В проекті Держбюджету на 2020 рік на аграріїв чекає неприємний сюрприз. Вперше за час існування системи субсидування АПК аграрії можуть втратити підтримку держави.
Кредитори хвилюються
Повернувшись на Батьківщину з вашингтонського переговорного туру з МВФ, міністр розвитку економіки і торгівлі Тимофій Милованов поділився деякими деталями щодо земельної реформи. Зокрема, він підкреслив: «Більшість зустрічей фокусувалися на підтримці середніх і малих фермерів, як їх можна підтримувати фінансово, як можуть міжнародні організації допомогти, якої форми це може набути: наприклад, компенсація процентних ставок або гранти». Також він додав: у МВФ «дуже велика зацікавленість, щоб реформа пройшла так, щоб на селі був створений бізнес. Оскільки, якщо від реформи не виграють малі власники землі та малі фермери, то це не та реформа, яка потрібна Україні».
Раніше Світовий банк рекомендував Україні створити Агентство гарантування кредитів для фермерів, про що заявляли Прем’єр-міністр Олексій Гончарук та міністр фінансів Оксана Маркарова.
Цілком зрозуміло, що, приділяючи особливу увагу суб’єктам сільгоспвиробництва, зокрема фермерам, всі розуміють їх критичну уразливість в умовах відкриття ринку землі.
Показово і формування цієї повістки зовнішніми фінансовими організаціями, а не українськими чиновниками, вустами яких тільки озвучуються перераховані вище ініціативи. По-перше, це демонструє домінуючу позицію зовнішніх кредиторів щодо формування земельного законодавства. По-друге, закордонні структури виявляють значно більше турботи про українських фермерів, ніж власний уряд. Звичайно, в цьому немає і краплі філантропії, просто заокеанські «радники», як це не парадоксально, більш адекватно оцінюють ризики соціального невдоволення і протестів від земельних нововведень і тому пропонують різні регуляторні запобіжники.
Втрачені програми
У бюджеті на 2020-й прописана тільки одна стаття щодо підтримки аграріїв. З державного кошторису направлять 4,4 мільярда гривень для компенсації фермерам витрат на купівлю землі. Це істотно менше 5,9 мільярда, які були закладені на субсидії аграріям в поточному році. Очевидно, що фонд кредитної компенсації незначний, навіть з урахуванням того, що фермерських господарств в Україні всього 34 тисячі. Де зайнято близько 100 тисяч працездатного населення. За розрахунками Світового Банку, який запропонував створити кредитне агентство для фермерів обсягом 500 мільйонів доларів – майже 12,5 мільярда гривень). Цією програмою зможуть скористатися всього 2200 дрібних фермерів.
Труднощі з використанням інструментарію щодо здешевлення кредитних ресурсів виникають через високу облікову ставку НБУ (на рівні 16,5%). Це набагато більше показника інфляції за підсумками 2019 року (6,3% за розрахунками Нацбанку). Навіть якщо ставка буде знижена, як обіцяють в уряді, до 12-13%, про масовість дешевих кредитів для фермерів говорити не доводиться.
Ця концепція підтримки фермерських господарств вступає в протиріччя з нинішньою стратегією Мінфіну з розміщення ОВДП. В умовах відсутності кредитів від МВФ та інших фінансових організацій уряд продовжує латати бюджетні діри, що утворилися, в тому числі, через стрімке зміцнення національної валюти. Різке зниження облікової ставки і здешевлення українських ОВДП може спровокувати зниження інтересу іноземних покупців до вітчизняних цінних паперів і спонукати стрімкий висновок «гарячих грошей», що вже зайшли в країну. Це стане передумовою для пікіруючої девальвації гривні.
Залишивши в бюджеті тільки одну сходинку витрат на стимулювання АПК, уряд ліквідує десятки програм підтримки сільгоспвиробників. Попередня система розподілу субсидій викликала багато критики, зокрема, через перекоси на користь великих агрохолдингів. Показовими були приклади минулих років, коли велика частина фонду субсидій діставалася аграрним латифундистам, близьким до влади. Проте частина коштів отримували фермери й інші виробники.
Де-факто з початку нового року може зникнути багато держпрограм, що дозволяли стимулювати дрібних і середніх гравців аграрного ринку. Наприклад, в програму уряду за підтримки заходів в АПК від 2012 року входили: селекція в рослинництві і тваринництві; часткова компенсація вартості складної сільгосптехніки вітчизняного виробництва; часткове відшкодування вартості будівництва та реконструкції комплексів і підприємств з виробництва комбікормів; фінансування заходів із захисту, відтворення та підвищення родючості ґрунтів; підтримка сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів; часткове відшкодування вартості будівництва нових тепличних комплексів; виплата субсидії на гектар посівів.
Тим часом згортання програми компенсації вартості сільгосптехніки українського виробництва вдарить і по вітчизняному машинобудуванню, яке і без того перебуває в досить жалюгідному стані.
Припинять функціонування цільові програми для фермерів, які передбачають фінансову допомогу новоствореним ФГ в період становлення (перші три роки після їх держреєстрації, а в трудонедостатніх населених пунктах — п’ять років).
Відчутного удару відчує і тваринницький комплекс, де можуть бути скасовані програми щодо часткового повернення коштів на вартість закуплених для подальшого відтворення телиць, нетелів, корів вітчизняного походження та племінної худоби молочного, молочно-м’ясного та м’ясного напрямів продуктивності, племінних свинок і кабанчиків, вівцематок, баранів, ярок; процентну ставку за банківськими кредитами, залученими в нацвалюті, для покриття витрат, пов’язаних із закупівлею молодняку, обладнання для тваринницьких ферм і комплексів; вартість будівництва та реконструкції тваринницьких ферм і комплексів, доїльних залів та створених на кооперативних принципах м’ясопереробних підприємств.
Звертаючи ці програми, держава фактично відмовляється від ідеї формування стійкого фермерського спільноти як якоїсь подібності середнього класу в агросекторі.
Реклама не найкращих зразків
Аргументуючи необхідність якнайшвидшого введення законодавчого поля вільного продажу землі, нам часто перераховують країни, де ринок землі відсутній. Україну ставлять в один ряд із такими країнами як Південна Корея, Куба і Венесуела. При цьому реформатори уникають згадувати в цьому списку, наприклад, Канаду, де в приватній власності перебуає всього 10% землі.
Канадська система субсидування аграріям вважається однією з найбільш просунутих. 40 років тому частка державного фінансування в аграрному ВВП країни становила 36%, 20 років тому — 18%. Зараз цей показник дорівнює 9%. Канадський уряд щорічно витрачає на субсидії аграріям близько 5-6 мільярдів доларів Особливий фокус держдотацій зосереджений на фермерів, яким щорічно виділяють більше мільярда. Програми підтримки АПК в Канаді функціонують за принципом формування п’ятирічних планів. Звичайно, згадка «п’ятирічок» в українських реаліях може розбурхати уяву завзятих декомунізаторов.
Канадський кейс агросубсидій комплексний і досить різноманітний: аграрії можуть розраховувати механізм страхування прибутку, пільгове кредитування під купівлю техніки, енергетичного обладнання, великої рогатої худоби, птиці, свиней, хутрових звірів і т. д. Окремі програми спрямовані на захист конкретних видів виробництва внутрішнього ринку, наприклад, молока або яєць. Такими методами уряд не тільки захищає свого виробника, а й формує ефективну політику продовольчої безпеки країни.
Часто за приклад у нас беруть і досвід США в різних сферах. Клас фермерів в США дійсно впливова сила, з якою влада рахується навіть при прийнятті рішень геополітичного масштабу.
Останній раунд переговорів США і Китаю щодо врегулювання масштабного торгового конфлікту, що відбувся в середині жовтня, може закінчитися підписанням стійкого перемир’я. Штати відклали введення додаткових мит в розмірі 25-30% на товари вартістю 250 мільярдів доларів. КНР в свою чергу погодилася збільшити закупівлі американської аграрної продукції на 50 мільярдів. Раніше уряд США виділив 16 мільярдів доларів. На компенсацію збитків фермерів через торговельну війни з Китаєм (зокрема, через відмову КНР купувати сою — основний експортний товар АПК Штатів). Ці заходи продиктовані тим, що середньостатистичний фермер американської глибинки є прихильником Дональда Трампа.
Красномовний заокеанський приклад уособлює собою ту саму українську мрію про міцне фермерське становище. Але, продукуючи всього 6-8% загального обсягу виробництва аграрної продукції, українські фермери не можуть претендувати на роль загальнонаціонального чинника, що впливає на політичну ситуацію в країні.
Наполегливі «прохання» МВФ
Аналізуючм земельний законопроект №2178-10, який недавно підтримав земельний комітет ВР, ринок землі буде виписаний під інтереси закордонних покупців і вітчизняних агрохолдингів.
Ринок землі законсервує виробничі параметри АПК України. Домінуюче становище і найважливіші важелі впливу на внутрішній ринок сконцентруються в руках найбільших виробників (з вітчизняним або іноземним капіталом). Ключовим фактором функціонування українського агросектору залишиться акцент на зернових культурах з експортною орієнтацією. Вітчизняне тваринництво, за винятком кількох експортних позицій, продовжить скорочуватися. Ця більш капіталомістка галузь, яка потребує і більшої кількості робочих рук, зараз поставлена в дуже важкі умови.
Внутрішній ринок продовольства залишиться залежним від імпорту базових товарних груп. У минулому році Україна вже встановила рекорд з імпорту «тотемного» національного делікатесу — сала. Дефіцит картоплі, цибулі та інших овочів з ціновим ажіотажем навколо нього може стати буденністю.
Переважно великотоварний формат українських виробників з експортно-орієнтованим спрямуванням і погано розвинута структура дрібних-середніх суб’єктів АПК, створює продовольчий дисбаланс на внутрішньому ринку.
Запуск ринку землі — з урахуванням переконливих «побажань» узагальненого МВФ — остаточно закріпить за Україною статус регіонального донора сировини. Звичайно, можна втішати себе придбанням гордого статусу аграрної супердержави. Але польське сало, картопля з Узбекистану, цибуля з Казахстану і аргентинська яловичина на вітчизняних прилавках від цього смачніші і дешевші не стануть.
Gismeteo 
