а в місті краща за якістю вода в Україні
Нещодавно мого колегу-журналіста запросив на травневий свіжовикачаний мед відомий у селі Баговиця, що на Кам’янеччині, пасічник Болеслав Клівіцький і заодно попросив привезти йому з міста… кілька бутлів звичайної води з крана, чим подивував знайомця. Ще б пак. Той не один раз бував у бджоляра вдома і куштував у нього не лише запашний духмяний липець, а й в літню спеку втамовував спрагу кришталево чистою прохолодною водою із криниці, облаштованої прямо в саду господаря.
– Розумієш, Славко, втекла з мого колодязя вода, тож тепер одна надія на зятя, який по можливості доставляє її мені з Кам’янця у бідонах, а тепер хочу, щоб і ти підсобив, – пояснив своє незвичне прохання вісімдесятирічний Болеслав Станіславович. Й додав, що цієї весни у переважної більшості жителів села обміліли копанки.
– Не перший рік мають баговичани проблему з нестачею води, але вона, як правило, виникала в липні-серпні, а цьогоріч, через минулорічне спекотне літо, посушливу осінь, безсніжну зиму пересихання криниць почалося з весни, – розповідає староста села, яке входить до складу Слобідсько-Кульчієвецької ОТГ, Юрій Сидорук. – Тож люди рятуються, хто як може. Хтось їх поглиблює, ставить додаткові кільця, інші ідуть з поклоном до сусідів, у котрих глибинні джерела, хто має гроші, наймає фахівців і б’є власну свердловину на метрів 40-50, а це «задоволення» досить не з дешевих. Скажімо, буріння одного метра такої студениці коштує від 800 до 1000 гривень.
За словами Юрія Григоровича, нині керівництво ОТГ, особисто її голова Руслан Нестеров активно працюють над розв’язанням проблеми і вихід з неї бачать у спорудженні в селі власного водогону, як це зроблено у Великій Слобідці та Усті. Задля цього вже розроблено відповідний план його будівництва, виготовлено проєктно-кошторисну документацію. Справа тепер лише за коштами, а їх потрібно не менше двох мільйонів гривень, яких у казні ОТГ стільки немає. Тож тут без допомоги держави, інвесторів, які орендують земельні паї жителів Баговиці, не обійтись.
Відчувають нестачу питної води і жителі приміського села Кульчіївці. За словами очільника тамтешньої сільської ради Станіслава Радавчука, у 90 відсотків із двох сотень наявних у населеному пункті криниць, рівень води упав до мінімуму. Нерідко господарі не можуть звідти начерпати її не тільки, щоб напоїти худобу, а й приготувати їжу чи попрати білизну. У деяких вода є лише зранку.
Через кліматичні аномалії на Кам’янеччині помітно міліє і водність річок. Зокрема Дністра, Збруча, Смотрича, Жванчика, а відтак і пропадає вода у селах, що розкинулися на їх берегах. Тобто, якщо ці водні артерії повні, то і вода є у колодязях. Нині жителі багатьох придністровських населених пунктів уже журяться, що через місяць-два, після нересту риби, Дністровська ГЕС розпочне скидати воду, одразу ж обміліє Дністер, а разом з ним Збруч та Жванчик. Отож слід очікувати на обезводнення копанок. Старожил села Збруч Василь Ковальчук повідав, що вже сьогодні більш ніж удвічі зменшився «дебет» води у сільських криницях. І це лише початок літа…
Стали відчувати нестачу питної води у своїх криницях жителі сіл Шустівці, Чорнокозинці, Залісся Перше, Липи, Гута-Чугорська, Малинівці, Ісаківці та багато інших.
Як поінформувала фахівець відділу державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Кам’янець-Подільського міськрайонного управління Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області Тетяна Фтемова, нині у населених пунктах Кам’янець-Подільського району 665 громадських криниць, звичайно ж, у рази їх більше в індивідуальному користуванні. Тож за приблизними підрахунками, кожна п’ята з них обезводнена. Продовжують міліти й інші.
Науковці стверджують, що причиною виникнення дефіциту води в Україні є насамперед глобальне потепління й відсутність опадів. А також нерозумне використання природних ресурсів людиною. Словом, планета змінюється. Й ситуація буде погіршуватися з роками. Але підстав для паніки немає, питної води для українців вистачатиме. Тому ми повинні просто адаптуватися до нових умов. І наразі альтернативою зневодненим колодязям мають стати глибокі свердловини та спорудження у селах власних водогонів. У ряді поселень Кам’янеччини проблему розв’язано саме таким методом.
До слова, як розповів директор філії «Мрія» ТОВ СП «НІБУЛОН» Андрій Кучмар, завдяки генеральному директору цієї всесвітньо відомої аграрної компанії Герою України Олексію Вадатурському вже не один рік сотні жителів сіл Сокіл, Межигір та Каветчина отримують у свої оселі артезіанську воду за рахунок агроформування, на що воно щорічно витрачає понад один мільйон гривень, повністю безкоштовно. Чи не гарний приклад для решти інвесторів-орендарів земельних паїв? Адже далеко не всім «зневодненим» сільським громадам вистачить коштів на освоєння глибоких підземних вод, прокладання водогонів, утримання штату відповідних фахівців.
З огляду на масштабність проблеми, і не лише нашого Подільського краю, тут потрібна серйозна державна підтримка. Свого часу в Україні було ухвалено державну комплексну програму «Питна вода», яка передбачає першочергове забезпечення сільських населених пунктів, що потерпають від нестачі питної води, централізованим водопостачанням. Прикро, але отримати фінансування з держскарбниці цієї вкрай актуальної програми пощастило далеко не всім.
Б’ють нині на сполох з приводу нестачі запасів питної води не лише у селах, а й у містах. Причина та сама: погодні та кліматичні зміни, потепління, які призводять до зниження рівня ґрунтових вод, пересихання малих і обміління великих річок. В Україні вже є міста, зокрема Житомир, де керівники місцевого водоканалу всерйоз розмірковують над повторним використанням стічних вод після їх очистки, як у Сингапурі і Каліфорнії. Україна ж за запасами питної води перебуває на 125 місці у світі, на одному рівні з африканськими країнами.
Чи існує ймовірність залишитися без питної води майже стотисячному Кам’янцю-Подільському? З таким запитанням ми звернулися до генерального директора КП «Міськтепловоденергія», повного кавалера ордена «За заслуги» Валерія Гордійчука. Ось що він відповів:
— До приїзду в Кам’янець мені довелося багато років попрацювати в Казахстані, де я бачив, як люди страждають від дефіциту прісної води. Тому, коли міськводоканал став підрозділом очолюваного мною міського комунального підприємства «Міськтепловоденергія», поставив собі за мету зробити все можливе, аби кам’янчани споживали якісну і смачну воду, назавжди забули, що таке погодинні графіки її постачання. У своїй роботі спирався на весь мій попередній досвід, новітні технології та команду однодумців, які хотіли працювати. Силами науковців була розроблена «Комплексна схема оптимізації систем водопостачання та водовідведення
м. Кам’янця-Подільського», замінено застаріле обладнання на насосних станціях першого та другого підйому Дністровського водогону, двигуни на міських підкачувальних станціях, ввели в дію власну електростанцію потужністю 1,89 МВт, привели в робочий стан усі артезіанські свердловини, почали проводити заміну водогінних латаних-перелатаних труб на нові тощо. І в подальші роки не стояли і не стоїмо на місці.
Наразі містяни споживають на добу 24 тис. м3 води. Нею місто забезпечують 27 артезіанських свердловин Білановецького, Смотрицького, Мукшанського підземних водозаборів, та основне поверхневе джерело — річка Дністер. Загальна довжина мереж водопостачання у нас сягає майже 300 кілометрів. Питна вода проходить ретельне очищення, а її якість цілодобово контролюється працівниками лабораторії підприємства. Бактеріологічним відділом контролю підготовки якості питної води погодинно здійснюється її контроль за багатьма показниками. Результати досліджень оприлюднюються в онлайн-режимі на інформаційному табло, встановленому на арці центрального ринку. За усіма показниками наша вода відповідає всім гігієнічним вимогам щодо якості централізованого господарського питного водопостачання ДСН 383-96 «Вода питна». До речі, для її очищення давно замінили хлор на гіпохлорит натрію, який виробляємо з кухонної солі. Тому кам’янецька вода вважається однією з кращих за якістю в Україні. Вона досить смачна і придатна для пиття прямо з крана. Я особисто, члени моєї родини, працівники підприємства споживаємо її залюбки, використовуємо для приготування їжі, чаю та кави.
Стосовно вірогідності залишитися без води, то жителям міста не варто перейматися, адже маємо її запасів ще не на одне століття, не на одне покоління. Але задля цього не слід забувати про охорону водних ресурсів, їх раціональне і заощадливе використання. У всіх народів вода була обожнювана, як сестра Сонця, тому що дає життя всьому сущому на землі, приносить добро, робить землю родючою. Вода, як і хліб, є даром Божим. Тож пам’ятаймо про це і бережімо цей дар.
Gismeteo 
