Нещодавно Президент України Володимир Зеленський через відеозвернення ініціював досить амбітну програму – «Повертайся та залишайся», яка має на меті створити в Україні умови, сприятливі для розвитку бізнесу, допомогти і тим, хто хоче відкрити власну справу, і тим, хто бажає розширити вже готовий бізнес. А головне – повернути додому українців, котрі виїхали на заробітки, зупинити тих, хто планує залишити рідні домівки задля батракування на чужині та переконати їх не робити цього.

ає забезпечити видачу доступних кредитів для відкриття власного бізнесу з відсотковою ставкою 5%, 7% або 9% у залежності від напряму бізнесу та обсягу річної виручки. Сума кредиту, який видаватиметься терміном на 5 років,  складатиме 1,5 мільйона гривень.
Хоча деякі аналітики, представники опозиційних сил стверджують, що ініціатива Президента та його команди є не що іншим, як черговим піар-ходом і безперспективна. І все ж, переконаний, що «підприємницьким» кредитом зацікавився не один заробітчанин, бо лише у Польщі їх понад півтора мільйона. Вони готові і сьогодні повернутися до рідного міста чи села, мати, хай хоч невеликий, але свій бізнес, бути поруч із своєю сім’єю, створювати матеріальні блага у своїй країні.   
 Ось і мій сусід Юрій Іванович, який працює комірником на одній із металобаз міста, лиш побачив по телевізору звернення нашого президента до українців-заробічан, одразу зателефонував сину Олегу до Польщі. Хлопець, відслуживши строкову, аби заробити кошти на власне житло,  вже півроку, практично без вихідних, по 15 годин на добу разом з іншими українцями десь під Любліном горбатиться на спорудженні  двоповерхового особняка для пана Войцеха.

– Пропозицію повернутися додому і отримати пільговий кредит на власну справу Олежик сприйняв позитивно, тим паче, що має золоті руки, та й певний будівельний досвід набув.
Як поінформувала виконувачка обов’язків відділу державного архітектурно-будівельного контролю Кам’янець-Подільської міської ради Валентина Анастасова, у 2019 році у місті над Смотричем  прийнято в експлуатацію 54 об’єкти нового житлового будівництва загальною площею 43920,0 кв. м, у тому числі житловою площею – 20101,0 кв. м. Із них – 13 багатоповерхівок з понад півтисячею затишних і просторих квартир звели відомі на теренах Поділля будівельні компанії ОК ЖБК «Перспективний», ТзОВ «Нова будова», «Старе місто-2015», ОК ЖБК Вікторія-777», ТзОВ «Інфокон ВЕКТОР», В. А. Слободян та інші. А скільки ж то ще тисяч незаселених осель чекають на своїх нових господарів, споруджених минулими роками?
 І це тоді, коли за інформацією заступника завідувача відділу обліку, розподілу і приватизації житла Кам’янець-Подільської міської ради Олени Хапко, наразі на квартирному обліку на отримання житла перебуває 3568 кам’янчан, у тому числі 130 учасників АТО.
Крім того, вона розповіла, що наразі кам’янчани, власне, як і усі подоляни, можуть взяти участь у державній соціальній програмі «Доступне житло», згідно з якою держава сплачує 30% вартості нормативної площі доступного житла, громадянин – 70%. Ця фінансова підтримка спрямовується лише на інвестування у зведення житлових будинків, допущених до участі у програмі. У Кам’янці-Подільському – багатоповерхівки, які споруджує БВТ «Рокор» на вул. Суворова, 44 (уже прийнятий в експлуатацію), просп. Грушевського, 50 та просп. Грушевського, 1/24. Учасникам АТО/ООС, переселенцям за рахунок держави сплачується 50% вартості нормативної площі доступного житла.
 Право на участь у програмі «Доступне житло» мають громадяни, які перебувають на обліку, як такі, що потребують поліпшення житлових умов, та члени їхніх сімей, містяни, в яких відсутня за правом власності житлова площа та члени їхніх сімей, у яких відсутнє власне житло і вони не мали у власності житлової площі протягом останніх трьох років до моменту звернення, ті, в кого житлова площа не перевищує 13,65 кв. метра на одну особу та члени їхніх сімей, що мають у власності житлову площу, що також не перевищує 13, 65 кв. метра на одну людину, внутрішньо переміщені особи, якщо вони не мають та не мали у власності протягом останніх трьох років іншої житлової нерухомості, ніж та, що розташована на території визначеній тимчасово окупованою.
 Важливо також знати, що середньомісячний грошовий дохід кандидатів разом з доходами членів їхніх сімей з розрахунку на одну особу не повинен перевищувати трикратного розміру середньомісячної заробітної плати у відповідному регіоні. Для участі у програмі необхідно подати до Хмельницького регіонального управління Держмолодьжитла заяву-анкету про надання державної підтримки. Довідки можна отримати за тел. 0382 76-23-66.  Під час підготовки цієї статті я мав можливість поспілкуватися з Володимиром Мужилом, генеральним директором відомої далеко за межами регіону  ТЗОВ БК «Поділля-Трансбуд», яка веде будівництво промислового, адміністративного призначення і житлових об’єктів. Успішно працює на будівельному ринку з 1955 року. Нею лише за роки незалежності України споруджено в місті 25 житлових будинків. Нині БК «Поділля-Трансбуд» будує у центрі міста на просп. Грушевського 120 – квартирний житловий будинок і ціле котеджне містечко на вул. Будівельників. Як зазначив Володимир Петрович, очолювана ним компанія також готова реалізовувати житло в рамках програми фонду молодіжного житлового будівництва.
 Словом, квартир у місті, як і в інших населених пунктах Хмельниччини, які могли б придбати кам’янчани у рамках державної програми «Доступне житло», більше ніж достатньо. Але чи ж багато подолян виявили бажання взяти участь у цьому соціальному проекті? На сьогодні ними подано 310 заяв-анкет, серед них і 22 мешканцями міста над Смотричем, які вже пройшли відповідну реєстрацію. Проте поки що лише одному з них держава надала фінансову допомогу  на придбаного житла. М’яко кажучи – не густо.
 Виникають запитання: скільки років доведеться перебувати на черзі решті кам’янчанам (і не лише їм), аби дочекатися обіцяної державою допомоги в придбанні омріяної квартири? Чи зможе Президент, уряд з таким мізерним фінансуванням цієї соціальної програми вирішити  житлові питання українців? Чи можна лише за рахунок одного «пряника», який має назву «Повертайся та залишайся», без реального сприяння у забезпеченні людей власним житлом, робочими місцями повернути українських гастарбайтерів до неньки України? Коротко кажучи, запитань більше, ніж відповідей. Тож є усі сподівання, що ті перші кроки, які робить нова влада щодо розв’язання накопичених роками цих та інших проблем, будуть реальнішими і дієвішими.