Курси валют

Назвати те, що сталося на четвертій нараді по «розсошанських бочках» комедією — означає дискредитувати жанр. Все набагато смішніше, якщо не драматичніше.
Для тих, хто не в курсі цієї надзвичайної події, нагадаю, — в яру неподалік від Хмельницького аеропорту, Торгівельно-сервісного центру «Поділля», водогінної вежі й розвилки двох найжвавіших трас міжнародного значення знайдено 400 металічних бочок по 200 літрів кожна з невідомими хімічними речовинами!

Ритуальні танці тривають
Законодавство про екологічне довкілля і громадськість вимагають їх негайної евакуації у безпечне місце.
Однак, бочки продовжують собі спокійнісінько лежати там, де і раніше, наче глузуючи із представників влади, природоохоронців і правоохоронців.
Події довкола них нагадують ритуальні танці. Відбуваються вони у формі робочих нарад.
Газета «Подільські вісті» виступала з цього приводу двічі. Але справа не просунулася вперед ні на міліметр. Усі причетні до неї посадовці після публікацій мовчать, ніби в рот води набрали.
Виникає запитання: якщо така резонансна справа не розслідується і не вирішується, то що це? Хто заважає і чому? Може тепер, на четвертий місяць після перезавантаження владної вертикалі, щось зміниться на ліпше?
Але про все по порядку. Для тих, хто дочитає цю статтю, обіцяю неймовірно смачну родзинку на десерт.
Відбувайло і хитруни
Замість того, аби після попередніх безуспішних засідань підняти статус робочої групи, включивши до неї когось із очільників області, її, навпаки, понизили.
На роль «відбувайла» у цій справі призначено Руслана Якубаша. У нього стільки титулів, що середньостатистичному громадянину годі запам’ятати з першого разу: заступник директора — начальник управління заповідної справи, екологічної мережі, природних ресурсів та зв’язків з громадськістю Департаменту природних ресурсів та екології облдержадміністрації (прошу вибачення за тавтологію).
Інші теж не обділені регаліями і посадами, але обмежені у повноваженнях.
Через це за 10 місяців діяльності вищеозначена робоча група не зробила нічого путнього.
Досі не з’ясовано: хто привіз ці бочки, що у них, наскільки небезпечний їхній вміст, хто має займатися їх евакуацією, куди, за чий кошт вона має здійснюватися та ін.
Спочатку мовилося про те, що у них гербіциди та пестициди, що підтвердили свідки їх захоронення. Потім почалися маніпуляції і метаморфози, яким би позаздрив навіть відомий містифікатор Девід Коперфілд. Невідомо як і невідомо коли взяли їхній вміст на аналіз і нібито з’ясували, що там відходи будівельних сумішей. Далі мовилося про фарби і лаки. А тепер йдеться про герметик для обробки автомобільних кузовів.
Це який потрібно мати автопарк, щоб замовити 80 тисяч тонн речовини? Яким треба бути заможним, щоб потім знічев’я викинути усе це в яр? Яким скупердяєм, щоб не дати ні копійки на ліквідацію?

Пробу брали тільки з тих, що бовваніють на поверхні. Про вміст решти (приблизно 150) бочок ніхто нічого не відає, бо вони глибоко під землею. Потрібно викликати піротехніків із шукачами металу, аби виявити усі.
«Лікнеп для «чайників»
Ґрунт довкола них на предмет забруднення теж ніхто серйозно не досліджував. Відповідь з Державної установи «Хмельницький обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров’я України», за підписом в. о. директора О. Балашова, вражає абсурдністю.
Спочатку на офіційному бланку, як «лікнеп для чайників», йде помпезна самореклама, дещо пом’якшена наприкінці для страхування обмовками на бюрократичному жаргоні: «Наш центр утворений з метою реалізації державної політики у сфері санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, що серед іншого передбачає проведення лабораторних та інструментальних досліджень виключно в межах виконання плану в частині здійснення соціально-гігієнічного моніторингу щодо безпеки факторів, що можуть впливати на стан здоров’я людей».
Що то за «план» і наскільки він секретний, мабуть, можна буде з’ясувати тільки після того, як його викрадуть із сейфу нащадки Штірліца і Зорге.
Хоча в цілому, здавалося б, ось вам, захисники чистого довкілля, і прапор у руки! Покажіть, на що здатні! Але, коли мова заходить про конкретику, то щоки очільника цієї структури здуваються, наче повітряна кулька після свята: «Лабораторні дослідження є не ідентифікованими, так як не вказані речовини, які там зберігаються і можуть мати негативний вплив на якість води в поруч розташованих криницях (за наявною інформацією це можуть бути отрутохімікати та мінеральні добрива). Тому невідомо — на які показники проводити дослідження.
Такі дослідження, після детального вивчення відповідними експертами, проводяться виключно токсикологічними центрами або лабораторіями відповідних наукових установ». Тобто не фахівцями цієї лабораторії.
У перекладі на людську мову наведена абракадабра означає: «Спочатку самі з’ясуйте назву отрутохімікатів, повідомте нас, ми підберемо реагенти і, може, встановимо вміст цих речовин у ґрунті, воді і повітрі. А те, що люди п’ють шкідливу воду з криниць чи споживають продукти, вирощені на забрудненій території, нас не стосується».
Написана у саркастичному стилі відповідь директору Департаменту природних ресурсів та екології Тетяні Дзюблюк виглядає як звинувачення її у некомпетентності: мовляв найголовніший природоохоронець області не в курсі чим займається вищеозначена лабораторія, відправила запит не за адресою.
Зрештою Руслан Якубаш скрушно заявив:
— Ми не можемо діяти далі, бо достеменно не знаємо, які речовини є в бочках.
Як до Києва рачки…
Подальша логіка проста і невигадлива. Раз ніхто точно не знає, що у бочках, то невідомо хто повинен займатися їхньою евакуацією. Якщо за цю справу візьмуться підрозділи МНС, а потім з’ясується, що у ємностях все-таки пестициди чи гербіциди, то можуть з’явитися потерпілі, а знайти винних буде неможливо. Також невідомо за чий рахунок їх лікуватимуть.
Але до евакуації поки, що, як до Києва рачки.
Перше, не окреслені масштаби забруднення.
Друге, не зрозуміло у якому стані ємності. Деякі вже проіржавіли і їх не можна буде витягнути підйомним краном, а доведеться перепаковувати на місці.
Третє, для таких бочок, які підлягають транспортуванню, потрібно десь замовити і виготовити більші за габаритами, аби у них їх помістити.
Четверте, необхідно знайти приміщення у радіусі 200-300 метрів, в якому буде здійснюватися перезатарення.
П’яте, довкола бочок за багато років виросли хащі із 10-метрових дерев. Їх потрібно буде вирубати і вивезти, відповідно отримавши на це згоду, винайнявши лісорубів, вантажників і транспорт.
Шосте, треба знайти і облаштувати спеціальне сховище для зберігання підозрілих речовин чи їхньої утилізації.
Сьоме, оскільки невідомий обсяг майбутніх робіт, то й неможливо скласти попередній їхній кошторис. На робочій нараді прозвучав натяк на суму із шістьма нулями. Тобто, мільйони гривень.
Восьме, невідомо хто, на яких підставах і в який спосіб має фінансувати ліквідацію цього стихійного лиха.
Перелік запитань можна продовжувати, але оскільки «робоча група» товче воду в ступі, то незрозуміло, хто має це контролювати, бо і досі не з’ясовано на чиїй території перебувають бочки і в якому статусі.
Шерлок Холмс чухає потилицю
На робочій нараді пролунала попередня інформація про автора цієї веремії. Брати його за зябра поки що ніхто не поспішає. Мабуть чекають поки кудись подінуться ті люди, які свідчили кілька років тому.
Та й взагалі, як повідомив начальник слідчого відділу Хмельницького районного відділення поліції Віктор Підлісний, для такого розслідування, начебто, немає підстав. Оскільки, по-перше, ніхто не заявляє претензій як потерпілий, а по-друге, немає факту злочину. Ніхто з громадян нікуди не звертався з приводу шкоди його здоров’ю, заподіяної вмістом бочок.
Свою сьогоднішню позицію Віктор В’ячеславович сформулював таким чином: «Ми шукаємо не власника, а встановлюємо факт забруднення».
Можливо, з формального боку співробітники поліції і праві. Як не як ідемо в Європу, а там в силу високої корупційної складової, адвокати здебільшого виграють суди у правоохоронців, захищаючи підопічних усіма, в тому числі і аморальними способами.
Тому правоохоронці обходять десятою дорогою тих, які мають великі гроші, зв’язки у судах і власних юристів для судових тяганин.
Однак, із точки зору здорового глузду ситуація виглядає абсурдно хоча б тому, що можливо хтось і занедужав в результаті забруднення території вмістом злощасних бочок, але не може це довести, бо немає грошей і сил. Деякі експертизи можуть тривати дуже довго. «А для відкриття кримінального провадження, — як підкреслив Віктор Підлісний, — потрібен саме висновок експерта, а не просто дослідження».
Ще однією причиною, чому не ведеться розслідування, є зволікання із визначенням того, кому належить ділянка землі, де запорпані бочки. Її немає на карті.
Рішення про розпаювання і виділення цієї ділянки існує, однак вона неоформлена, а потенційний власник нібито від неї відмовився. Хто ж він такий загадковий і непослідовний?
З цього приводу навіть «великий і всемогутній» Держгеокадастр, який традиційно фігурує у всіх оборудках із землею, не реагує на запити правоохоронців. На мій погляд, ігнорування свідчить про реальну ієрархію державних установ. Таке може бути тільки при феодалізмі.
Стара пісня на новий лад
Все, як і на попередніх нарадах, змололося на голові Розсошанської ОТГ Василю Дячку. До того ж відсутньому на цій робочій нараді. Мовляв, хай шукає гроші і ліквідує лихо. Уявляю, як йому в цей день гикалося.
Наскільки такий підхід правомірний, ніхто не міг пояснити. Адже невідомо, чи входить означений могильник з бочками до території Розсошанської ОТГ. Можливо, він розташований на державних землях і тоді його ліквідацією повинні займатися відповідні установи і фахівці.
Якщо ж могильник перебуває на приватизованих ділянках, то тоді претензії мають бути адресовані їхнім власникам, які допустили казна-що на своїх територіях і впродовж багатьох років замовчують проблему. Точніше кажучи, виступають у ролі співучасників.
А втім, чому ОТГ має за свої кошти евакуйовувати бочки, коли у них є конкретний власник? Ніхто ж їх досі не визнав «нічийними».
Позиція самого Василя Дячка озвучена давно. Тільки ніхто до неї в силу різних причин не прислухається. Голова Розсошанської ОТГ вважає, що ліквідацією лиха передусім зобов’язаний займатися той, хто його спричинив. Він вимагає від посадовців знайти і зобов’язати зловмисника своїм коштом вивезти бочки та їх вміст у безпечне місце!
На противагу такому підходу, прозвучали тези головуючого на робочій нараді Руслана Якубаша: «Ми не переслідуємо мету когось покарати, нам важливо ліквідувати стихійне звалище, — і ще: — Відповідальність настане тільки в разі забруднення ґрунтів».
Саме така беззуба і хибна позиція заважає вирішити проблему.
На мій погляд, цьому також заважає зацикленість членів робочої групи на ідеї-фікс, що лихо з бочками мусить ліквідовувати Василь Дячок за кошти Розсошанської громади. Тому вони і не квапляться діяти. Однак, мова йде про мільйони гривень. Їх по-перше треба мати, а по-друге, грішми громади розпоряджаються депутати, а не особисто голова.
І тут настала влучна нагода подати на десерт обіцяну родзинку. На засіданні робочої групи головою Хмельницької обласної правозахисної колегії Олегом Морозом була озвучена інформація, що на ліквідацію вмісту бочок раніше вже виділялися гранти Євросоюзу. Кому вони дісталися, в якому обсязі і на що пішли — ось тема для ще більш серйозного і скрупульозного розслідування.
Цей пікантний момент і фраза Олега Володимировича: «Люди добрі, що ви тут вмикаєте незрозуміло кого, ви ж за це зарплати отримуєте», — і були кульмінацією засідання робочої групи.