Законопроект під номером 3131, який невдовзі розглядатимуть народні депутати і яким хочуть запровадити податок на землі сільгосппризначення, вже викликав чимало різнополюсних тлумачень. Одні вважають, що прийняттям документа нарешті виведуть з тіні малі фермерські господарства, інші – що це вдарить по найбідніших селянах і змусить їх продавати свої паї агрохолдингам. Ми ж поцікавилися думкою про цей законопроект у жителів Хмельниччини, зокрема й сільгоспвиробників.
Ігор Василевський, керівник ФГ «Династія»:
– На мою думку, і фермери, й агрохолдинги, й одноосібники повинні працювати в рівних умовах. Наприклад, в минулому році для мого господарства податкове навантаження за кожен оброблений гектар землі склало 5680 гривень. Крім цього, заплатив пайовикам за користування землею. А є такі фермерські господарства, одноосібники (і їх немало), які працюють в тіні. Проте усі ми хочемо, щоб виплачувалися справно пенсії, щоб розвивалася територія, де живемо. А звідки ж брати на це кошти, якщо платять не всі? Той, хто працює по-чорному, аж ніяк не зацікавлений, щоб господарство було різногалузевим, щоб запроваджувалися новації. А для того, щоб сповна розрахуватися з людьми, я змушений думати, як виростити високий врожай, аби мінімум 12 тонн зерна віддати на пай орендодавцю, змушений утримувати молочне тваринництво, займатися овочівництвом і так далі. Дехто кілька сотень податку сплатив, а то і зовсім нічого, і не сушить голову.
Є й агрохолдинги, які десятками років сіють соняшник чи кукурудзу на полях, виснажують землю, а потім — поминай, як звали, пішли на інше місце. З таким підходом пуття в нас не буде. Тому я за те, щоб всі працювали в рівних умовах, сплачували однакові суми за кожен гектар. Так, нам потрібна підтримка від держави, але й ми, фермери, зобов’язані створювати робочі місця, щоб не їздили наші люди горбатитися на поляків, а могли заробити вдома.
Принцип «Династії» — працювати по-чесному. А темні схеми — біда для села.
Володимир Тарасюк, керівник ФГ «Верховина»:
— Якщо платити, то всім. Ось зараз багато сіл об’єдналися в територіальні громади. Хочуть, щоб громада була самодостатньою, щоб будувалися дороги, працювали дитячі садочки, щоб було більше позитивних змін. Та коли кожен «тягне» за своє, як Лебідь, Рак і Щука, кращого не доб’ємося.
У нашому фермерському господарстві сорок працюючих. Усім треба заплатити заробіток, за всіх сплатити податок. Тому й розвиваємо рослинництво, тваринництво, підтримуємо село. Чому ж інші працюють в тіні? Чому, використовуючи землю, — не сплачують ні копійки або ж платять мізер? Думаю, закон врегулює ці питання, і всі сільгоспвиробники працюватимуть прозоро.
Василь Полінський, пайовик:
— Я в шоці! Це ж доведеться заплатити шість тисяч гривень податку! У нашій сім’ї два паї по два гектари. Раніше здавали їх в оренду великій компанії, а це вирішили, що будемо обробляти самостійно. Підрахували, що матимемо більше зі своєї землі, як платять нам за пай. Та тепер — навіть не знаю, що робити? Чи буде врожай, чи ні, а з кожного гектара мусимо заплатити півтори тисячі гривень.
Знаю, що одноосібники повинні сплачувати земельний податок, який встановлює громада, в середньому 150-300 гривень за гектар. Думаю, цього достатньо. Бо ж можливості у них далеко не ті, як у великих господарств. Хіба можна з таких здирати три шкури?!
Олег Нів’євський, економіст:
— Я переконаний, що все це робиться для того, щоб витіснити дрібних фермерів чи одноосібників із їхньої землі великими агрохолдингами. Введення нового податку змусить селян позбуватися землі, яку утримувати для багатьох із них стане невигідно.
Відомо, що великі сільськогосподарські підприємства платять мінімум податків, бо перебувають на спрощеній четвертій групі оподаткування. Тому новий податок пошириться на них формально, бо агрофірми, агрохолдинги його сплачувати фактично не будуть.
Для певної категорії населення буде простіше продати цю землю або віддати в оренду цим агрохолдингам, від яких селянин повністю залежний.
Микола Лисий, колишній працівник сільського господарства:
— Хочуть вивести з тіні дрібних фермерів. А хіба в нас є критерії малого фермерства? Хто такий «малий фермер»? За оборотами? За площами земель? За часом діяльності?
У державі не вистачає грошей, і «мудрі» голови все думають, звідки ще здерти, як латати діри? Спочатку приймають недолугі закони, а потім будуть думати, яким чином підтримувати фермерів, які просто зникнуть із наших сіл.
У багатьох європейських країнах, знаємо, доплачують дрібним фермерам, щоб вони лише продовжували роботу, не продавали землю. Наприклад, у Німеччині за кожен гектар землі фермеру виплачують європейську субсидію у 280 євро. А в Україні, схоже, фермерство хочуть задавити.
За даними Держгеокадастру, в Україні майже 7 мільйонів громадян мають земельні паї, в середньому — майже чотири гектари кожен. 4,7 мільйона власників паїв є одноосібниками, обробляють паї самостійно. Решту земельних паїв здають в оренду великим агрофірмам чи холдингам. Як зробити так, щоб господарства, більші та менші, працювали прозоро, але й з вигодою, дуже нелегке завдання. У словах кожного з наших нинішніх співрозмовників є раціональне зерно, яке й треба взяти до уваги під час підготовки закону. А що думаєте ви щодо запровадження податку на земельний пай, про тіньовий ринок оренди земель, поділіться з нами на сторінках «Подільських вістей».
Gismeteo 
