«Україна в смартфоні», – цей гарний вислів Президента України Володимира Зеленського можна сприймати, як мету для створення високорозвинутого суспільства. По такому шляху активно рухаються Японія, Китай, Швеція, США, інші передові держави. Інформаційні технології потрібні кожному жителю. З їх допомогою, наприклад, здійснюють розрахунки в маркетах, з банками, одержують необхідну інформацію.
В той же час непокоїть думка: чи не сприймає частина співвітчизників, в першу чергу молодь, вислів «Україна в смартфоні» таким чином, що всі мають придбати смартфони? А далі – натиснув кнопку – є робоче місце, другу – сучасна зарплата, ще одну – холодильник, заповнений продуктами, та інше.

Хочеться уточнити, що насамперед все пов’язане зі смартфонами, інформаційними технологіями, є результатом потужної економіки, виробництва в будь-якій країні, запровадження високопродуктивних технологій, постійне оновлення засобів виробництва. А де працюють високі технології, надсучасне обладнання, там і є сучасні робочі місця, і омріяна нашою молоддю зарплата в декілька тисяч доларів, і якраз там інженери, науковці розробляють, проектують і запроваджують ці надвисокі технічні засоби.
Як бачимо, головним в усіх економічно потужних державах є праця, власне виробництво. Як кажуть німці, спочатку «арбайтен»!
На жаль, в нашій державі за останні роки не приділялось уваги розвитку вітчизняного виробництва, практично в усіх галузях – це і машинобудування, металургійні, хімічні підприємства, енергомашинобудування, підприємства, які займаються виготовленням транспортних засобів, будіндустрія, інші, а також надзвичайно перспективної в Україні – харчопереробної промисловості.
Реально не було ні рішень Уряду, ні законів Верховної Ради, які б надавали можливість вітчизняним підприємствам мати однакові умови з конкурентами в інших країнах, умови розвитку. Тут слід зауважити, що наша промисловість працює на третьому-четвертому технологічному укладі, а розвинені країни світу – від Японії, США до Європи – оснащені технологіями п’ятого-шостого укладу, планують сьомий. Як наслідок відсутності відповідних загальнодержавних рішень, зараз ВВП України складає 2960 доларів на одну людину. Наприклад, Словаччини – 19580 доларів, Польщі – 15430 доларів, не кажучи вже про Францію, Німеччину, США, де ВВП складає від 42870 до 62600 доларів.
З цим показником напряму пов’язані проблеми зайнятості, робочих місць, в тому числі нових з сучасним обладнанням, які, в першу чергу, цікавлять молодь і де вирішується питання заробітної плати. Але навіть якщо ми запізнились, серйозно відстаємо від розвинених країн, маємо усвідомлювати, – іншого шляху, окрім розбудови власної економіки і виробництва, не існує. Що пропонуємо?
Модернізація технологій виробництва
Більшість заводів потребують модернізації. Застарілі обладнання та технології потребують заміни. Усвідомлюємо, що в державі грошей катма. Але підприємства можуть через самофінансування закуповувати обладнання, якщо держава надасть право, хоч би 30 відсотків від прибутку підприємства залишати для цих цілей. Якщо б вони змогли оновити обладнання, хоча б на 10 відсотків, це було б значним досягненням для їх конкурентноздатності. Обладнання для машинобудування зараз коштує недешево: середня вартість верстата механічної обробки перевищує 100 тисяч доларів США.
Є ще ряд фінансових інструментів, механізмів, які дозволили б отримати кошти для модернізації. Наприклад, створення фонду підтримки промисловості (так роблять наші сусіди). Ми не раз з цього приводу надавали пропозиції в центральні органи влади. Але керівництво уряду і Верховної Ради мають усвідомити, що якщо цим не займатися, то підприємства повністю втратять конкурентно- здатність, що далі призведе до їх зупинки, і від заводів залишаться купи металобрухту.
Інвестиції та спільні підприємства
Створити додаткові сучасні робочі місця, які б конкурували із закордонними, за великим рахунком, можна із допомогою залучення інвестицій, як зовнішніх, так і внутрішніх. Інвестор вкладає кошти в створення сучасних високотехнологічних підприємств, знає ринок збуту виготовленої продукції. Там є шанс для молоді працювати на Батьківщині, а не бути «остарбайтерами».
Механізми залучення інвестицій відомі, є досвід Китаю, Польщі й Туреччини. Існуючі механізми, якщо це когось зацікавить, ми можемо додатково підготувати й направити. Але в Україні є проблема, яка турбує можливих інвесторів – це відсутність законів щодо захисту інвестицій, і тут потрібні рішення Уряду, Верховної Ради, а не декларації. Нерідко маємо інформацію від іноземних інвесторів, навіть закони є, але суди приймають рішення, на їхній погляд, необ’єктивно.
Також не зрозуміло, чому за останні роки в нашій державі немає механізму щодо залучення іноземних фірм, для створення спільних підприємств та виробництв. Знову ж тут є величезний досвід інших країн–сусідів. У цих напрямках теж є конкуренція, як зробити так, щоб іноземний партнер, завод, фірма були зацікавлені діяти на території України. Знову ті ж високотехнологічні підприємства, а іншими вони не можуть бути, створюють перспективу й зайнятість нашим молодим людям. Слід відзначити, що податки від зарплати, місцеві податки від роботи на вищеназваних підприємствах будуть надходити в бюджет міст, регіонів, Пенсійного фонду нашої держави.
Український Клондайк
Земля для нашої держави набагато більше значить, ніж нафта для Саудівської Аравії, Кувейту, чи золото в Клондайку. З надр колись все викачають, а земля, при розумному ставленні до неї, вічна. Проблема надзвичайно велика, але в той же час надзвичайно перспективна. Питання в запровадженні глибокої переробки сільськогосподарської сировини. Практично сучасні технології переробки сировини безвідходні і дозволяють отримати більше 20 найменувань продукції глибокої переробки.
З цього приводу є досвід розвинених країн – Європи, США, але і у нас сьогодні закордонні інвестори надають пропозиції щодо глибокої переробки сільгосппродукції в Україні. Однак з того, що зараз відомо, більшість наших аграріїв не знають і не розуміють суті глибокої переробки. Щодо ефективності назвемо лише один приклад. За минулий рік фермери Нідерландів зібрали 9 мільйонів тонн зерна. Нічого не продали за кордон, навіть придбали 1 мільйон тонн української пшениці. Все пішло в технології глибокої переробки, за рахунок чого держава отримала 120 мільярдів доларів. Порівняємо цей досвід з нашими реаліями. Врожай зернових у нашій державі за минулий рік склав понад 51 мільйон тонн, з них 41 мільйон тонн продали за кордон, за що аграрники України отримали лише 9 мільярдів доларів. Уявіть наскільки ефективніше працює АПК Нідерландів, – більше як в 50 разів!
На теперішній день ми вдячні наших хліборобам і керівникам провідних агрогосподарств, які в надзвичайно складних умовах за останні роки придбали Джон Діри, Кейси, Ньюхоланди, використовують сучасну технологію вирощення врожаїв. Але виростити, зібрати і продати це вже вчорашній день.
Знову теж потрібно наголосити, що кожний етап глибокої переробки, це нові сучасні підприємства, а значить нові перспективні робочі місця для молоді. Тому ми могли би зацікавити наших заробітчан, щоб повертались на Батьківщину, але для цього потрібно діяти в усіх вищенаведених напрямках – від використання смартфонів, машинобудування до виробництв глибокої переробки сільгосппродукції.
Мораторій на енергоносії
Керівництво держави повинно зрозуміти, що без створення умов конкурентноздатності наших підприємств, в першу чергу, не потрібно погіршувати їх фінансову ситуацію. Усвідомити, що кінцевим в реальній економіці є зайнятість, робочі місця і продукція, в тому числі на експорт, яка виробляється заводами і фабриками. Підвищення ціни на енергоносії автоматично веде до підвищення собівартості, – а значить вихідної ціни продукції. У більшості випадків така продукція неконкурентноздатна за ціною, не має попиту на ринку, підприємство потерпає від фінансових збитків і по суті зупиняється. Не можна на догоду нашим енергомонополістам ставити на коліна сотні тисяч працюючих. Ми пропонуємо мінімум на три роки запровадити мораторій на підвищення цін на енергоносії.
Кадри і в наш час вирішують все
В світі є правило: головне багатство будь-якого підприємства, будь-якої фірми – кадри. Безумовно це стосується і держави. З України виїхали на заробітки близько 10 мільйонів людей, в основному молодих. Більшість з них були підготовленими спеціалістами. Але державної програми (плану дій, заходів) щодо їх повернення на Батьківщину влада поки не затвердила. Молодь продовжує виїжджати.
Найбільш відповідальна тема – управлінські кадри. Останнім часом в суспільстві панує думка, що молодь і тільки молодь зможе привести на всіх рівнях влади до успіху. На важливі посади призначають молодих людей, деколи навіть без профільної вищої освіти, відповідно без досвіду. Як результат, з часом на напрямок, який вони очолюють, чекає неминучий крах.
Ми вітаємо, що у нас обраний молодий Президент, ми його підтримуємо, як і багатьох людей з його команди, але одночасно пропонуємо: міністрами, так і керівниками інших структур повинні призначатись люди, які вже отримували позитивні результати, знають досвід розвинених країн, сучасні механізми управління.
Головною рисою керівника має бути компетентність. Французи стверджують, що це знання, вміння, особистий досвід. Людина не може бути компетентною, якщо не має бодай одного з цих параметрів. Зважте самі, чи можна непідготовлену людину призначити пілотом авіалайнера, на борту якого сотні пасажирів. Безумовно, це божевілля. Тому чи правильно призначати керівниками людей без відповідної підготовки, за якими тисячі, сотні тисяч працівників, простих людей, цілі галузі, доля суспільства.
Щодо віку керівника, то маємо такі приклади. Успішною країною Сінгапур понад 20 років керував прем’єр-міністр і при житті йому встановили пам’ятник. Також на сьогодні успішна країна – Малайзія. прем’єр-міністру Мохамаду Махатхіру 94 роки. Ефективно працює президент США Дональд Трамп – 72 роки, прем’єр-міністру Японії Абе Сіндзо – 65 років. Ці люди відповідають усім вимогам щодо компетентності – знаннями, вмінням, особистим досвідом.
Таких прикладів можна навести безліч. В Японії, одній з найбільш розвинених країн світу, яка не має своїх газу, руди, інших копалин, існує тверде правило, аксіома: перед тим як керівник займе вищу посаду, він повинен пройти всі сходинки, які стосуються управлінської роботи. Але в світі є й таке – президент Франції Емманюель Макрон молода людина, 41 рік. Однак, всі вищі чиновники в цій державі досвідчені зрілі люди.
Вищенаведене – це світовий досвід і у нас немає підстав стверджувати інше.
В нашому матеріалі ми торкнулися базисних питань:
– модернізації промисловості,
– безальтернативності щодо залучення і створення умов інвестиціям,
– наполегливої, системної роботи щодо глибокої переробки сільгосппродукції,
– нових робочих місць і в цілому зайнятості,
– кадрової політики.
Сподіваємося, що ці нотатки будуть корисними для більшості новообраних депутатів, керівників і спеціалістів урядових структур, політичних діячів. Усе, що написано, взято із багаторічного досвіду, результатів 30-річної співпраці з розвиненими західними фірмами, виготовлення більше як 25 років продукції на експорт до країн Євросоюзу, організації з інофірмами спільних виробництв, наприклад, сільгосптехніки, інше. Ми маємо щоденні контакти членів Союзу промисловців і підприємців Хмельницької області, директорів підприємств з представниками інофірм. Ми постійно аналізуємо управлінські, економічні механізми, в цілому функціонування виробників розвинених країн з метою запровадження найкращого новаторства на вітчизняних підприємствах. Звідси і наші вищевикладені пропозиції.
Просимо сприяння і підтримки.
Направлено Прем’єр-міністру України, керівнику Офісу Президента України, Міністру розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, Голові Комітету Верховної Ради з питань економічного розвитку, народним депутатам України від Хмельницької області, голові Хмельницької ОДА, голові Хмельницької обласної ради, міським головам Хмельницької області, Президенту УСПП, голові Ради ФРУ.