Минуло півроку після виборів президента, понад 120 днів працює новий парламент. Але до базисних проблем розвитку держави справи не доходять. Безумовно, це економіка. На жаль, Україна за бідністю вже нижче Молдови — ВВП на душу населення складає 2096 доларів. Набула актуальності загальносуспільна проблема від’їзду за кордон працездатного населення. Сьогодні вона на порядку денному № 1. Ні уряд, ні Верховна Рада з цього приводу нічого не пропонують. Та голову в піску постійно тримати неможливо. На прохідних наших заводів, як кажуть, немає черг. Люди віком до 40 років шукають своє щастя за кордоном. Їм, а особливо молоді, потрібні сучасні робочі місця і зарплата та мотивація, впевненість у майбутньому. Держава повинна чітко визначити політику щодо зайнятості, створення нових робочих місць, підтримки молодих сімей. Має бути План дій щодо призупинення від’їзду українців за кордон.

Головне, що спонукає їхати за кордон — мала зарплата. Зупинимося на промисловості, бо це фундамент економіки, джерело доданої вартості.
В чому сучасні пріоритети? Маємо 3-й уклад (рівень) технологій. Всі наші конкуренти за кордоном давно оснащені за 4-м і зараз запроваджують 5-й і 6-й технологічні уклади.
Ми ще раз наголошуємо на необхідності модернізації вітчизняних підприємств, бо старі технології — це низька продуктивність, низька зарплата. 
Для модернізації потрібні кошти. Коли звертаємося з питань фінансування, ми постійно чуємо, що  грошей в державі немає, а відтак пропонували і пропонуємо — для машинобудування, в першу чергу, прийняти загальнодержавне рішення, — частину прибутку підприємств, мінімум 40 відсотків, залишати в їх розпорядженні для закупівлі нового обладнання. Україна, не маючи достатньо вільноконвертованої валюти (доларів та євро), повинна заробляти їх за рахунок виготовлення і продажу продукції за кордон. А відтак підприємства, які працюють на експорт, повинні мати можливість, в першу чергу, закупити нове обладнання і технології. Ми пропонували і пропонуємо скористатися турецьким досвідом, а саме: підприємству, яке виготовляє більше 85 відсотків продукції на експорт, кошти від податків, від прибутку залишати для закупівлі нового обладнання. 
Маємо сміливість запропонувати ще один кардинальний вихід з глухого кута. На початку 2000 років в глибокій кризі опинились заводи автомобільної індустрії в США. Місто Детройт, життєдіяльність якого залежала від роботи підприємств, практично стало безлюдним, містом-привидом, не кажучи вже про десятки тисяч безробітних. Для того, щоб врятувати галузь, президент США прийняв безпрецедентне рішення: затвердив програму надання автомобільним заводам фінансової допомоги більше як на 50 мільярдів доларів, що дозволило оживити підприємства та провести переоснащення. За кілька років проблема була вирішена.
Переконані, що в нашій державі настав період, коли уряд зобов’язаний ініціювати рішення з переоснащення наших підприємств. Ще раз підкреслюємо, — в першу чергу підприємств машинобудування, тому що воно є локомотивом промисловості будь-якої держави. Було б достатньо хоча б на 20-30 відсотків оновити наші заводи базисним сучасним обладнанням. 
Пропонуємо прийняти рішення уряду і Верховної Ради про проведення емісії в сумі 1200-1500 мільярдів гривень для надання заводам безвідсоткової позички на поворотній основі терміном на 20 років із початком повернення на п’ятнадцятому році користування коштами. Колись, ще в часи соціалістичної економіки, існувала теза, що додаткові гроші, які не забезпечені випуском продукції, спричиняють інфляцію. На наш погляд, сучасний світ змінив економіку, в тому числі в нашій державі. Прикладом того є продаж ОВДП із січня поточного року по теперішній час на загальну суму в перерахунку на гривні — близько 300 мільярдів гривень. Але хто помітив інфляцію від того, що в казну були «вкинуті» такі величезні кошти? Відповідь проста. Якщо в минулому економіка держави балансувалась за рахунок власного виробництва товарів, то в теперішній час ми завозимо з-за кордону (імпортуємо) 60-70 відсотків того, що потрібно нашій державі (в першу чергу, населенню). Дефіциту товарів немає.
Ще один приклад. Офіційно заробітчани протягом року пересилають в Україну 16-17 мільярдів доларів, що дорівнює орієнтовно 400 мільярдам гривень. Окрім того, з моніторингу відомо, що практично кожен, хто перебуває за кордоном, один чи два рази на рік, на свята, приїжджає додому. Практично кожен в кишені везе ще по 2-5 тисяч доларів.
Давайте підрахуємо. Візьмемо мінімально по 2 тисячі доларів. Кількість заробітчан складає 8,5-9,5 мільйонів співвітчизників. Статистичні дані з цього питання відсутні, але політики, ЗМІ, аналітики стверджують, що ці цифри є близькі до реальності. А це ще 18 мільярдів доларів, що складає 450 мільярдів гривень (за курсом 25 гривень за долар). У сумі виходить — від заробітчан в країну надходить   850 мільярдів гривень за рахунок праці за кордоном. Таким чином, через ОВДП залучено в державу 300 мільярдів гривень, а від заробітчан — 850 мільярдів гривень. Разом — 1150 мільярдів гривень.   І всі ці кошти осіли в Україні. Хто відчув інфляцію? 
Отже, надання державної позики для фінансування, хоча б часткової модернізації вітчизняних підприємств, абсолютно реальна справа. Зрозуміло, що навіть за наявності фінансування результати модернізації вітчизняної промисловості держава відчує не відразу. Потрібно 3-5 років, але справа піде. Якщо й надалі уряд і Верховна Рада не будуть бачити цієї проблеми, наші підприємства, втрачаючи конкурентноздатність, поступово перетворюватимуться на металобрухт. І тоді крах неминучий. 
Україна не повинна повторити сценарій держав Балтії, де практично не залишилось власної промисловості, більше 50 відсотків населення виїхало. Порівняємо Україну з Францією. (Територія України нині — 604 тисячі квадратних кілометрів, Франція — 643 квадратних кілометрів). Населення Франції складає 70 мільйонів чоловік. В недалекому минулому в Україні проживало 52 мільйона чоловік. На жаль, нас сьогодні менше 30 мільйонів чоловік. І процес скорочення не зупиняється. Так що ж далі?   
Якщо важкохвору людину своєчасно не лікувати, то в організмі почнуться незворотні процеси. А далі настане смерть. Те ж саме чекає вітчизняні підприємства. І навпаки, якщо уряд зрозуміє реальну обстановку, рівень деіндустріалізації держави, то своєчасне фінансове вливання в промисловість дасть змогу значно підняти технічний рівень, конкурентноздатність наших підприємств. Це буде сигналом для молодих людей, що вони можуть сподіватися на сучасні робочі місця, високу заробітну плату, а держава — на сталий розвиток. 
Ще один аспект проблеми як залишити молодь на Батьківщині. Мотивація полягає у створенні відповідних умов. Щоб не вигадувати «власний велосипед», можемо запровадити досвід Угорщини, де прем’єр–міністром Орбаном ш11 лютого 2019 року затверджений план дій із семи пунктів.
План дій передбачає право на пільгові кредити майже на 1 мільйон гривень кожній жінці у віці до 40 років, яка вперше виходить заміж. Збільшення допомоги при народженні дітей, звільнення від податку на доходи фізичних осіб на все життя для жінок, які виховують чотирьох і більше дітей; сім’ям, що виховують більше трьох дітей, уряд надає допомогу при купівлі автомобіля; пільги щодо житла — кредити, інше.
Таким чином, ми бачимо, що держава-сусід працює над поліпшенням демографії. Запровадження цього досвіду було б вкрай важливим для України, адже ми повинні зараз боротися за молодь, якій ще 15-17 років. Допомагати їхнім майбутнім сім’ям, створювати сучасні робочі місця у виробничій сфері. Про дорослих важко говорити тому, що переважна більшість із них вже прийняли рішення жити, працювати, будувати своє щастя в Україні чи виїжджати. 
Висновок з вищевикладеного наступний: якщо сьогодні уряд, депутати Верховної Ради зрозуміють глибину безодні, куди ми рухаємось і вживуть відповідні заходи через постанови Уряду, закони Верховної Ради, незворотні процеси життєдіяльності нашої країни ще можуть бути призупинені. Тільки реальна конкурентноздатна економіка в наш час має майбутнє!
Безумовно, при прийняті рішень наші пропозиції можуть бути уточнені, доповнені, може в чомусь і змінені, але шлях, що пропонується, є безальтернативним.   
Направлено Прем’єр-міністру України, керівнику Офісу Президента України, Міністру розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, Голові Верховної Ради, голові Комітету Верховної Ради з питань економічного розвитку, народним депутатам України від Хмельницької області, голові Хмельницької ОДА, голові Хмельницької обласної ради, міським головам Хмельницької області, президенту УСПП, голові Ради ФРУ.