З дитинства пам’ятаємо фільми про війну, у яких часто-густо показували, як мирне населення того чи іншого міста рятувалося від бомбардувань у спеціальних сховищах чи підвалах житлових будинків. І хто міг би подумати, що через сім десятків років повторюватиметься подібне у ХХI сторіччі, у наш час і саме в Україні. І кров у жилах холоне, коли дивимося нині відеорепортажі з розбитих агресором міст і містечок Донбасу, коли наші співвітчизники, в основному, люди похилого віку, жінки з дітьми знову ховаються від війни у різних сховищах, тих же підвальних приміщеннях своїх домівок, більшість з яких зовсім для цього не пристосована. Без освітлення, запасу води, комунальних зручностей.

І все ж, саме в такий спосіб тисячам співвітчизників вдається рятуватися від російських «Градів», артилерійських снарядів, мінометних обстрілів сепаратистів і найманців «братнього» сусіда, куль снайперів. Нещодавно один мій знайомий розповів, що його рідна сестра, котра мешкає в Іловайську, під час сумнозвісних запеклих боїв у місті та на його околицях була змушена три тижні з малою донечкою на руках просидіти в комірчині підвалу багатоповерхівки.
Безумовно, ми від Донбасу далеко, і не хочеться навіть думати про те, що щось подібне може статися на Поділлі. Проте уже пересвідчилися, яким непередбачуваним може бути наш «старший брат». Або що ще може збрести в голову Путлеру, зокрема, щодо Придністров’я, до якого від Ка-
м’янця-Подільського рукою подати? Тому події на сході країни, які можуть стати досить затяжними, викликають у кам’янчан все більше і більше запитань щодо своєї безпеки та можливості вберегтися від ймовірних наслідків збройного втручання агресора.
Нині захист населення від надзвичайних ситуацій, реагування на них, функціонування єдиної державної системи цивільного захисту передбачено Кодексом цивільного захисту України. Відповідно до його 19 статті саме органи місцевого самоврядування мають визначати потреби фонду захисних споруд, планувати й організовувати роботу з дообладнання або спорудження в особливий період спеціальних приміщень для укриття людей. Статтею 20 цього документа визначено завдання та обов’язки суб’єктів господарювання у сфері цивільного захисту, які повинні здійснювати низку функцій, в тому числі забезпечення працівників засо-
бами колективного та індивідуального захисту, дотримання вимог законодавства щодо створення, зберігання, утримання, використання та реконструкції захисних споруд.
Громадяни України, відповідно до статті 21 цього Кодексу, мають право на забезпечення засобами колективного та індивідуального порятунку, їх використання, зобов’язані вивчати способи захисту від надзвичайних ситуацій та дій у разі їх виникнення.
Слід відзначити, що сьогодні ці питання стають одними з пріоритетних завдань Кам’янець-Подільської міської влади. Так, у місті створено штаб щодо координації дій в особливий період, проведено комплекс заходів з метою підготовки населення до них в разі виникнення надзвичайної ситуації воєнного характеру. Згідно з наказом міського голови — начальника цивільного захисту міста — Михайла Сімашкевича, керівників підприємств, установ та організацій, незалежно від форм власності та підпорядкування, зобов’язано провести на своїх об’єктах теоретичні та практичні заняття на випадок виникнення надзвичайних ситуацій воєнного характеру — евакуація людей з небезпечної зони, укриття у захисних спорудах під час обстрілів та бомбардувань, надання першої медичної допомоги постраждалим та інше. До навчань містян, в тому числі студентів та учнів, були активно залучені спеціалісти курсів навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності у Хмельницькій області, військовослужбовці місцевого гарнізону, працівники державного пожежно-рятувального загону головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій, управління охорони здоров’я та соціальних служб.
За інформацією заступника начальника управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення міської ради Миколи Бобира, працівники суб’єктів господарювання, студенти вищих навчальних закладів, персонал лікарні та хворі, які перебувають на лікуванні, мають можливість укриватися у 36 спорудах цивільного захисту, або, як їх називаємо — бомбосховищах. Загалом понад 10 тисяч осіб. Як же бути решті, 90 тисячам, кам’янчан — непрацюючим, пенсіонерам, школярам? Їм рекомендовано рятуватися в 420 підвальних приміщеннях житлових будинків. Вони, за словами Миколи Васильовича, знижують комбіноване ураження людей від небезпечних наслідків надзвичайних ситуацій. Ясна річ, що від радіації такі сховища не врятують, а ось захиститися від осколків снарядів, куль — можна. Скажемо так, пересидіти артобстріл чи авіаналіт і бомбардування якусь годину-дві, а, можливо, й навіть кілька діб.
Але чи готові наразі кам’янецькі укриття гарантувати надійний прихисток людям у разі надзвичайної ситуації? Теоретично — так. А практично? Питань більше, аніж відповідей. В місті, згідно з відповідним розпорядженням голови облдержадміністрації та вимогами міського голови, триває технічна інвентаризація усіх захисних споруд, оновлюються на них технічні паспорти. І, як відзначив Микола Бобир, близько 35 відсотків об’єктів цивільного захисту населення практично виведені з ладу. Там не працюють вентиляційні установки та фільтри, системи водо- та енергопостачання, санвузли, відсутні електрогенератори, засоби індивідуального захисту тощо. І це не дивно, адже за останні 23 роки цими об’єктами, більшість з яких у промисловій зоні за містом, там, де розташовані підприємства, й які давно перейшли у приватну власність, мало хто цікавився, кошти на їх ремонт не виділялися. Тепер на їх відновлення, наведення хоча б елементарного порядку потрібен не один мільйон гривень, яких як у міському бюджеті, так і на підприємствах, в організаціях катма.
Прикро, але не в кращому становищі й оті 420 підвальних приміщень, і у разі загрози далеко не в кожному з них можна пересидіти скрутний час. У деяких із них довелося побувати й побачити, в якому вони жахливому стані. Як мовиться — страхи господні! В одних люди поробили комірки, на двері яких навішали великі колодки, в інших — проведено самовільне перепланування, й підвали схожі на лабіринти із переплетінням іржавих труб, різних кабелів, замурованими дверима та вікнами і великими купами сміття. Деякі, де більш-менш сухо, облаштовані під «бомжатники», а не під укриття від куль та осколків. А чи можливо перебувати у підвалах, в яких немає запасних виходів, де по коліно води, де з кожного вентиля чи крана капає на голову, де тече з каналізаційних труб, а сморід такий, що без протигаза не обійтись, я вже не кажу про пацюків, мишей, комарів, бліх, які дуже привільно маються в такому середовищі?
Начальником цивільного захисту міста Михайлом Сімашкевичем перед керівниками житлових комунальних підприємств, житлово-експлуатаційних об’єднань товариства співвласників житлових будинків поставлено завдання забезпечити всіх мешканців підпорядкованих будинків засобами колективного захисту, скласти план укриття для кожного житлового будинку,   довести його до відома мешканців з визначенням місця розміщення в цих спорудах кожної людини.
Я поцікавився у багатьох містян, чи ознайомлені вони з планом евакуації на випадок надзвичайної ситуації, першочерговими діями, чи знають своє місце укриття? Прикро, але більшість стинала плечима, інші взагалі вважають, що війна нас обмине, тому не варто перейматися такими питаннями. Як мовиться, дай то Боже, аби оминуло, але й відомо, що береженого Бог береже.
Не побачив я біля входу в підвали багатоповерхівок, зокрема, в одному з найбільших спальних мікрорайонів міста Жовтневому, жодного вказівника, що тут розташоване укриття, як і інформації про те, в кого, в якій квартирі ключі від його дверей, ні карт-схем евакуації. А в якому з підвальних приміщень (укриттів) є місткості для запасу води, облаштовані санвузли, нормальне електроосвітлення? Ото ж бо!
— Ми знаємо усі ці проблеми й намагаємося робити все можливе для їх розв’язання, — відзначила в нашій розмові головний інженер ККП «Господар» Євгенія Торкулець, — але через відсутність коштів, малу кількість працівників, одні не в силах навести лад там, де десятиліттями нічого не робилося без підтримки жителів будинків.
Давно відома теза, що порятунок потопаючих — справа рук самих потопаючих. І саме вона мала би стати дороговказом для тих, хто хотів би зберегти своє та життя своєї родини на випадок військового лиха. Адже, дійсно, жекам чи керівникам ОСББ (у місті над Смотричем їх близько півтори сотні) без допомоги мешканців аж ніяк не впоратися з чималим обсягом робіт щодо створення хоча б елементарних умов в укриттях. Тож потрібно більше працювати з людьми, проводити з ними відповідну роз’яснювальну роботу.
До справи слід би серйозно підійти департаменту житлово-комунального господарства міської ради, керівництву комунального підприємства «Міськтепловод-
енергія», адже через несправні крани, латані-перелатані труби, які не міняються десятиліттями, й кам’янчани справедливо запитують — куди ж діваються гроші, які вони платять за технічне обслуговування мереж тепло- і водопостачання, у багатьох підвалах багатоповерхівок не лише комарів, а й жаб можна розводити.
Впевнений, гостро постане питання й під час термінового сповіщення населення про ймовірну загрозу, адже останніми роками знищується мережа дротового радіомовлення (за останні 10 років кількість радіоточок у кам’янчан значно зменшилася), хоча вона, як відомо, є стратегічною під час військових дій. Доцільно було б розмістити в місцевих засобах масової інформації, на сайті міської ради адреси споруд цивільного захисту, інших укриттів, їх карти-схеми, інструкції про дії на випадок непередбачених ситуацій тощо. Словом, робити все можливе й неможливе, щоб агресор не застав нас зненацька, аби були врятовані людські життя.