Коли приходить чітке розуміння того, що «інтелігентне» порушення проблеми перед чиновницьким братством — це голос волаючого в пустелі, терпець уривається і народ вдається до інших заходів, не відреагувати на які вже не вийде.

 До таких заходів вдалися і жителі села Дашківці на Віньковеччині, коли в один із передноворічних днів з’ясувалося, що їх обікрали. Тишком-нишком кмітливі чиновники Держгеокадастру позбавили село 29 гектарів пасовища. Коли, готуючись до святкувань, народ мріяв про олів’є та дегустацію міцних домашніх напоїв, землемір Дашковецької сільради навідався на роботу і, зазирнувши в комп’ютер, не повірив очам: 29 гектарів громадського пасовища на карті земель села були позначені «сіткою» та розбиті на окремі ділянки. Як може таке статися, коли сільська рада вже витратила 36 тисяч гривень на виготовлення документації для оформлення пасовища як власність громади?
 І сільський голова, і сільські активісти забили на сполох. Чи вдасться повернути пасовище та вивести махінаторів на чисту воду?

Надіславши відповідні листи до районного та обласного керівництва, жителі села вирішили ще й перекрити дорогу на перехресті шляхів, що ведуть на містечко Бар Вінницької області, сусіднє село Осламів і райцентр Віньківці. Варто додати, що до початку протестної акції керівництво району прибуло на зустріч разом із начальником Віньковецького відділу Держгеокадастру Ярославом Сивуном, який змушений був виправдовуватися перед людьми за скоєне. Усі вони запевняли, що землю громаді повернуть, та місцеві жителі все ж не пропускали транспорт ще з півтори години, поки не отримали повідомлення, що пасовище залишається їхнім, у чужі руки не потрапить. Успішне розв’язання цієї проблеми, треба визнати, вдалося лише завдяки наполегливості громади та широкому розголосу.
Та, на превеликий жаль, не зрушилася з місця ще одна величезна проблема, яку озвучували не в одному високому кабінеті, та віз, як кажуть, і нині там. Дорога, що пролягає від Віньковець до Дашковець, а далі веде до Ялтушкова, Бара сусідньої Вінницької області, є щоденним важким випробуванням і для водіїв маршрутних автобусів, і для будь-кого іншого, хто змушений долати цю смугу перешкод з ризиком для життя. Високі гребені по обидва боки дороги, вибоїни, де можна навіть заховатися, напруга через такі «сюрпризи» настільки допекли, що терпіти вже не сила. Тож, коли до протестуючих, на їхню вимогу, під час акції протесту прибув заступник керівника обласної Служби автомобільних доріг Леонід Гураль, то змушений був вислухати все, що їм накипіло.
«Дорога Віньківці—Дашківці настільки жахлива, що її можна сміливо називати дорогою смерті. Кожен водій, який їде в цих напрямках, думає: хоч би не було зустрічного транспорту, бо в дорожніх «траншеях» не розминутися.
Великовантажний транспорт їх тільки поглиблює, а ремонту дороги не було і немає. Видно з усього, скоро й місток почне розвалюватися. Тоді взагалі ситуації на цій дорозі будуть катастрофічними. Це ж треба залишити район без дорожньої служби, коли для неї роботи непочатий край. Якби дорожники були на місці, може, докучали б їм, щоб і не викрутилися. А так, куди звертаємося, одні відмови чуємо: немає коштів. А де ж вони візьмуться, якщо крадуть безбожно?!
Проїдьте районом. Женишківці, Дашківці, Осламів, Говори та й інші села – таке враження, що був мінометний обстріл чи з літаків їх бомбили.
Дуже шкода, що колись успішний багатий район деградує. І у низці причин – стан наших доріг. На численні скарги реагують здебільшого порадами шукати кошти для ремонту на місці. Та хіба ж невідомо, що наш Віньковецький район докотився до того, що, як у народі кажуть, голий, босий і у вінку. Звідки брати гроші на ремонт доріг, якщо бюджет занадто скромний? Невже тупик?»
Такого листа надіслали до редакції нашої газети жителі Дашковець. Ці ж претензії озвучували й Л. Гуралю, вимагаючи нарешті конкретних дій.
Що планує обласна Служба автомобільних доріг у відповідь на скарги людей, сподіваємося дізнатися в офіційній відповіді нашій газеті після публікації цього матеріалу.
Та щоб привернути увагу до цієї загальнообласної проблеми, ми започатковуємо цикл публікацій з різних районів, що стосуватимуться стану доріг. Бо, може, чиновники про це не знають?