Підготовка до ухвалення Верховною Радою України Закону «Про обіг земель сільськогосподарського призначення» добігає фінішної прямої. До другого читання законопроекту профільним комітетом було розглянуто ще понад 3 тисячі правок. Разом з тим пристрасті стосовно багатьох питань продовжують вирувати. Так, наразі активно обговорюється проблема ціни сільгоспугідь при відкритті ринку. За оцінками різних експертів, якби його запровадили вже завтра, то власники паїв у Черкаській області могли б отримати 1670 доларів за гектар, у Полтавській — 1600, у Київській — 1240. У цих регіонах — найдорожчі чорноземи. На Волині, Житомирщині, Луганщині рілля майже у два — два з половиною рази дешевша.
Яке місце в цьому списку посідає Хмельниччина, як оцінюється наша подільська земля, чи дійсно вона за якістю є однією з кращих в Україні? Про це та інше ведемо мову з виконуючим обов’язків директора Хмельницької філії державної установи «Інститут охорони ґрунтів» Володимиром СОБКОМ.
— Володимире Івановичу, тож на що можуть розраховувати подоляни — власники земельних наділів — після зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення, наскільки якість чорнозему впливає на його вартість?
— Хмельниччина, як мовиться, не пасе задніх — у середньому гектар ріллі у нас може коштувати по 1100-1130 доларів.
Хочу зазначити, що на вартість землі впливає багато факторів. Серед головних, звичайно, це — якість землі, адже якщо вона вища, то вищі врожаї. Приклад —наша область: у минулому році хлібороби Хмельниччини вийшли лідерами в Україні за врожайністю, зібравши понад 55 центнерів з гектара ранніх зернових, у Шепетівському районі — по 64 центнери, по 63-61 центнеру — у Городоцькому та Чемеровецькому районах, понад півтисячі центнерів з гектатара подоляни накопали солодких коренів. Важливими є і такі чинники, як прогнозовані ціни на продукцію, яка буде вирощена в майбутньому, віддаленість земельних ділянок від комунікацій, адже матеріально-грошові витрати на виробництво і збут майбутньої продукції теж впливають на її ціну. Слід врахувати й такі фактори як рівень зайнятості населення, його доходи, кредитування аграрних виробників, рівень розвитку сільських територій.
— Україна має унікальний масив чорноземних ґрунтів — понад 17 мільйонів гектарів або вісім відсотків світових запасів. Що можете сказати про грунти Хмельниччини?
— Ґрунтовий покрив у нас за своїм складом досить строкатий, неоднорідний, що зумовлено зональними особливостями природних факторів ґрунтоутворення. Поширеними є чорноземні і опідзолені ґрунти. Перші займають площу понад 37 відсотків, чорноземи опідзолені та темно-сірі опідзолені розповсюджені на площі понад 36 відсотків, решта — сірі і світло-сірі опідзолені, дерново-підзолисті, лугові.
Майже 90 відсотків сільгоспугідь становлять чорноземи типові у Волочиському районі, близько 81 — у Теофіпольському, 71,6 — у Старосинявському, 49,5 — у Чемеровецькому, 44,7 — Красилівському районі й у яких середній вміст гумусу у верхньому шарі 3,5-5 відсотків. Чорноземи опідзолені і темно-сірі опідзолені складають основну масу ґрунтів у Старокостянтинівському, Ярмолинецькому, Хмельницькому, Городоцькому районах зі вмістом гумусу 3-4 відсотки. Бідніші землі з вмістом гумусу 1,5-2,5 відсотка із зниженою природною родючістю у Віньковецькому, Деражнянському, Славутському, Новоушицькому районах.
— «Подільські вісті» неодноразово на своїх сторінках порушували проблему деградації нашого національного багатства — землі. Але міняється влада, на зміну одним депутатам-обіцяльникам приходять інші, часто-густо міняються і землевласники, але мало робиться для припинення її нищівного виснаження.
— Родючість — головна властивість ґрунту. Це аксіома. Як і те, що земля — основне загальнонаціональне багатство нашої країни і головний засіб виробництва в сільському господарстві. Якість земельних ресурсів, їх раціональне використання в кінцевому результаті визначають рівень добробуту суспільства.
Прикро, але за останні десятиліття більша частина земель сільськогосподарського використання Хмельниччини зазнала відчутної деградації, серед багатьох причин якої є надзвичайно висока розораність територій, недотримання землекористувачами сівозмін, зменшення у рази внесення органіки, ерозія, погіршення реакції ґрунтового середовища, дегуміфікація, переущільнення грунтів, забруднення їх важкими металами, радіонуклідами, пестицидами та іншими токсикантами. Досить сказати, втрати гумусу, найважливішої складової ґрунту, зменшуються у нас щорічно в середньому на півтонни на гектарі.
— На вашу думку, після введення в дію закону про ринок землі, відбудуться позитивні зміни у розв’язанні цих проблем?
— Важко щось передбачити, адже більша частина сільськогосподарських земель під час неконтрольованого розпродажу може опинитися у власності транснаціональних агрохолдингів, які, це не виключено, продовжать виснажливу експлуатацію ґрунтів, впроваджуватимуть монокультури з безмірним використанням токсичних пестицидів тощо. А екологічні наслідки такого ставлення до землі значно страшніші за економічні, бо все це насамперед буде відбиватися на здоров’ї людей.
Судіть самі: в Україні за останні 20 років, обсяг використання пестицидів збільшився майже у …10 разів! Таке інтенсивне їх застосування настільки спричинило деградацію ґрунтового покрову, що він навіть перестає поглинати дощі, які затоплюють поля, села, несуть отруйні хімічні речовини до підземних вод та річок.
А введення в дію закону про ринок землі та передачі функцій контролю органам місцевої влади може призвести взагалі до безконтрольності за використання земель сільськогосподарського призначення.
Зупинитися хочу ще на одній досить важливій проблемі. Наша філія державної установи «Інститут охорони ґрунтів України», який у минулому році відзначив своє 55-річчя, як спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань аграрної політики планомірно, з періодичністю в п’ять років, проводить обстеження земель сільськогосподарського призначення. Щороку нашими фахівцями обстежується майже 200 тисяч гектарів сільськогосподарських угідь, паспортизується понад три тисячі земельних ділянок.
Що показують ці дослідження? Останніми роками серйозним стримуючим фактором розвитку рослинництва є кислотність ґрунтів, на яких добрива, на які витрачаються сотні тисяч гривень, а то й мільйони, працюють наполовину, а може, навіть і на третину.
Площа сільськогосподарських угідь Хмельницької області становить 985 тисяч гектарів, з яких 368 тисяч гектарів (37 відсотків) — ґрунти кислі, які необхідно розкислювати (вапнувати).
З метою збереження та відтворення родючості ґрунтів існує державна програма, спрямована на проведення хімічної меліорації закислених ґрунтів, а також проведення організаційних заходів та фінансову підтримку сільгоспвиробників-землекористувачів шляхом відшкодування витрат, понесених на вапнування. На жаль, вона практично не діє. Свідчення тому, торік лише у двох районах області проведено такі заходи. І це тоді, коли в селищі Сахкамінь, що на Кам’янеччині, є державне підприємство «Нігинський кар’єр», яке здійснює добування вапняку і спроможне забезпечити ним практично всі райони області.
— Володимире Івановичу, повернемося до ціни на наші чорноземи, Ви досвідчений ґрунтознавець, очолювали аналогічний підрозділ «Інституту охорони грунтів» у Чернівецькій області, пройшли шлях від рядового агронома, до керівника одного з кращих сільгосппідприємств на Буковині, обиралися головою територіальної громади, є депутатом районної ради і сьогодні продовжуєте мешкати в селі. Словом, людина від землі, тож, як ніхто інший, знаєте їй ціну. Скажіть, хіба це справедливо, коли гектар ріллі у Швейцарії коштує 70 тисяч євро, Голландії — 63, Австрії — 42, Німеччині — 32, і найближчих наших сусідів поляків — від 5 до 10 тисяч євро, хоч земля за якістю не рівня українській, а в нас прогнозують, що гектар подільського чорнозему вартуватиме 1100-1130 доларів? А на «сірому» ринку сьогодні за нього й тисячі не дають…
— Я вже говорив, які чинники впливають на вартість землі. Тому переконаний, що з відкриттям її ринку, зняття мораторію на продаж, ціна на наші чорноземи значно збільшиться. Щоправда, не за один рік. Польща теж стартувала не з 10 тисяч. І не забуваймо, якщо у нас будуть такі дотації як у ЄС, тоді й земля вартуватиме відповідно як там, а поки серйозної підтримки нема, ціна українського чорнозему прямо залежатиме від його якості та одержуваного прибутку.
— І питання на «засипку»: Ви особисто, Ваша сім’я скільки гектарів маєте чорнозему і чи будете його продавати?
— Так, у моєї родини є близько 10 гектарів ріллі, але продавати її найближчими роками не збираюся. Не радив би цього робити й іншим власникам земельних наділів.
— Дякую за розмову.
Gismeteo 
