О третій годині ночі до мене зателефонували із села Поляхова Теофіпольського району.
– У нас надзвичайна ситуація. Хтось вночі заїхав технікою на громадське пасовище і розпочав його оранку, — повідомив схвильованим голосом місцевий мешканець Володимир Бобик.
Люди вдарили на сполох і почали «калатати» до керівників різних інстанцій, але безрезультатно. Зрештою їм вдалося повідомити в громадську організацію «Хмельницька обласна правозахисна колегія по роботі з правоохоронними, силовими та фіскальними органами».
Її голова Олег Мороз — колишній військовий. Будучи людиною рішучою,  не став церемонитися, а підняв на ноги працівників правоохоронних органів.

Ударники капіталістичної праці
У цей час десятки людей, зібравшись у гурт, вирушили на пасовище. І там почали розбиратися із заїжджими «ударниками капіталістичної праці», які вже встигли зорати 2 гектари. На території, як стверджують очевидці, був фігурант попередніх подій Олег Лейві.
Про зазіхання на пасовище агрокомпанії «Україна-2001», одним із засновників якої той є, а також про методи, якими вони діють, газета «Подільські вісті» повідомляла неодноразово.
Ситуацію, що виникла, можна було спрогнозувати ще рік тому. Що і було мною зроблено у статті «Оборудки із землею».
«Начальство» газет не читає
Але очільники Хмельниччини не читають таких публікацій. Цей прикрий факт довелося констатувати на двох засіданнях «антирейдерського штабу» з приводу конфлікту на землях Поляхової.
Коли ти вдаєш із себе невігласа, то виграєш час для маневру. Кажеш: «Мені потрібно вникнути в суть справи», даєш доручення зібрати інформацію. А там якось воно буде.
Те, що затягування вузла коштуватиме комусь нервів і здоров’я, створюватиме соціальну напруженість у спокійному районі не обходить тих, які прагнуть уникнути відповідальності. Кажучи по-народному, вони «не беруть складного до голови, а важкого у руки». Висока зарплата і стаж державних службовців ідуть? Підлеглі зазирають в очі? Оточуючі сприймають за керівників? Чого ще потрібно для повного щастя?
А от, вплутавшись у конфлікт, можна всі привілеї втратити разом із посадою. Навіщо ризикувати? І то заради справедливості, якої чекають люди?
У посадовців  своя логіка. Хоч вони, аби не підривати собі авторитет, не люблять її визнавати публічно.
Нині ситуація у державі, як у кінофільмі «Весілля в Малинівці». Прийдуть до влади нові — будеш плакати. Залишаться старі — почнеш каятися.
Але в чому тоді полягає роль влади, як не в тому, щоб гарантувати спокій і справедливість людям, які її обрали?
Перейшовши винятково на бік можновладців, очільники, даруйте за різкість, стають посібниками. Хто вгамовуватиме апетити «акул бізнесу»? Далі тільки геноцид. Масова втеча українців з Батьківщини мимоволі засвідчує таку тенденцію. А в деяких місцях, як Поляховій, до того ж, ще й забирають у людей землю.
Де селяни мають випасати понад 700 корів, нікого не обходить. Навіть тих, хто урочисто рапортує про здобутки Хмельниччини в аграрній галузі. Якщо очільники безсилі приборкати бодай одного латифундиста, то чого вони тоді взагалі варті?
Чому вовк ласує метеликом?
Агрохолдингу, що обробляє десятки тисяч гектарів ріллі, забаглося ще клаптик громадського пасовища. Образно це виглядає так, якби вовк захотів наїстися метеликом. Керівництво компанії вдалося до стандартних комбінацій і, вочевидь, підставних осіб. Для чого?
Як на мене, то напрошуються версії. По-перше, аби створити прецедент для захоплення громадської землі в інших місцях, а по-друге, аби підірвати економіку успішного села. Тоді тамтешні землі стануть вже серйозною здобиччю.
Про можливість таких намірів я теж повідомляв у статті, опублікованій рік тому. А в іншій, — надрукованій вісім місяців тому, констатував, що захоплення ділянки дуже подібне за багатьма ознаками на рейдерство.
П’яте колесо до воза
«Але ж у нас є антирейдерський штаб!» —   вигукне читач.
Боюсь, що розвію передчасний оптимізм, але мушу чесно розповісти про те, що чув і бачив. Оскільки був свідком двох засідань з цього питання.
На перше не запросили жителів Поляхової.
На друге — покликали тільки голову Поляхівської сільської ради Миколу Романюка, якому закривали рота і зрештою адресували всі звинувачення всупереч логіці та фактам. І хоч Микола Дем’янович наводив резони, його ніхто не слухав.
Жоден із членів штабу ні сном ні духом не відав про три публікації (дві моїх і лист людей) у «Подільських вістях». А тому був не готовий до серйозної розмови.
Принагідно зауважу, одна з публікацій промовисто називалася — «У Поляховій рейдерство?»
Члени комісії робили вигляд, що намагаються розібратися у ситуації винятково у юридичний спосіб. З цього приводу я був змушений взяти слово для роз’яснення.
Суть «рейдерства» полягає в тому, що його організатор використовує прогалини в законодавстві або системні недоліки функціонування державних інститутів (судової та правоохоронної систем, системи реєстрації юридичних осіб тощо). Діючи по формі у правовий спосіб, він фактично займається привласненням чужого майна. Приймаючи його правила гри, «антирейдерський штаб» щоразу приречений на поразки і дискредитацію влади.
На жодне із засідань не викликали ініціаторів гармидеру.
А от після першого виникла пікантна колізія. Відразу, на другий день, представники ТОВ «Україна-2001» розпочали чергові «бойові дії» на пасовищі. Тут мимоволі напрошуються висновки: або у компанії є свій кріт-інформатор у «антирейдерському штабі», або навіть «довірена людина», яка лобіює її інтереси. На двох засіданнях я не почув жодної конкретної пропозиції і не побачив жодного випадку реальної допомоги жертвам, які звернулися із заявами.
«Борці» з рейдерством нагадують, даруйте за відвертість, беззубого діда, який намагається так перетерти у роті яблуко, щоб не натоптати собі мозолів на яснах.
А тому в мене склалося враження, що ця громадська інституція з інтригуючою назвою, є насправді громовідводом для відволікання уваги і затягуванням часу. Симулякром, а не дієвою структурою з широкими повноваженнями.
Ось статистика ефективності «антирейдерського штабу» — в 2018 році відбулося 9 засідань, в ході яких розглянуто 10 звернень. За їх результатами правоохоронними органами відкрито лише 2 кримінальних провадження та й ті невідомо чим закінчилися. Результати — нікчемні з моральними збитками.
В чому ж тоді суть існування «антирейдерського штабу»? А ось у чому. По-перше, є можливість відзвітувати нагору і перед громадськістю про те, що така боротьба нібито ведеться. По-друге, сюди посадовці відфутболюватимуть скарги потерпілих. Ну, а по-третє, коли небораки прозріють, або в них відіб’ють бажання звертатися до цієї структури, то рейдерство формально зникне якби само по собі, наче за помахом чарівної палички. І тоді, вибачайте, за сумний гумор, можна буде оголосити, що на Хмельниччині з таким ганебним явищем покінчено.
Замаскована корупція?
Поділюся ще фактами і спостереженнями. Громадські активісти на першому засіданні «антирейдерського штабу» поцікавилися долею землевпорядника Зоряни Вознюк із Теофіполя. Вона за свідченням місцевих жителів раніше працювала у структурах компанії «Україна 2001», а тепер безпосередньо причетна до оборудок із землею у Поляховій. У день, коли на пасовище приїхали «тітушки» і «механізатори» для оранки, її безуспішно намагалися знайти, в тому числі і працівники поліції.
Чи табелювали її цього дня на роботі? І чи отримала вона за нього зарплату? Ось заковика для бажаючих розібратися суворо і негайно.
Начальник Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Василь Василенко урочисто пообіцяв на наступному засіданні доповісти по суті. І що далі?
Через кілька місяців на черговому зібранні «антирейдерського штабу» вже в новому 2019 році він доповів, що Зоряна Возняк відбулася всього-на-всього доганою.
Як каже в таких випадках українська приказка: «Рука руку миє, а дві — лице». Мабуть Зоряна Возняк неабиякий «спеціаліст» раз її так довго тримають на посаді.
Про те, як у Теофіпольському районі «видають» документи на землю, «Подільські вісті» вже повідомляли. А ось свіжа інформація.
«Мій син Богдан є учасником АТО. Він дав мені доручення на отримання ділянки землі, — розповідає жителька Поляхової Тамара Харчук, — однак вилучили зі справи посвідчення сина, а також наказ, на підставі якого робили викопіровку. І взагалі всі документи кудись забрали, а залишили тільки паспорт та ідентифікаційний код. У результаті вийшло, що син вже не учасник АТО. Так помстилися мені за те, що я поскаржилася в газету».
Або ще промовиста деталь: Богдан Гончарук, який вів розслідування, тепер за свідченням жителів Поляхової, працює в компанії «Україна 2001», яка, судячи з усього, і здійснювала нічну оранку пасовища.
Хто наводитиме лад?
Там, де представники влади бездіяльні, або замішані в оборудках, люди організовуються для захисту своїх інтересів. У вакуумі довір’я та гарантій виникають об’єднання активних громадян, які самі беруться наводити лад. Суспільство не може довго існувати у стані перманентного хаосу.
Як мені стало відомо, на Теофіпольщину збираються навідатися представники партії «Національний корпус». Про їхнє перебування там, а також спілкування з місцевими жителями та ініціаторами веремії навколо пасовища, розповідь у наступній публікації.