богомолець «ВВП України на душу населення впав до рівня Папуа Нова Гвінея».
Не виключено також, що Президент міг мати на увазі іншу публікацію: «Україна — найбідніша країна Європи», де констатується наступне: «Згідно із підрахунками МВФ, що містяться у звіті організації, ми (Україна. Прим. автора) помінялися місцями з Молдовою, яка мала цей далеко не почесний статус упродовж останніх років. Сталося це через більш оптимістичні прогнози щодо зростання обсягів валового внутрішнього продукту сусідньої держави. Що й дозволило їй піднятися на 133 місце у світі з показником $2694 ВВП на людину. Україна — 134-а ($2656).
Не можуть похвалитися українці перед сусідами і розмірами офіційних заробітків. За цим показником ми також останні в Європі, щомісяця отримуючи на 50 «зелених» менше, аніж молдавани. Приміром, за даними другого кварталу, середня зарплата в Україні становила 8529 гривень ($325,5), в Молдові — 6369,8 леїв ($375,8)».
Доженемо і переженемо Фіджі?
Зрозуміло, що зарплату у 8 тисяч 529 гривень потрібно ще пошукати. Однак, особисто я покладаюся не на публікації в ЗМІ, а на статистику поважних інституцій. Зокрема, за даними МВФ, ВВП України на душу населення у 2017 році становив 8713 доларів, а за даними Світового банку — 8667 доларів. Попереду нас зі значним відривом йшли острови Фіджі, де показники становили відповідно 9777 та 9555 доларів на душу населення.
Середня зарплата там 480 доларів, що в перекладі означає майже 14 тисяч гривень. Цікаво також, що зовнішній борг фіджійця складає лише 150 «зелених», в той час, як кожен українець уже винен міжнародним кредиторам по 2713 доларів, що еквівалентно майже 75 тисячам гривень. Коли ми їх віддамо, нікому не відомо!
Архіпелаг Фіджі відомий тим, що там досі процвітає канібалізм. Не «гламурний» і «цивілізований», коли людей знищують знечів’я та опосередковано, а такий, де дикуни відверто споживають один одного — так, як ми індичатину чи кролятину.
У Гренландії
Після такої тривожної інформації я вирішив з’ясувати, як почуваються місцеві мешканці на тих територіях, які вважаються найменш придатними для життя. Сподіваючись, що ми утремо їм носа. І зазнав нищівного фіаско.
Розпочав із Гренландії. Понад 95 відсотків її перебувають під товстезною кригою. Літо тамтешні мешканці бачать тільки по телевізору.
Однак з’ясувалося, що за рівнем життя нам до місцевих інуаїтів, як до щасливого майбутнього добиратися рачки. За стандартами проживання Гренландія входить у топ-десятку країн світу. ВВП на одну людину у цій державі становить 37 тисяч 600 доларів, а середня зарплата — 2 тисячі «баксів». До того ж там найнижчий у світі рівень злочинності і абсолютно відсутні безхатченки. Зовнішній борг кожного гренландця становить всього-на-всього 1007 доларів. З ним він може розрахуватися за 15 днів.
В Україні існує декілька консалтингових фірм, які організовують виїзд туди на роботу і проживання. Від бажаючих немає відбою.
У Намібії
Прикро спіткнувшись об наведену інформацію із території вічної зими, я вирішив податися у одне із найспекотніших місць планети — державу Намібія у південно-західній частині Африки. Майже 70 відсотків її займають дві пекельні пустелі — Калахарі та Наміб. І що ж з’ясувалося?
Річний ВВП на душу населення у цій країні становить 11 тисяч 312 доларів. Середня зарплата — 865 доларів. Слід також врахувати, що там бушменам непотрібно купувати зимову одежу і платити комунальні послуги за опалення та гарячу воду. Тарифи за ЖКГ, якими нас обдирають до нитки, тамтешнім майже не дошкуляють.
За свідченнями мандрівників, ця країна є однією із процвітаючих на континенті. Сервіс і дороги там на рівні Німеччини. Чого варті тільки безкоштовні біотуалети, розсташовані обабіч трас через пустелі.
Але що найбільше вражає, то це приріст населення в Намібії. Він становить 2,2 відсотки на рік. На тисячу людей щороку народжується 29, а помирає лише 7. Для порівняння: в Україні за 2018 рік народилося 456 тисяч 500 громадян, а померло майже на 40 відсотків більше — 646 тисяч 884.
Зовнішній борг кожного намібійця складає 569 доларів. Він зможе з ним розрахуватися максимум за 20 днів.
Тож і не дивно, що у нас з’явилися юридичні агенства, які сприяють еміграції у Намібію. В переліку запропонованих для переїзду країн є також екзотичні Малаві, Кобо Верде і розплідник півтораметрових ящурів-варанів — Коморські острови…
Що кажуть «експерти»?
Як таке могло статися, що українців заохочують до еміграції у такі глухі і дикі закапелки? Нам же обіцяли європейські стандарти!
Адже Україна за ресурсами одна із найбагатших держав світу. Маємо найкращі землі і кліматичні умови для сільського господарства, найсприятливішу ситуацію для розвитку металургії. Перші на планеті за покладами калійних солей і марганцю, треті — за запасами залізної руди і кам’яного вугілля. До цього можна додати ще багато чого. Наприклад, бурштин, граніт, сапонітові і каолінові глини, базальт, глинозем, уран, графіт, торф. Здатні ми забезпечити себе власними нафтопродуктами, електроенергією та газом. Годують нас і ліси. Водний басейн України один із найбільших в Європі: частина акваторій Чорного та Азовського морів, тисячі річок, три з яких входять до десятки найпотужніших на континенті, сотні водосховищ і озер, тисячі ставків. Риба з них повинна сама стрибати в юшку і на пательню!
Та й за наявними технологіями ми поки що не мали би пасти задніх. Про все не розповіси за один раз.
«Вумні» балачки
Аби заплутати людей, до піару долучають «експертів» з різними титулами. А ті напускають туману. Охочих просторікувати «вумними» словами у нас не бракує. Тільки за останні 6 років в Україні захистився 1351 доктор економічних наук.
А всього за роки незалежності на наших багатостраждальних теренах нечуваний урожай: 17 тисяч 659 нових докторів і 153 тисячі 650 свіжоспечених кандидатів наук. Сукупно майже стільки, скільки становить населення Кам’янця-Подільського, Шепетівки і Славути разом взяте. А ще ж є ті, які захистилися раніше.
Основний пафос їхніх балачок зводиться ось до чого, мовляв, усі наші біди від того, що повільно просуваються реформи, а не від того, що вони, ці зміни, вочевидь,  і націлені на знищення України і тотальне вимирання ї населення.
Гола правда
На противагу їм, я вирішив поцікавитися з приводу життя-буття думкою простих людей і почув аргументи, які видалися переконливішими.
Скільки в Україні сущих невідомо, бо перепис не проводився з 2000 року. Величезна доля економіки перебуває в «тіні».
За роки незалежності виріс величезний прошарок осіб, які паразитують на суспільстві. Роздулися апарати контролюючих, правоохоронних та фіскальних органів. З’явилися різноманітні фонди, центри, громадські організації та політичні партії.
Замість виробництва процвітає «купи-продай» і різні посередницькі структури. Внаслідок деіндустріалізації зменшується частка продукції з високою доданою вартістю.
Усі ці гордієві вузли і «кровососи» виникли не самі по собі, а саме внаслідок так званого «реформування».
Справжньої ситуації того, що відбувається в нашій державі, ніхто не знає, окрім простих людей, на яких усе мелеться. Про дещо вони тільки можуть здогадуватися. Деякі горопахи з відчаю від безладу, безробіття та злиднів готові податися не те що в Гренландію, Намібію і Фіджі, а хоч до канібалів та ящурів-варанів. Що ми, вочевидь, і спостерігаємо.