Конкуренція серед виробників сільськогосподарської техніки в Україні шалена. Тільки вітчизняних підприємств майже півсотні, а зарубіжних взагалі не порахувати. Однак приємно відзначити, що наші земляки з ТОВ «Красилівагромашу» перебувають серед лідерів. За загальним рейтингом серед підприємств України вони на третій сходинці, а по окремих позиціях – на першій і є володарями нагороди «Золотий бренд».

Унікальні агрегати
У розмові з директором Анатолієм ЧАЙЧУКОМ найчастіше лунали слова унікальний, сучасний, не має аналогів. І це тішить, бо свідчить, що виробництво за своїми технологіями та духом інноваційне.
– Скільки разів мені вдавалося довести це на практиці, – розповідає Анатолій Дмитрович, – Виїжджаємо в поле. Господар запрягає агрегат ТОВ «Красилівагромашу» поряд із зарубіжним. Чекаємо результатів і бачимо, що наш кращий. Далі запитую: «Навіщо платити дорожче іноземному виробнику? Та й мороки з обслуговуванням потім не оберешся. влетить у копійочку.
Само собою зрозуміло, що наші агрегати дуже добре зарекомендували себе саме на подільських землях. Я особисто постійно спілкуюся із багатьма господарями, підтримую з ними гарні стосунки, цікавлюся як себе проявляє наша техніка, прислухаюся до їхніх побажань. Ми не тратимо грошей на рекламу, як інші, але маємо добру репутацію.
У ТОВ «Красилівагромаш» є сотні ділових партнерів. Серед них такі потужні, як «Вітагро», «Сварог», «Агроресурс», «Техноторг».
Наша гордість – агрегати комбіновані передпосівні напівнавісні – АКПН «Поділля» – випускаються у 31 модифікації. Ширина їх захвату від 2,5 до 10 метрів. У кожній модифікації є ще по три підрозділи.
Цікава наша ротаційна борона «Colorado», що розбиває крижану поверхню на полях, яка перекриває рослинам доступ кисню. Таке часто трапляється в березні. А після обробітку нашим агрегатом вони починають зеленіти і рости прямо на очах.
Інтерес для аграріїв представляє секційний подрібнювач рослинних решток. Він не тільки трощить стебла, а й коріння кукурудзи, соняшнику, ріпаку та баштанних культур. Від цього хлібороби мають подвійну вигоду: готують площі під обробіток і одержують органіку на поля.
Продукція нашого заводу щодо якості та надійності відповідає сучасним стандартам. Зверну увагу хоча б на підшипники. В агрегатів інших виробників – це вразливе місце. А на наших стоять найкращі у світі – фірми ФКЛ».
– У чому тут нюанс?
– Підшипники постійно працюють у землі і часто стираються. Тому мусять бути з надміцного металу і максимально загерметизовані. Врахуйте, що в посівну пору механізатори працюють майже цілодобово. Не дай, Боже, статися будь-якій поламці та ще й серед ночі. Наші підшипники мають потрійний захист. Беремо частину витрат на себе, але ставимо найнадійніші.
Зараз ФКЛ виготовляє такі, на які дає два роки гарантії. Увесь цей час вони працюють на заводському мастилі.
Славна історія
Красилівське підприємство веде свою біографію з 1932 року. Воно пройшло славну історію.
– Тут працювало багато трудових династій. А ще завжди був дружний колектив, м’який і доброзичливий за характером, – продовжує розповідь Анатолій Дмитрович, – новачків зустрічають, як рідних. Приємно згадати, що і мене на Красилівському машинобудівному заводі прийняли, як свого. До того я працював на п’яти заводах. Починав на Уралі і Донбасі. Потім керував виробництвом у Рівному та Шепетівці. Але найбільше мені сподобалося у Красилові, де чесні, трудолюбиві і порядні люди.
Мені також пощастило в тому, що перед моїм переїздом сюди прийшли солідні інвестори із серйозними намірами, які взялися за технічне переоснащення підприємства. Закупили кілька нових технологічних ліній. Таких ще немає в Україні. На ТОВ «Красилівагромаш» вперше з’явилися роботи.
Сучасні реалії
2019 рік ми почали класно. Перше півріччя йшли супер, за наміченим графіком. Але після зміни влади почалися балачки про ринок землі, про ліквідацію 25-відсоткової компенсації селянам на закупівлю вітчизняної техніки і ще 15 відсотків по інших статтях.
Якщо до цього приплюсувати ще й нашу скидку постійним та надійним партнерам, то техніка обходилася нашим аграріям за півціни. Вона практично виправдовувала себе за один сезон.
– Виходить, що ваша техніка високорентабельна?
– Саме так. І краща за багато імпортних аналогів.
– Радісно про таке чути, бо українців затуркали іноземною рекламою та презентаціями, де наших виробників намагаються представити, як відсталих.
– Я багато разів бував за кордоном і мушу сказати, що там рівень довіри до свого виробника значно вищий, ніж в Україні. В Німеччині, США, Нідерландах чи Франції тамтешній фермер навіть близько не підійде до чужої сільськогосподарської техніки, не кажучи вже про купівлю такої. Його нічим не загітуєш. А в нас навпаки. Патріотизм чомусь пов’язують тільки з культурою та ідеологією, а про підтримку економіки і виробництва мовчать.
Якщо німця щось не влаштовує у техніці свого виробника, то він не триматиме каменя за пазухою, а поїде на завод і висловить свої зауваження, або пропозиції. За це навіть отримає скидку. Там підтримують одне одного. Таких партнерських стосунків українцям потрібно вчитися. Адже ми всі із селянського кореня.
Наша аграрна політика якась дивна. Ніби проголосили курс на Європу, Так там дбають про збереження сіл і відсутні латифундисти. А от у Латинській Америці навпаки села знищені, а бал правлять магнати. Тамтешні «гаучо» подалися в міста і бомжують. Невже і нас таке чекає?
Нинішній рік почали у складних умовах, – щиро ділиться проблемами Анатолій Чайчук. – Ще такого не було, щоб за грудень місяць не продали жодного агрегата. Всі попередні роки наше підприємство в цю пору працювало у дві зміни. Аграрії здійснювали передоплату, і мені не потрібно було звертатися до послуг банків. В мене ще з осені була вибудувана вся весняна політика. Тепер же склалася принципово інша ситуація.
Керівники агроформувань не знають на якому світі живуть і якого берега триматися. Постраждали від низьких закупівельних цін, а нині змушені різними способами викуповувати паї.
Ринок агротехніки скоротився на 40 відсотків. І кінця цій стагнації не видно. На складах накопичилося чимало машин та агрегатів. Деякі підприємці продають її нижче собівартості, аби розрахуватися з кредитами і постачальниками. Руйнуються партнерські зв’язки. Справжня катастрофа галузі! Думаю, так триватиме доти, поки не розберуться із землею, не розставлять кадри на місцях, не визначаться із субординацією, не поділяться на чужих і своїх.
Дякую, нас виручили лісівники. Мене прийняв особисто начальник обласного управління лісового та мисливського господарства Петро Пешко. Ми отримали замовлення на виготовлення мульчерів. Це такі агрегати, що знищують самосіви обабіч саджанців.
Через тиждень ми запропонували лісівникам готовий зразок. Випробування проходило в Старокостянтинівському районі, де є посіви елітного дуба. У підсумку наше підприємство отримало велике замовлення. На черзі проектування і виготовлення ще кількох типів агрегатів. Зокрема, для розчищення придорожніх хащів. Таких, що дробитимуть їх на щепу і пресуватимуть у пелети.
Шукаємо й інші теми. В принципі уже маємо портфель замовлень. Колектив у нас порівняно невеликий, і ми достатньо мобільні, щоб перебудовуватися на ходу. У нас пристойний рівень культури і виробничих процесів.
Опираємося на три кити: людей, якість і технології.
– Бажаю Вам успіху!