Це слова голови КНР Сі Цзіньпіна. Чотири простих, але ємних слова. Потрібно, щоб запрацювали установи, навчальні заклади, транспорт, сфера послуг, торгівля... Але в першу чергу — виробництво. Його відновлення і в Китаї, і в усьому світі є завданням № 1. Бо виробництво — це основа економіки, робочі місця, податки та інше. На сьогодні в Україні опрацьовуються рішення і заходи, як нам діяти. Дуже б хотілося, щоб наш президент і уряд скористалися досвідом і мудрістю керівника однієї з найпотужніших країн світу.

Як діють країни світу
За останній місяць держави в усьому світі практично визначилися зі своїми антикризовими програмами, які повинні допомогти їм впоратися з економічними збитками від пандемії і витратами на її ліквідацію. Багато в чому заходи передбачають фіскальне стимулювання та збільшення ліквідності у фінансовому секторі і тимчасовій допомозі громадянам.
Більшість програм набула трирівневої структури. Перший передбачає фіскальне стимулювання з боку урядів, другий — варіанти кількісного пом’якшення або кредитні програми центральних банків, а третій — пряму допомогу громадянам, чиї доходи постраждали внаслідок заморозки ділової активності. Як це відбувається подивимося на прикладах різних країн.
США
В кінці березня палата представників США погодила пакет допомоги на суму 2,2 трильйона доларів, з них 500 мільярдів — на допомогу галузям промисловості, ще 500 мільярдів — на прямі виплати громадянам. Кожний дорослий отримує до 1200 доларів, і ще 500 доларів — на кожну дитину. Окрім того, Федеральна резервна система направила 700 мільярдів доларів для місцевих органів управління та малого і середнього бізнесу за ставкою 0,25 %. Також розвернута програма на 2,3 трильйона доларів для позик компаніям чисельністю до 10 тисяч чоловік.
Китай
Прийнято рішення про зменшення річної ставки по кредитах. На кредитування малих і середніх підприємств за полегшеними умовами було направлено 50 мільярдів доларів. Пекін анонсував податкові пільги, знизив ціну на електроенергію, скоротив різні платежі. Уряд держави прийняв рішення придбати облігації місцевих виконавчих органів влади майже на 395 мільярдів євро. Сотні мільярдів доларів будуть інвестовані в інфраструктуру.
Європа
Заходи підтримки, що плануються, передбачають виплати громадянам, малому і середньому бізнесу, компенсацію втрачених доходів, відстрочку сплати податків та обслуговування кредитів, а також відкриття державних кредитних ліній і гарантій. Тільки до кінця березня обсяг програми кількісного пом’якшення Європейського центрального банку був доведений до 1,2 трильйона доларів. У Євросоюзі домовились про пакет заходів на суму 590 мільярдів доларів. Із них 100 мільярдів доларів направлено у фонд страхування зайнятості.
Італія виділяє по 600 євро самозайнятим, а також по 600 євро всім працюючим батькам. На фінансову підтримку населення спрямовується 20 мільярдів доларів.
Великобританія компенсує до 80% щомісячних доходів людям, які втратили роботу і усім самозайнятим, при цьому загальний пакет прямих стимулів держави складає 42,3 мільярда доларів.
Навіть проблемна Греція вирішила виплачувати по 800 євро майже 80 % працівників приватного сектору.
Німеччина направляє на безпосередню виплату громадянам 170 мільярдів доларів. Держава бере на себе компенсацію 60 % втраченого доходу кожному громадянину.
Південна Корея
Пакет з врятування економіки складає 82,5 мільярда доларів. Експортери отримають кредитну лінію майже на 25,6 мільярда доларів за ставкою 0,75%, яка в середині березня була знижена на 0,5%. Уряд виплатить усім сім’ям допомогу на суму 7,5 мільярда доларів. Буде розгорнута фінансова програма малого бізнесу на 41,2 мільярда доларів.
Вагомі рішення з підтримки економіки, населення ухвалили також наші сусіди — Росія і Казахстан.
Вищенаведені приклади свідчать про те, що потужні держави, які десятки років формували економіку, фінансові запаси своїх країн на базі виробництва, під час великої біди — світової пандемії — мають можливості допомогти відновити економіку, знову ж таки, в першу чергу, виробництво, допомогти кожному громадянину в своїх країнах.
А що ж у нашій державі?
На жаль, не можемо похвалитися ні поточними коштами, ні фінансовими запасами. Деіндустріалізація держави останні 5-6 років ще до пандемії поставила нашу Україну у вкрай скрутне, насамперед фінансове становище. Недолугі уряди, прем’єри, міністри, легіонери, які, вочевидь, не є патріотами країни практично нічого не зробили ні в реальному секторі економіки, ні в покращенні соціального стану населення.
Не було і немає програм: для власного виробництва, імпортозаміщення, модернізації вітчизняних підприємств, підтримки експорту, повернення заробітчан (а це молоді, підготовлені кадри). Практично в будь-якій галузі, а чимало їх вже втрачено назавжди, нічого не зроблено і не робиться для їх розвитку чи порятунку. До цього слід додати тотальну корупцію у вищих ешелонах влади. Награбовано сотні мільярдів гривень і мільярди доларів. Практично всі посадові особи — грабіжники безкарно втекли за кордон: до Лондона, Іспанії чи ще кудись. Чкурнули навіть деякі організатори майданів, які дурили людей своїми «полум’яними» промовами.
Але ж і Україна, її економіка, населення не можуть після світової пандемії ефективно запрацювати без фінансових ін’єкцій. Невеликі можливості для цього є. Так Національний банк та українські банки могли б суттєво знизити кредитні ставки, надати безвідсоткові кредити. Як мінімум до кінця року могли би бути введені податкові канікули.
В такий час потрібно скористатись фінансами державних структур (позичити гроші). Наприклад, на рахунках Нафтогазу на 10 квітня було 3 мільярди доларів. Щось є і в інших монополістів. Не соромно було б «попросити» і в наших олігархів. Вважаємо, що 10 мільярдів доларів можна було б зібрати. Так як нас завели в «болото» рекомендації друзів з Європи і насамперед з-за океану, всі ж пам’ятають як Джо Байден у Києві фактично проводив засідання уряду, — то й вони могли б допомогти. Керівництво держави не боязко, пошепки, а голосно, на весь світ могло би звернутися за допомогою. Ми б зразу побачили, хто нам дійсно друг. Мабуть, 30-50 мільярдів доларів Україні могли б надати.
Нещодавно уряд прийняв План поетапного виходу з карантину. Але серйозна економічна складова в ньому відсутня. Тому потрібно енергійно, не втрачаючи час, діяти, звертатися, обговорювати, якщо треба вилітати до столиці відповідних держав і, не соромлячись, просити фінансову допомогу.
Не заважати роботі підприємств
Дуже багато колег-керівників на запитання, що потрібно для того, аби розкрутити роботу, розігнатись, сказали: «Не заважати працювати, не смикати!». Бо ж відомо: фіскальщиків багато, як правило, всім їм потрібно показувати «результати», працювати на «зірочку». Вони часто декларують підтримку виробництва, а фактично роблять свою «чорну» справу.
Маємо свіжий приклад. Хто і де — не будемо озвучувати. Інспектором, у кінці минулого року, перевірено підприємство, зроблено припис. Ясно, що формально, у більшості наших діючих підприємств, у їх стані, можна виявити недоліки і написати вимоги на багатьох аркушах. Бо чимало з них експлуатують зношене обладнання, виробничі приміщення. Справа закінчилася тим, що за рішенням суду підприємству заборонили виробництво. Ми звернулись до вищих керівників, нас зрозуміли, на підприємстві — виправляються недоліки. Але уявити собі, яке бачення у контролюючих органів, важливості вітчизняного виробництва, робітників, які працюють за верстатами?
Користуючись нагодою, просимо управління, департаменти, які мають фіскальні функції не дезорганізовувати роботу підприємств, будь-які рішення приймати обережно, враховуючи наслідки. А ще мати на увазі необхідність постійного роз’яснювання підлеглим, що безперебійна робота виробництв будь-якої галузі забезпечує зарплату людям, відповідно кошти їхнім сім’ям, від виробництва надходять податки до місцевих і Державного бюджетів, Пенсійного фонду України. Люди, які працюють на заводах, інших виробничих фірмах не можуть, як у державних структурах, двічі на місяць отримувати гроші, вони можуть їх лише заробити.
Уроки пандемії
Рано чи пізно захворювання на коронавірус, пандемія закінчиться. Дозвольте висловитися з першочергових проблем, які загострила пандемія. Перше. Це ставлення в нашій державі до медичної галузі. Ми зупиняємось на цьому, тому що працівники медичних закладів області, яких об’єднує Хмельницька обласна організація галузі охорони здоров’я, є складовою частиною Об’єднання організацій роботодавців Хмельницької області, і ми зобов’язані акцентувати увагу на проблемах, які забезпечують життєдіяльність медустанов, платню працюючим та інше. Вважаємо, що світ вступив у час епідемій — штучних чи природних, але COVID-19 показав це. Відповідно наша держава повинна забезпечити низку заходів на сьогодні і на майбутнє.
Насамперед створити умови для ефективної роботи медичних працівників.  Маємо зрозуміти — в світі ЛІКАР — це професія номер один, друга — вчитель. Суспільство має оберігати діючих лікарів, готувати молодих, постійно підтримувати мотивацію всіх категорій працюючих у медицині. Необхідно найближчим часом у три-чотири рази підняти їм заробітну плату. Чому гроші є на поліцію, інші державні структури, а не вистачає для лікарів? Адже вони теж оберігають безпеку і здоров’я населення.
Ми повинні зупинити безглузду реформу медицини, яка зруйнує її. Світовий досвід показує, що там, де існує і працює система, навіть при нинішній жахливій пандемії, ефективність роботи медиків і лікарень значно вища. Що за безглузді титули: директор комунального підприємства «Хмельницький міський лікувально-діагностичний центр», директор комунального підприємства «Хмельницька міська лікарня»..? Вони мають бути головними лікарями, головними спеціалістами, займатися впровадженням сучасних технологій та інше. А не бути директорами...
Ми повинні зосередити кошти на тотальне дооснащення існуючих лікарень. Ніхто не знає, якою в світі буде наступна епідемія, але лікувальні заклади потрібно оснастити сучасною апаратурою. В області і державі мають бути побудовані нові сучасні лікарні. Те, що відбувається в світі, показує: захворіти можуть десятки тисяч людей, навіть у невеликому місті, наприклад, як це було в італійському Бергамо. Сьогодні необхідної кількості лікарень, сучасно обладнаних лікарняних ліжок для такої кількості хворих у нас немає.
І ще раз до президента!
Шановний Володимире Олександровичу! Всі негаразди, втрата часу, злидні в нашій державі від недолугого, некваліфікованого керівництва відомствами, міністерствами, іншими державними структурами. Про це свідчать останні факти —  звільнення очільників митної і фіскальної служб. Практично більшість високопосадовців є недосвідченими, неграмотними керівниками, які не пройшли відповідну школу, не показали результатів на попередніх ділянках роботи. За якими критеріями Ви їх призначаєте? Хто Вам радить? Складається враження, що радники зацікавлені призначити «потрібну людину». Ще раз згадаємо досвід Японії. Перед тим, як бути призначеним на посаду міністра чи керівника відомства, претендент, окрім базової профільної освіти, повинен пройти всі щаблі від рядового працівника до посади, на яку буде призначений, а це не один десяток років. Тому, можливо, завдяки кадровій політиці, в першу чергу, у вищих ешелонах влади, Японія є однією з найуспішніших і найбагатших країн світу.
Шановний Володимире Олександровичу! В нашій державі є немало досвідчених спеціалістів, менеджерів державного рівня, які мають результати роботи і повагу в суспільстві. Вони — патріоти Батьківщини. Вони красти не будуть. Ви могли б опертись якраз на таких людей, які б реально допомогли Вам у Ваших щирих і чесних намірах зробити нашу країну самодостатньою, сучасною державою. А щодо вікового цензу, то нагадаємо, президенту Трампу — 73 роки, і він планує балотуватися на ще один президентський термін, його опоненту Байдену — 77 років. Ось так!
Направлено Президенту України, Прем’єр-міністру України, керівнику Офісу Президента України, Міністру розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, Голові Верховної Ради, голові Комітету Верховної Ради з питань економічного розвитку, Міністру охорони здоров’я, народним депутатам України від Хмельницької області, голові Хмельницької ОДА, голові Хмельницької обласної ради, міським головам Хмельницької області, Президенту УСПП, голові Ради ФРУ, голові Федерації профспілок України.