Що не кажіть, а, приїжджаючи в нове місто, отримуєш перше враження перебуваючи ще на пероні вокзалу. Й мимоволі ловиш себе на думці, що з часом стираються якісь фрагменти самої подорожі, а архітектура, фасад вокзалу врізається в пам’ять надовго, бо звідси й починається саме місто чи містечко… 

Щоразу, повертаючись із поїздки, направду гордишся тим, що наш залізничний вокзал і привокзальна площа за останні кілька років змінилися до невпізнання. Нарешті не соромно перед гостями міста за стару площу, якісь незрозумілі торгові кіоски та інше. Що й казати, і сам Богдан Хмельницький, напевно, з гордістю споглядає за тими змінами, які відбулися в екстер’єрі.
Чистота вражає — ідеально викладена бруківкою площа, доріжки, сучасні сміттєві баки, фонтан, нові лавочки, а головне — жодної стихійної торгової точки. Цю ідею вдалося втілити завдяки співпраці міської влади на чолі з мером Олександром Симчишиним та начальника залізничного вокзалу станції «Хмельницький» Володимира Давтяна разом із його колективом.
Працівники тут привітні, намагаються підказати й допомогти. До прикладу, в касових залах теж поменшало черг завдяки злагодженій роботі. Та й в самих залах досить чисто, адже прибиральниці в спеціальній формі постійно метушаться, підтримуючи порядок. Ясна річ, що без ініціативи керівника, такі зміни навряд чи відбулися б. Бо люди знають, які завдання перед ними поставлені, як треба працювати на результат і на кого орієнтуватися — насамперед на клієнта — пасажира. Це і є запорукою якісних змін в роботі.
Якщо підійти до питання функціональності залізничних вокзалів загалом, то для пасажирів у першу чергу буде актуальним питання їхнього комфорту та безпеки.
Отож, розпочавши екскурсію нашим вокзалом, як кажуть, заглянемо в усі шпарини, щоб дізнатися, які послуги нам пропонуються і наскільки вони користуються попитом у пасажирів. Спершу навідуємося до зали квиткових кас. Що вразило? Абсолютна тиша. Люди спокійно очікують своєї черги, працює кілька кас. Решта пасажирів, купивши квиток, очікують потяга. Чомусь згадався один міський залізничний вокзал, де нещодавно довелося побувати. Там було дуже мало сидінь і люди змушені, підпираючи стіни, стояти з багажем біля них. Благо, в нас із цим проблем немає — крісел вистачає по всьому вокзалу. У залі підвищеного комфорту, де за дуже символічну плату (30 гривень) та наявності квитка пасажири очікують потяга протягом 12 годин, дивлячись телевізор. До того ж, вона розташовується одразу біля виходу на перон, що дуже зручно. Тут же, лише праворуч — камери схову, які працюють цілодобово. Тобто не треба нести багаж до потяга через приміщення вокзалу: усе враховано, щоб пасажир був задоволений. Раніше вони розташовувалися на нульовому поверсі, що було не дуже зручно.
У сервісному центрі ще краща атмосфера — після потоку пасажирів, потрапляєш наче в інший вимір. Зручні м’які крісла, фонтан, ввічливі працівниці — і лише за 25 гривень можна приємно провести час перед дорогою (однак лише до 20 години вечора). Ну, і про кімнати відпочинку — не забули: на кількох поверхах облаштовані стандартні номери та напівлюкси. Найцікавіше, що на рецепції постійно знаходилися люди — одні заселялися, а інші — виїжджали. Пасажири почали більше цінувати свій час в дорозі, аби не сидіти цілий день на вокзалі, вони йдуть відпочивати, особливо якщо є діти.
Радує, що й про людей із особливими потребами подбали, — пандус функціонує на вокзалі кілька років.
Загалом на 2019-20-ті роки в начальника вокзалу та його колективу однодумців, який налічує 170 працівників, — планів для реалізації чимало. Велика заслуга в тому, що колектив зберігся й працює як єдиний механізм, попереднього керівника Володимира Підберезного.
До прикладу, невдовзі мають замінити вхідні (парадні) двері на сучасні саморозсувні, розпочати ремонт правого та лівого крила вокзалу, провести внутрішнє фарбування стін тощо. Крім того, мають повністю закінчити ремонт фасадної частини вокзального приміщення.
Звичайно, є ще багато задумів — як покращувати й удосконалювати, але все це залежить від фінансування. Проте крок за кроком, наполегливо й злагоджено можна досягти результату. І підтвердження цьому зміни, які вже відбулися.
Р.S. …Спека, сонце безжальне, але так приємно відпочити біля прохолодного фонтану, бігають діти… Це рідне місто, його обличчя, і так гордишся, що воно гарно вбране й прибране.