Надрукувати
Категорія: Економіка
Перегляди: 502

Не було б так боляче, якби тема, яку порушуємо у цьому матеріалі, була «свіжою». Насправді ж про неї криком кричали вже не один раз, звісно, зі сподіваннями, що є таки у нас сили (відповідні органи, фахівці), що раз і назавжди зможуть покласти край злочинним діям, що завдають шкоди здоров’ю людей. Як відомо, безконтрольність веде до вседозволеності, а безнаказаність породжує свавілля. І в цьому ми знову і знову переконуємося, коли мова йде про внесення отрутохімікатів на поля.

 Валентина Шлапак з села Шидлівці Чемеровецького району не з чужих слів знає про цю болючу проблему:
 — Житель нашого села, який має орендовані земельні ділянки, техніку, 2 червня проводив обробіток отрутохімікатами сої. Його ділянка межує з моїм городом, — розповідає жінка. — Після цього кроплення дихати на городі було неможливо, «дусило» горло, сухість і різкий біль не відпускали ще довго. Це відчули ми, дорослі, а дитині з сім’ї, що живе навпроти цього городу, було значно гірше, батьки дуже переживали за її здоров’я.
 Картопля на моєму городі змінила колір із зеленої на салатову. Листя соняшника пожовкло, скрутилося. Я, звичайно, звернулася в район з надією, що мені допоможуть.
 І справді, на місце виїхала комісія з числа екологів, юристів, спеціалістів Держпродспоживслужби. З чоловіком провели бесіду, він пообіцяв не проводити обробіток культур отрутохімікатами.
 Та, мабуть, від їх впливу й у самого пам’ять стала коротша. Бо не минуло і тижня, як знову взявся обробляти посіви. Правда, тепер про свої дії попередив. Треба розуміти, що вислів: «Хімічна атака!», засвоєний зі старих шкільних підручників, дуже навіть актуальний нинішньої доби. Ховайся, хто може!
Валентина Шлапак і цього разу не стала миритися з «господарським хистом» сусіда, викликала поліцію та звернулася до начальника екології та природних ресурсів райдержадміністрації.
Проте хто ж і коли зможе вплинути на такі дії сусіда, важко сказати. Хоча саме у таких справах мали би якомога оперативніше ставити крапку. Бо після кількох «дощів» отрутохімікатів, дивись, доведеться бігти за допомогою відразу в лікарню. А допоки... Допоки, за словами, за словами дільничного інспектора поліції Олександра Матвєєва, проводиться перевірка, запити надіслані в місцеву санепідемстанцію та Держпродспоживслужбу.
Тринадцятого червня, коли велася боротьба з бур’янами у селі Шидлівці, комісія виїжджала й у Мар’янівку, адже Лариса Гуменюк, жителька цього села, також звернулася до Чемеровецької райдержадміністрації з заявою про те, що аграрна компанія, яка тут обробляє землі, порушує норми санітарних захисних зон під час обробки культур пестицидами. І справді, поле практично межує з присадибною земельною ділянкою Лариси Гуменюк, адже відстань між ними лише дев’ять метрів. За правилами, — зона санітарного розриву має бути не меншою 300 метрів. Перед проведенням хімічної обробки орендар мав би повідомити за дві доби місцеву сільську раду про заплановані роботи і встановити попереджувальні знаки в радіусі 200 метрів.
Гукнівський сільський голова Петро Ільницький, коментуючи цю ситуацію, сказав: «Обурює, що деякі аграрні компанії скроплюють поля за допомогою авіації, нехтують правилами, що забороняють авіахімобробку на ділянках, розташованих ближче кілометра від житлової зони… Коли бачиш, як чахне на очах все живе, серце стискається…
На превеликий жаль, не болить воно у тих, хто свідомо женеться за прибутками, кому на здоров’я сусідів, односельців, дітей, чесно кажучи, начхати. Бо ж подібні випадки — в одному-двох селах. Вони стали реальною загрозою для більшості сільських територій.
Натомість «борці» за чисті поля, високоврожайні культури озброюються папірцями, що ті чи інші хімпрепарати дозволені до використання. Мовляв, чорним по білому написано, що можна. Отже, — не шкідливо. І якби ми були прибульцями з інших планет, непосвяченими в нюанси нашої системи, вже напевно б у це повірили. Але ж насправді, хоч дуже шкода, замість того, щоб суворо дотримуватися норм і правил, у нас шукають можливість обійти, викрутити, обдурити, не замислюючись ні над наслідками, ні над тим, що завтра й тебе огріють тією ж «лопатою». Отак і живемо: підсовуємо одне одному різні «хімічні» пропозиції, подарунки, а потім бідкаємося, чому ж то нація так стрімко вимирає?
Недолугі закони, безкарність, відсутність совісті мають свої наслідки. Та миритися з цим безладом не варто. Заявляти і виборювати свої права — правильне рішення. Найімовірніше, встановити справедливість у згаданих випадках, вимагаючи покарання за заподіяну шкоду, доведеться через суд. Коли так, то інстанції, до яких зверталися постраждалі, мають усіляко сприяти їм, без зволікань, без бюрократичної тяганини, яка ще не зникла з нашого життя. Інакше ланцюгова реакція зловживань призведе до того, що вирощену продукцію вже не буде кому продавати…