Друк
Категорія: Економіка
Перегляди: 184

Михайло Драпатий, директор ТОВ «Оболонь-Агро», вправно кермуючи своїм авто, встигає відповідати на численні телефонні дзвінки з мобільного. І на розмову зі мною в кабінеті не має часу, тому спілкуємося дорогою між об’єктами сільськогосподарської компанії.

— Ми не опускаємо руки, бо давно звикли до того, що чекати на сприяння від держави — марна справа, — розповідає Михайло Михайлович. — Для українських аграріїв це звичний процес, але рішення нового уряду та нардепів продати землю викликало в нас шок. Не знаю, яким місцем думають наші можновладці, але відкрити ринок української землі для іноземців для мене рівноцінно зраді інтересів батьківщини. Наше підприємство тільки-тільки почало виходити на гідний виробничий рівень, з тих пір, як поєднали свою діяльність із ТОВ «Агрохолдингом 2012» і ввійшли до системи компаній ТОВ «Епіцентр К». А тут землю хочуть продати! За останній час зарплата окремих категорій працівників, у порівнянні з попередніми роками, зросла в 5-7 разів. Оклади водіїв, наприклад, понад 13-14 тисяч гривень на місяць, механізатори мають понад
21 тисячу. Окремо зауважу, що це все ми платимо офіційно, не в конвертах, тож відповідне наповнення з податків мають і місцеві бюджети. Кількість працюючих на підприємстві 505 чоловік, і це не межа. Якщо ж землю продадуть, то хіба іноземцю буде цікава українська школа, Будинок культури?..
Ми не скоротили жодної посади, навпаки, будемо потроху розширюватися, сподіваючись на зростання банку землі, яку беремо в обробіток. Українець повинен працювати вдома, на своїй землі — така політика «Епіцентр Агро». Робітник має приносити зарплату додому і годувати сім’ю в Україні, так і напишіть у газеті! Наші люди не повинні тинятися по закордонах, розвиваючи економіку сусідів, нам самим потрібні кваліфіковані робочі руки. Сьогодні в середньому за пай виплачуємо до 300-400 доларів США в перерахунку на гривню, а ще використовуємо бонусну систему: за кожен рік, на який укладається угода, додатково 1000 гривень, — продовжує Михайло Михалович. Крім того, запровадили своєрідне «ресторанне» обслуговування наших партнерів-пайовиків, люди отримують продукцію на замовлення і з доставкою додому. Привозимо в мішках, вантажники надають додаткову послугу пайовикам-пенсіонерам, аби занести збіжжя до комори. Видаємо борошно, цукор, олію, крім того, кожному пайовикові передбачений подарунок на Новий рік, на Великдень, а на 8 Березня вітаємо жінок-пайовиків і наших працівниць. На соціальне партнерство з громадами виділяємо 200 гривень за кожен гектар землі, що обробляється нами в селі. За рахунок цього підтримуємо наших пайовиків через надання допомоги при народженні дітей (у т.ч. онуків, правнуків), надається підтримка у похованні. Також, за рахунок соціального пакета, опікуємося закладами освіти і культури, охорони здоров’я, культовими спорудами тощо. У такий спосіб плідно співпрацюємо з сільськими, селищними і міськими радами. Вже цього року надано більше трьох із половиною мільйонів гривень допомоги селу, а це значно більше ніж передбачено соціальним пакетом! Тому, ніколи не повірю, що іноземці з готовністю вкладатимуть кошти в розвиток села, як це робимо ми.
— Які ж основні напрямки діяльності «Оболонь-Агро»? — цікавлюся в директора, оглядаючи з вікна автомобіля поля компанії, на яких потужно гуркотять трактори FENDT, а нові вантажівки «Volvo» безперервно возять осінній врожай. Крім того, на «озброєнні» підприємства і обприскувачі CASE, сівалки та культиватори
HORSCH тощо.

 

– Компанія займається рослинництвом і тваринництвом, – продовжує розповідь Михайло Михайлович. – В обробітку 14 200 гектарів землі. Вирощуємо озимий ріпак, озиму пшеницю, кукурудзу на зерно і на силос, люцерну, конюшину, жито на зелений корм, соняшник. Пшениці 2-го і 3-го класу збираємо від 7,5 до 8 тонн, але вирощуємо її на соціальні потреби, для пайовиків, які бажають забрати зерно в рахунок орендної плати, яка складає 12 -14 відсотків від вартості земельного паю. Зауважу, що в нас одна з найкращих виплат за оренду в області. Урожайність соняшника, зокрема високоолеїнових гібридів, сягає понад 40 центнерів з гектара, звичайний класичний збираємо до 50 центнерів, кукурудзи від 12 до 15 тонн з гектара при вологості до 20 відсотків. На сьогодні в господарстві працюють 11 комбайнів. Зерно кукурудзи завозимо на елеватори, аби довести до необхідної кондиції і мати високоякісну продукцію, застосовуємо також і сучасні методи тимчасового зберігання зерна кукурудзи в силобегах. До речі, не може не тішити висока продуктивність такої роботи, адже з допомогою одного завантажувача працівники закладають до 2 тисяч тонн зерна на добу.
Щодо тваринництва, зазначу: сьогодні утримуємо корів голштинської чорнорябої породи: фуражних – 726; а дійних – 659. Дійна корова дає на добу понад 23 літри, фуражна більш ніж 21 літр молока, при жирності 3,9 відсотка. Здаємо молоко за ціною 10 гривень 80 копійок. Тож при собівартості молока біля 5 гривень, на добу отримуємо більше 170 тисяч «живих» грошей. Плануємо відкрити новий тваринницький комплекс для утримання ВРХ.
На завершення зустрічі директор ще раз наголошує на наболілому: «Наша компанія категорично проти продажу землі. Ринок в Україні ще не сформований, рівень життя селян невисокий і забирати в них останнє за безцінь безвідповідально, як мінімум, а як максимум – злочинно. Польська земля коштує від 6 – 8 тисяч євро за гектар. Наші чорноземи мають коштувати, понад 10 тисяч євро! І не треба обманювати людей! А головне, роботу потрібно організувати таким чином, аби кожен пайовик був зацікавленим утримувати свій пай і щороку мати з нього гроші, а не продати його за 1000 – 1500 доларів, та ще й іноземцям. Є також й національні інвестори, котрі готові вкладати кошти в розвиток нашого аграрного сектору. Я не бачив підприємства, яке виробляло б землю, тож нема чого народним багатством торгувати...»