Надрукувати
Категорія: Економіка
Перегляди: 628

Вашу газету передплачую не один десяток років. А ось написати вирішила вперше. Долучитися хочеться чи не до найбільш обговорюваної нині теми: дорогої картоплі. Як же раптом заболіло, як обурило міських жителів, що цьогоріч дорожче звичайного, не за безцінь, бульба!

Ну, по-перше, неврожай на неї. І таке буває. По-друге, наступного року знову буде копійчаною, бо селянин на ціну нинішню купиться й засадить нею всеньку наявну площу. По-третє, а чому споконвіку прийнято, що вона дармова має бути? Думаєте, в неї вкладено менше праці, аніж в отому дорогезному лахові на товчку, що на початку сезону коштує десятки сотень, а згодом у ящиках на розпродажу ледь сотеньки дотягує (тож, гарантія, і є закупівельна його ціна)? Ні, я не заздрю заробіткам торговельників. Кожному, як мовиться, своє.
Мені цікаво інше. До прикладу, здорожчало вбрання, одразу ж пояснення: то долар стрибав, то ще яка мара. А нам, селянам, тобто, хай скаче долар, разом з ним пальне, а отже: культивація, оранка, з ними той самий калош, щоб на городі поратися, трійка від жуків, бур’яну… Нам не те що заробітку, нам, виходить, навіть повертати вкладене не треба.
Ну підрахуємо: оранка, культивація, насіння, посадка, підгортка, викопка, жуки, бур’ян, калоші, шльопанці… В скільки тоді праця оцінюється? Хто не пробував, й уявити не може, як не можеться в сильну спеку на городі поратися. Скільки інсультів на тих городах трапилося.
Та я не пожалітися. Я хочу спростувати, що картопля цього року дорога. Ні. Вона ще дешева. І зауважте, той селянин гарнішу продає, а собі дрібнішу лишить, все одно, їсти. Хіба не смішно? Смішно. Та ми самі так вчимо.
Я часом їжджу власне вирощеною продукцією торгувати на один зі стихійних ринків обласного центру. Повикладаємо з сусідами на ящички салати, зелень, помідори, моркву, буряк, ту ж картоплю. Руки порепані, мозолясті, аж соромно. Недалечко стоять перекупки, які раненько на Кам’янецькому переїзді в селян, котрі поспішають, скуповують все, так би мовити, оптом. То вони торгувати, на відміну від нас, вміють. І в ціні не поступляться, й припросити вміють. А з нами, знаєте, лише одиниці не торгуються. Вторгують півторашку молока за вісімнадцять гривень, зате склянку латте поруч вип’ють за двадцять. Це ж корисніше. Та й банани за картоплю «корисніші», тому й дорожчі.