Надрукувати
Категорія: Економіка
Перегляди: 637

Не часто зустрічаєш людей, які у складній, ненормованій, іноді й виснажливій роботі все одно бачать більше позитивних моментів і вважають її подарунком долі.
Саме до таких і належить Віктор Грама, агроном села Котелянка Полонського району. По закінченні з відзнакою Кам’янець-Подільського сільгоспінституту Віктор Анатолійович за направленням розпочав працювати в одному з господарств Полонського району. А за деякий час перейшов в село Котелянка, у відомий та успішний на той час СВК «Зоря». Вже минуло тридцять чотири роки, як трудиться Віктор Анатолійович в сільському господарстві, не зраджуючи агрономічному фахові.

— Різні були пропозиції впродовж цих років. Пропонували роботу в партійних органах. Але я назавжди запам’ятав пораду свого наукового керівника про те, що роботу треба вибирати за покликанням, і лише тоді матимеш від неї задоволення, — каже Віктор Грама. — Пропонували очолити й управління сільського господарства. Проте кабінетна робота ніколи не зрівняється з тим відчуттям, коли ти у полі, коли ти бачиш результат своєї роботи. Коли радієш за посіви чи переживаєш за них, коли міркуєш, які кроки будуть правильними, щоб вирішити якісь складні ситуації. Все це має значення. І ці тонкощі може відчути лише душа агронома, — додає Віктор Анатолійович.
    Можливо, тому він називає професію агронома творчою, акцентуючи увагу, що кожен наступний рік не подібний на попередній, що новації в агрономії змушують і фахівців поспішати за прогресом, вдосконалюватися, досліджувати.
— Ми переживали дуже непрості часи, коли був дефіцит засобів захисту рослин, добрив, пально-мастильних матеріалів. Коли місяцями люди змушені були обходитися без заробітної плати. На щастя, той період позаду. І коли в Котелянці почала господарювати Група компаній «VITAGRO», у нас наче відкрилося друге дихання. Бо якщо для твоєї роботи є все необхідне, якщо створені всі умови, то можна плідно працювати. Насіння, яким забезпечує нас компанія, — найкраще. Засоби захисту рослин, добрива — також. Ми бачимо, що в змозі виростити врожаї, про які колись і не мріяли. Я й не думав, що матиму від роботи таке велике задоволення, — розповідає агроном. — Дивлюся на котелянські поля зі сподіваннями на хороші врожаї. Бо ж догляд за посівами провели належний — підживили культури, провели обробіток від хвороб. У господарстві вирощуємо соняшник, кукурудзу, ячмінь, а також гарбузи.
Як відомо, в Котелянці працює молочнотоварна ферма, тож для забезпечення поголів’я кормами висіваємо й трави на сінаж. Якраз зараз проводимо заготівлю сінажу. Дощі трохи призупинилися, думаю, впораємося з цим завданням у заплановані строки.
Він зізнається, що робота не залишає часу на відпочинок, не завжди можуть рідні розраховувати на його допомогу в домашньому господарстві, проте взаєморозуміння, яке панує в їхній сім’ї, стає отією надійною опорою, якої потребує кожна людина.
— Дружина Валя, бухгалтер за освітою, — мій надійний тил, вона завжди зрозуміє, підтримає. Донька Марина, син Андрій, онуки Іванко та Златочка — це найдорожче, що дає натхнення в житті, що є для мене цілим світом, — каже Віктор Грама. — Не знаю, яку професію оберуть мої дорогі онуки в житті, але бажаю їм від усього серця, щоб свою роботу вони любили так, як люблю її я.