Клопоти й розчарування, надії й радість — ці різнополюсні відчуття, як не дивно, можуть поєднуватися в одному питанні — земельному. Те, що земля — чи не найбільше національне багатство — незаперечна істина, та чи стали заможними селяни, яким наділили земельні паї?

Хтось, звичайно, має залізні аргументи, що виплата за пай — це відчутна підтримка для старих людей, колишніх колгоспників, які на схилі літ особливо її потребують. А ось десятки жителів села Голозубинці Дунаєвецького району про свої виплати згадують мало не з плачем. У листі до редакції нашої газети розповідають: «У 2012 році ми віддали свої землі в обробіток Віктору Берекецю, уклавши договір до 2022 року. А плата за один пай складає 920 гривень — це три відсотки від земельної оцінки з індексацією. Розрахувався за пай орендар неякісною пшеницею, один чоловік навіть привіз назад під комору те чорне зерно, яке не хочуть їсти ні кури, ні свині.
Ще не закінчилася дія укладених договорів, а Берекець пропонує нам підписати новий договір, вже на 15 років. Каже, що хоче підняти орендну плату з трьох відсотків до п’яти. І лише тим, хто погодився підписати такий договір, видав на пай тонну пшениці, 100 кілограмів кукурудзи, п’ять літрів олії, що обходиться десь у понад 5500 гривень. А це вже аж ніяк не п’ять відсотків, які дорівнюють 1534,42 гривні.
Чому поділив Берекець людей на білих і чорних, якщо договори все ще залишаються дійсними?»
У цьому ж листі йдеться і про непорядність орендаря щодо майнових паїв. «Майно, яке розпайовувалося, у значній кількості він не віддавав власникам і договір оренди з ними не укладав. А деякі майнові свідоцтва викупив за копійки, замість десяти тисяч віддав дві тисячі гривень…» Автори листа називають прізвища чотирьох односельців (і це ще не всі, зауважують), які не отримали ні майна, ні коштів. Згадують і про те, що на території ферми розібрали будівлі, силосні ями, асфальтний завод — все що можна з будматеріалів — продано, КамАЗ, на якому працював Михайло Чепурний, також. Чоловік, додають, після цього впав у депресію, за якихось півроку помер.
Та ще більше свого болю вилили жителі Голозубинець при нашій зустрічі. Ображені, що інші господарники щороку збільшують орендну плату, яка вже подекуди сягає 12 і більше відсотків. Крім того, наголошують вони, ще й для села багато добрих справ роблять; ремонтують заклади соціальної сфери, допомагають розв’язувати найбільш гострі проблеми громади, навіть без законодавчих зобов’язань. Допомагають також пайовикам коштами при народженні дітей, на поховання, на дороговартісне лікування. А в Голозубинцях, на превеликий жаль, цього немає.
Хвиля обурення під час нашої розмови відчутно наростала, видно, усе, про що розповідали, чіпало за живе.
— Берекець розорав дороги, під’їзду до паїв немає. Чи обліковується десь ця земля?
— Оригінали договорів ми отримали на руки тільки влітку 2018 року. Багато хто побачив, що за них підписалися інші, а в журналі зазначалося, що договори давно видані.
— Якщо зараз укласти новий договір на п’ять відсотків, то значить ще 15 років будемо отримувати 1534 гривні?
— Такого орендаря добре «потрусити» треба, щоб зізнався, скільки неоформлених людей у нього працює, яку зарплату їм нараховує. Чи всі податки платить?
Ось такі запитання і думки висловлювали люди.
До речі, питання про сплату податків порушила перед Віктором Берекецем і голова Дунаєвецької об’єднаної територіально громади Веліна Заяць, коли представники голозубинецької громади звернулися до 48 сесії міської ради зі своєю проблемою. Мовляв, одна справа сплачувати їх із трьох відсотків, інша — з п’яти, і відповідно, — з інших сум.
Та залишмо обрахунки для фахівців, які мають турбуватися про наповнен-
ня місцевої казни. Що думає про цю неприємну ситуацію сам Віктор Берекець? Орендар каже, що голозубинецькі землі бідні, бо на глинистих ґрунтах врожаї невисокі, а затрати значні: гербіциди, мінеральні добрива, нова техніка. Прибуток, за його словами, складає 2-3 тисячі гривень з гектара, залежно від культури. І якщо позаминулий рік можна вважати успішним для господарства, то минулий — навпаки, бо на пшеницю, сою немає хорошої ціни, і врожай не продається. І все-таки пайовикам, котрі погодилися працювати з ним ще 15 років, каже Віктор Антонович, виплатив 12-14 відсотків за пай, щоправда, в документі, про який мова, зазначає все-таки 5 відсотків.
— Усі 39 чоловік, які хочуть забрати свої земельні паї, вже отримали в розрахунок по 8 центнерів зерна, але платити їм, як усім іншим, не буду. Який у цьому сенс, якщо вони бажають піти? Щодо умов Договору, то вони не порушуються. Зазначено три відсотки з індексацією, їх і виплачую. Навіть більше, як вже сказав. Я 17 років працюю на цих землях, не втікаю і хочу, щоб люди залишалися зі мною, щоб не було тих «шахматок», які нам усім невигідні, — зауважує орендар.
Загалом із розповіді Віктора Берекеця вимальовується, що розрахунок за паї не має чітких орієнтирів, швидше — як виходить. Розбіжності у задокументованих і реальних цифрах, поділ на тих, хто «зі мною» та «проти мене», здається, може бути цьому підтвердженням. До речі, Додаток до договору (орендар запевняє, що саме такий документ підписали 320 пайовиків, продовжуючи з ним співпрацю на 15 років) теж дає підстави так думати. Автори ж листа наполягають, що на власні очі бачили не Додаток, а новий Договір на оренду землі. Зрештою, розібратися у багатьох нюансах цієї справи допоможе лише суд — якщо умови Договору порушуються, і якщо одна зі сторін хоче його розірвати.
— Якби були хороші та якісні розрахунки, не гірші, як в інших господарствах, ми, може б, і не починали цю «революцію». Тільки завдяки тому, що оголосили про свій безстроковий страйк, не стали замовчувати цю проблему, Віктор Берекець і видав «відчіпне» — по 8 центнерів пшениці, — коментує пайовик Ніла Магера. — Як укладати з ним договори ще на 15 років, якщо ледве отримуємо «узаконений» мізер? Думаємо, корегування з виплатами має відбуватися щороку, бо ситуація міняється. Якщо «вибивати» розрахунки, то краще паї забрати.
А на завершення — про головне для кожного пайовика. Підписуючи Договір із орендарем, не полінуйтесь, вивчіть уважно всі пункти, проаналізуйте, чи не порушуються ваші інтереси. Бо байдужість чи надмірна довірливість можуть загнати вас у кабальні умови, на які, виходить, даєте свою згоду. І хтозна, чи не виникнуть потім серйозні проблеми у таких же, як Юлія Сергіївна Лігоцька, котра, за її словами, підписувала у 2012 році просто білий папір. Відтак, як правило, очікувана від паю радість обертається гіркими сльозами і відчуттям, що тебе обвели навкруг пальця.