Надрукувати
Категорія: Економіка
Перегляди: 644

Поточний рік став найгіршим для вітчизняних виробників молока та молочної продукції. Рекордне скорочення поголів’я корів, падіння експорту молокопродуктів, стрімке зростання цін на «молочку» в магазинах і агресивна експансія імпорту – основні тенденції 2019 року.

Ріжуть худобу в очікуванні ринку землі
З початку року товарна група молочних продуктів додала в ціні на 16%. В Асоціації виробників молока прогнозують подальше зростання цін, пов’язуючи це з системними проблемами в молочному скотарстві та секторі переробки.
Згідно з розрахунком Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», виробництво молока в Україні до 2030-го знизиться на 12,3%. Найбільший спад фахівці прогнозують в домогосподарствах населення – на 31,1%. Втім, в інституті очікують зростання виробництва в сегменті великотоварних ферм, що має трохи врівноважити загальну тенденцію спаду.
2019 рік за темпами скорочення поголів’я великої рогатої худоби став «рекордним» за останні 20 років. Тільки за вісім місяців поточного року в сегменті промислового виробництва, поголів’я скоротилося на 6%, а на рівні домогосподарств – на 3,5%. Галузь втратила 26 тисяч корів, що можна порівняти зі зникненням 100 середніх молочних ферм з 200-300 корівками кожна. Такі обсяги могли забезпечити роботою кілька великих переробних комплексів. При цьому ще в минулому році спостерігалася скромна оптимістична динаміка – поголів’я ВРХ зросло на 0,3%. Але поточний рік став трампліном вниз для молочної промисловості.
Тенденція до скорочення поголів’я великої рогатої худоби помітно посилилася в липні-серпні, коли було взято курс на відкриття ринку землі.
Якщо в структурі домогосподарств скорочення кількості корів – це стійка тенденція останніх 10 років, то реакція великих виробників чітко демонструє негативні очікування в галузі в зв’язку з дозволом продажу землі. Гравці аграрного ринку вирізають поголів’я для акумуляції коштів на купівлю землі. Відбувається досить масштабне згортання виробництва у тваринницькій галузі, яка традиційно більш капіталомістка, ніж рослинництво, і передбачає більш тривалий горизонт окупності. Аби виростити дійну або «м’ясну» худобу, потрібно значно більше часу, ніж для свині, а тим паче – для птиці.
Удар по переробці
Стрімке скорочення поголів’я худоби веде до зменшення сировинної бази вітчизняної галузі переробки молока.
В середньому з початку року переробні комбінати відчували дефіцит сировини до 900 тонн на добу. Падіння випуску української «молочки» відбилося на обсягах експорту та насиченні товарами внутрішнього ринку. За даними Асоціації виробників молока, вже до вересня приріст імпорту вершкового масла склав 33%, продукції з незбираного молока – 42%, а сиру – взагалі 77%.
Паралельно скорочується український експорт молочної продукції: у минулому році він встановив абсолютний історичний мінімум, знизившись відразу на 40% в порівнянні з 2017-м.
Великим міфом для українських аграріїв, зокрема для молочних виробників, виявилося твердження про «найбільший ринок» ЄС для українських товарів. У загальній структурі експорту агропродукції ЄС займає друге місце (33,9%) після країн Азії (41,4%). У розрізі експорту молочної продукції все ще очевидніше. До 70% експортної «молочки» України припадає на масло і сухе молоко, які купують Китай, Молдова, Казахстан, Марокко. Частка ринку країн-членів ЄС в цій товарній групі більш ніж скромна.

Українські виробники молочної продукції так і не змогли вирватися за межі квотного «гетто», яку ЄС нав’язав через Угоду про асоціацію. Спочатку Євросоюз визначив квоту в розмірі 8 тисяч тонн на продукцію з України. Для порівняння: це виробничі обсяги продукції одного великого переробного комбінату за 1-2 місяці роботи.
В цілому незначним, але дуже показовим маркером аграрно-товарного паритету України і ЄС стало сало. Культовий національний делікатес в останні два роки імпортують стахановськими темпами. За даними Держстату, за 8 місяців 2019 року Україна імпортувала понад 30 тисяч тонн свинячого сала, а експортувала 32,5 тисячі тонн. Але навіть це можна вважати проривом, оскільки в минулому році було експортовано лише 2 тисячі тонни.
...І знову про заборону на «людське» молоко
У 2019 року набули чинності нові правила стандартизації якості молока – як частина зобов’язань України в рамках Угоди про асоціацію. Цей рік був перехідним для прийому молока другого сорту. З 1 січня 2020 року такий сорт скасують. Сировина другого сорту – це молоко, збиране домогосподарствами. За даними Інституту аграрної економіки, на молоко другого сорту припадає близько 30% всієї переробки. 82% «другосортної» сировини виробляє населення.
З урахуванням того, що 73% збору за все молоко в країні припадає на домогосподарства, вітчизняну молочну промисловість може спіткати катастрофічний сировинний голод.
Попередня влада хотіла вирішити цю проблему через розвиток молочних кооперативів, яким повинні були виділяти пільгові кредити під покупку устаткування для поліпшення якості молока (доїльні апарати, охолоджувальні установки і
т. д.). Уряд Гройсмана в цьому, м’яко кажучи, не досяг успіху. Наразі це питання поки що не стоїть на порядку денному.
Уряд відбирає дотації
В бюджеті 2020 року залишилася всього одна стаття для підтримки аграріїв. 4,4 мільярда гривень будуть спрямовані для компенсації фермерам витрат на покупку землі.
Найважливіша для тваринників субсидія у вигляді дотації 2,5 тисячі гривень на кожну корову також в бюджеті відсутня. Про будь-яку допомогу держави можуть забути і приватні домогосподарства. Без грошей залишаться структурні програми з підтримки формування кооперативів і фермерських господарств.
Скасовуючи різні субсидії для дрібних і середніх суб’єктів ринку, автоматично надається карт-бланш великому агробізнесу не тільки на концентрацію землі після відкриття ринку, але і на формування структури сільгоспвиробництва і продовольчої безпеки країни. Тваринництво може стати «елітарним» видом діяльності, який при бажанні зможуть дозволити собі тільки великі гравці аграрного сектору.
Малому фермеру тут не місце
Очевидна криза молочної промисловості – виразний маркер стагнації галузі тваринництва і переробки АПК. Без держрегулювання, продуманої програми субсидування і в умовах ліберального ринку землі Україна отримає гранично примітивний, низькомаржинальний сировинний агрокомплекс. Домінуюче становище і найважливіші важелі впливу на внутрішній ринок готової продукції сконцентруються в руках «аграрних більшовиків» (з вітчизняним або іноземним капіталом). Ключовим фактором функціонування українського агросектору залишиться акцент на експортні товари. Вітчизняне тваринництво, за винятком затребуваних на зовнішніх ринках позицій, продовжить скорочуватися. Ступінь переробки сировини і виробництво готової продукції буде стрімко деградувати.
Внутрішній ринок продовольства залишиться залежним від імпорту базових товарних груп, а вітчизняний виробник буде представлений примітивними напівфабрикатами.
Кінцевому ж споживачеві доведеться відчути необоротне подорожчання продуктів харчування і зниження їх якості.
«Невидима рука» такого вільного ринку досить оперативно може побешкетувати в кишенях споживачів і без будь-якої сентиментальності розчавить дрібних виробників.