Рівень розвитку будь-якої держави, її науки, технологій, промисловості значною мірою визначає виготовлення і реалізація продукції на експорт — за кордон. Сьогодні лідерами в Європі по експортній продукції є Німеччина — 1,870 трлн. дол., Франція — 611 млрд. дол., Великобританія — 846 млрд. дол. Німеччина експортує майже 60% від усієї продукції, що виробляється в країні. Але на відміну від західних держав, які, експортуючи продукцію, ставлять в першу чергу задачу — реалізацію своєї продукції, збільшення частки своїх продаж на світовому ринку. Україна має іншу першочергову задачу.
Наша гривня не конвертується, тому ми повинні заробляти євро і долари, реалізуючи свою продукцію за кордон. І тут ми не поодинокі, і навіть така розвинена країна, як Туреччина своїм пріоритетом визначає розвиток експорту. Якщо на сьогодні він складає 223 млрд. дол. на рік, то планами турки ставлять завдання збільшити його на 2023 рік до 500 млрд. дол. Туреччина теж не має своїх доларів і євро, турецькі ліри теж не конвертуються, тому Туреччина теж заробляє вільноконвертовану валюту — долари і євро, отримуючи їх за експортну продукцію. Наводячи приклад цих країн, ми хочемо ще раз зауважити наступне: експорт — це візитна картка держави, її економіки.
Звідки в нас валюта?
А що є в нас в Україні? Звідки ми отримуємо валюту — євро і долари? Яка в нас структура експорту? За минулий рік на експорт виготовлено і поставлено продукції та послуг на суму 57,1 млрд. дол. Величина експорту на душу населення складає 1300 дол. Це в 17,3 раз менше, ніж в Німеччині, 7,6 раз — в Франції. Ми ще раз наголошуємо, що площею і територією Україна і Франція не набагато відрізняються, але яка прірва розділяє нас за експортом, а значить і за станом реального сектору економіки. Отже, висновок однозначний: наша держава повинна стимулювати роботу на експорт, ми повинні за прикладом Туреччини мати програму розвитку експорту, за роками і завданнями. Експорт має займати почесне місце при оцінці діяльності наших підприємств, їх колективів, бо там заробляється валюта — євро і долари для держави. За останній рік суттєво знизився промисловий експорт і, навпаки, зростає аграрний. Це вкрай негативне явище. Перше, немає в світі досвіду, коли аграрна держава є процвітаючою, багатою, а — по друге, це свідчить про занепад вітчизняної промисловості і якщо цю тенденцію не змінити, то наша держава з часом стане дійсно сировинним придатком розвиненого світу, те що ми називаємо «банановою державою».
Повинні зазначити, що виготовлення продукції на експорт залежить не лише від бажання трудових колективів. Першочергове, що заважає бути конкурентноздатним, а це висока якість, продуктивність, звідси і ціна продукції — рівень технологій і обладнання. Змушені ще раз підкреслити, що в цілому вітчизняні підприємства мають 3-ій технологічний рівень, а всі наші сусіди 4-ий, а такі держави, як Німеччина, США, Японія — 5-ий і 6-ий. Отже ще раз пропонуємо розробити і затвердити національну Програму розвитку промисловості, як на найближчі роки, так і на перспективу.
Щодо надходження валюти в Україну, то хотілося би відзначити, що на теперішній час основним джерелом євро і доларів, які заходять на територію України, є гроші, зароблені нашими заробітчанами. За минулий рік ця цифра складає 16-17 млрд. дол., не меншою вона буде і в поточному році. Пропонуємо, щоб наші вчені, науковці, де зосереджені сотні фахівців з економіки, фінансів, могли б проаналізувати ці процеси надходження валюти на територію нашої держави і прийшли б до висновку, що відбувається, що за цим, куди ми рухаємось. До офіційних цифр, які заходять на територію України, потрібно також додати, що той, хто працює за кордоном, один чи два рази на рік приїжджає додому і в «кишені» везе готівку в доларах. Наш моніторинг визначає, що це 2-5 тис. дол.. на кожного заробітчанина. В цьому матеріалі приймемо, що кожний заробітчанин привозить 2 тис. дол. на рік. Число людей, які працюють за кордоном, виїжджають, повертаються, знову виїжджають експертами визначається 8-9 млн. осіб. Тож візьмемо середню 8,5 млн. Якщо кожен привозить 2 тис. дол., то це ще додатково більше 17 млрд. дол. Отже від заробітчан в Україну надходить 33-34 млрд. дол. З першого погляду, це дуже вигідний для держави бізнес, — наповнювати структури торгівлі, будівництва, оздоровлення, відпочинку валютою, яка надходить від наших заробітчан. Набагато складніше заробити валюту, виготовляючи продукцію. Бо в основному всі кошти, отримані від продажу продукції, складає собівартість, а це сировина, матеріали, енергоносії, зарплата та інше. В кращому випадку залишається до 10 % доходу. А від заробітчан надходять, можна сказати, 100-процентно євро і долари, наповнюють нашу державу фінансовими ресурсами. Це людські гроші, на території нашої країни вони обмінюються, відповідно будуються квартири, будинки, купуються автомобілі, інші товари. Сім’ї за ці кошти, в багатьох випадках, живуть. Якийсь час ці процеси впливають позитивно на рівень життя, соціальний стан в суспільстві. Виходить, що ми маємо дуже «вигідний» вид експорту.
Отже, бачимо, що якщо за виготовлення і реалізацію на експорт товарів і послуг в Україну надходить 57,1 млрд. дол., то додатково від заробітчан — ще 33 млрд. дол., дохідність яких становить 100 %. Не ображаючи нікого, зробимо висновок, що сьогодні маємо найвигідніший «людський» експорт — наших спеціалістів, випускників ПТУ, інженерів, які працюють за кордоном. Маємо підстави стверджувати, що виїхали найкращі. Але чи це може бути політикою будь-якої держави? Адже ті ж спеціалісти могли б створити таку ж кількість продукції в нашій державі, збільшувати ВВП, розвивати країну, підвищувати рівень життя, відповідно держава могла б одержати податки для утримання пенсіонерів, всіх сфер життєдіяльності: медицини, освіти, інших.
Україна інвестує в ситу Європу?
На прикладі професійних спортсменів, зауважимо наступне. Коли спортивний клуб, наприклад футбольний, ставить мету мати сильну команду, вони запрошують до себе професіоналів, спеціалістів своєї справи, але за кожного вони сплачують відповідні кошти. З аналогічним підходом можна підійти до наших спеціалістів, як правило, всіх з середньою освітою, випускників профтехучилищ, технікумів, університетів, навіть вчених. Але це безкоштовні інвестиції в європейські країни. Раніше ми прийшли до висновку, що від заробітчан мінімум надходить 33 млрд. дол. Це їх зарплата в країнах Європи. Ми знаємо, що питома вага зарплати на виробництвах в європейських країнах, в першу чергу, які ближче до нас — Польща, Чехія, Словаччина становить 30-40 % від усієї виробленої продукції. А звідси висновок, що за кордоном наші заробітчани створюють продукції і послуг на суму біля 100 млрд. дол. Але якщо інвестиційні кошти через 10-15 років потрібно повертати з відповідними відсотками, то інвестиції у вигляді «людського» ресурсу — це практично фінансова допомога на безповоротній основі. Ось так! А МВФ, розглядаючи надання Україні
2-3 млрд. кредиту, ставить все населення України на коліна, вимагаючи збільшити ціну на газ.
Не зовсім коректно так висловлюватися, але дотуємо Європу молодими, кращими нашими кадрами. Безумовно, європейці цього дуже хочуть, тому що в будь-якій державі є дефіцит кваліфікованих кадрів. Відомо, що мільйони біженців з Близького Сходу, африканських держав не підготовлені, їдуть в Європу не працювати, а вирішити свої соціальні питання.
Українці їдуть працювати. Проблема, якої ми торкнулися, надзвичайно велика, складна, але все ж маємо розуміти і відповідно діяти, а це — створити умови, нові робочі місця, щоб заробітчани повернулися на Батьківщину. В нашій країні зараз майже 15 млн. пенсіонерів. З 42 млн. чоловік, яких нас було 2-3 роки тому, майже 10 млн. виїхало за кордон, працюючих стало значно менше, саме від праці людей залежить надходження податків на утримання соціальної сфери, загальнодержавних потреб, людей пенсійного віку. Ми ще раз наголошуємо на необхідності створення загальнодержавної Програми повернення заробітчан на Батьківщину. Дуже тривожать настрої молоді, починаючи від старших класів шкіл. Ми знаємо, що опитування, які проводяться, свідчать, що майже 80% старшокласників бачать себе за кордоном. Ми, в першу чергу, керівники всіх рангів на місцях, депутати — від Верховної до місцевих рад, перші керівники держави зобов’язані зупинити цей процес, — створенням нових робочих місць, запровадженням високих технологій, які хоче бачити наша молодь, змінювати настрої, показати, що в Україні теж можна бути успішним. Маємо собі чесно сказати, що в теперішній час через зменшення населення України, а саме через від’їзд — державу чекає катастрофа.
А що буде, коли люди «закінчаться»..?
Маємо діяти, щоб зберегти Україну!
Направлено Прем’єр-міністру України, керівнику Офісу Президента України, Міністру розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, Голові Верховної Ради, Голові Комітету Верховної Ради з питань економічного розвитку, народним депутатам України від Хмельницької області, Голові Хмельницької ОДА, Голові Хмельницької обласної ради, міським головам Хмельницької області, Президенту УСПП, Голові Ради ФРУ.
Gismeteo 
