Василь Степанович, неквапливо нагодувавши стареньку матір сніданком, попоравши таке-сяке нехитре господарство — десяток кроликів і стільки ж зозулястих, узяв конопляну верітку, якій уже літ та й літ і поволі попрошкував у ліс, до якого рукою подати, по дрова. Слава Богу, сушняка тут вистачає, було б лише здоров’я збирати той хмиз. Та й початок осені радує лагідним теплом, але ж морози не за горами й зима запитає, де літо було.
Тож поспішає, аби подбати про зимовий комфорт в оселі. І хоч рідне село Нігин, як і більшість населених пунктів Кам’янеччини, газифіковане, та його столітня батьківська хата залишається без блакитного палива. Для матері з її мінімальною пенсією, яка майже вся йде на харчі та ліки, така розкіш нездійсненна. І він, як не прикро, не може нічим підсобити ненці (через її хворобу два роки тому був змушений полишити роботу в місті та переїхати у село, а пенсії зі своїм сорокарічним робочим стажем заслужив у держави теж трішки більше «мінімалки»).
— Хата наша глинобитна, стеля низька, грубка, яку свого часу побудував сільський майстер-пічник, гріє на дві кімнати добре, то ж два-три оберемки дров на ніч вистачає, аби не мерзнути, — розповідає чоловік.
Відтак колишній міський житель, а сьогодні селянин, повідав, що з ряду поважних причин його матір не може претендувати на отримання пільг на придбання твердого палива, отож він і змушений у подібний спосіб готуватися до майбутніх холодів. Звичайно, можна б купити машину дров на зиму, але це їм удвох з мамою, при їхніх прибутках, ні їсти, ні пити місяців три. Власне, не вони такі одні. Адже у більшості селян пенсія і до двох тисяч не дотягує.
Саме через непросте газове питання, яке щороку з наближенням опалювального сезону загострюється, сільські мешканці з газифікованими будинками, особливо у кого велика житлова площа, а субсидія не передбачається, дедалі частіше шукають різні варіанти обігріву домівок. Не так давно “Нафтогаз” оголосив про підвищення ціни на газ для населення. Все нібито через подорожчання блакитного палива в європейських газових хабах, яке традиційно відбувається напередодні опалювального сезону. Хоча зростання ціни на газ експерти прогнозували ще з липня. Відтепер у нас будуть ціни, в тому числі й для домогосподарств, прив’язані до котирування на європейському континенті. І вже не буде відмінностей в тому, кому це паливо постачатимуть. Єдиний виняток — це “Теплокомуненерго”, в яких спеціальні зобов’язання продовжили до закінчення опалювального сезону 2020 — 2021 років. Вже у вересні ціна за кубометр газу може складати 4 гривні 73 копійки за місяць. Це майже на 45% більше, ніж у серпні.
На Кам’янеччині, і не тільки, найпопулярніша альтернатива голубому паливу — дрова. У багатьох населених пунктах району люди поруч із газовими котлами ставлять твердопаливні, які працюють як на дровах, так і на торф’яних брикетах, дров’яних пелетах. Чи є в цьому економічна вигода?
Жителька села Княжпіль Алла Ленюк розповідає, що років два тому купила красилівський твердопаливний котел, замінивши ним газовий, тож машини дров твердих порід цілком вистачає на обігрів її оселі 130 квадратів. Чи є у цьому сенс? Беззаперечно, якщо порахувати, що навіть не зовсім люті морози на місяць витрачалося по 500 кубометрів газу, а субсидії не було.
За інформацією старости села Пудлівці Гуменецької ОТГ Анатолія Сторожука, теж уже декілька жителів цього повністю газифікованого населеного пункту поміняли газові котли на твердопаливні. Хоча, як сказав Анатолій Васильович, переважна більшість пудлівчан мають пільги та субсидії на опалювальний сезон. Тож як паливо використовують газ. Особисто він теж користується газовим котлом і на опалення будинку 90 квадратів, підтримуючи майже спартанську температуру в ньому взимку 16-17 градусів, витрачає до 2 тисяч кубів голубого палива.
Заступник начальника управління соціального захисту населення Кам’янець-Подільської районної державної адміністрації Лариса Мартинюк дала таку інформацію: за отриманням пільг на придбання твердого палива в управління звернулися понад 1200 жителів району і яким виплачено уже понад півтора мільйона гривень. Майже 1900 осіб написали заяви щодо призначення житлових субсидій на купівлю твердого палива, яких призначено на суму понад 6 мільйонів 200 тисяч гривень і середній розмір якої становить 3311 гривень. Звичайно, розмір субсидії залежить від доходів того чи іншого громадянина.
Мені довелося поспілкуватися з багатьма жителями Кам’янеччини. Переважна більшість із них говорили про те, що взимку їм доводиться жити в умовах тотальної економії палива, часто-густо замикати на колодки нові хати й «перебазовуватися» у літні кухні з грубками-пічками, зачасти з одним газовим конвектором.
Але якщо жителі 71 газифікованого села Кам’янець-Подільського району ще мають альтернативу щодо вибору опалення, то в решті півсотні населених пунктів його катма — створювати тепло і затишок в оселях вони можуть лише використовуючи дрова, брикет чи вугілля. Хоча останнє для переважної більшості з його захмарною ціною — антрацит «зернятко» чи «горішок» наразі вартує від 5000 — до 6800 гривень тонна, є великою розкішшю. Зовсім недешевим став і торф’яний брикет, який за калорійністю заміняє 2 складометри дров — від 1800 до 2500 гривень за тонну. У Кам’янці це паливо можна купити навіть уже розфасованим у мішки по 35 кг за 165 гривень, або в біг-бегах по 700 — 800 кілограмів з доставкою додому.
Проте люди рятуються хто як може. Скажімо, жителька села Липи Світлана Мізик з чоловіком викорчовують старий сад, неплодоносячі дерева якого використовують як паливо. А ось пенсіонерка Ганна Петрівна із Гуменець, щоб не зимувати одній і не опалювати велику газифіковану хату, готується знову на зиму перебратися до сина у Дунаївці.
— Пам’ятаю, коли ми ще не були газифікованими, нам попід ворота возили брикет, вугілля різних сортів і пропонували за досить помірними цінами — бери — не хочу, а ниньки вже дрова на ціну золота, — ностальгічно пригадує старі часи 80-річна жителька села Довжок Марія Сторожук.
І дійсно, сьогодні їх навперебій пропонують продавці на будь-який смак і гаманець. Ось на такому собі кам’янецькому будівельному товчку у районі ринку «Ната» машину вже порізаних дров (10 складометрів) продають за 11 тисяч гривень, інші за 5-6 кубічних метрів правлять від 5 до 6 тисяч гривень. Як зауважують селяни, не завжди однієї машини палива вистачає на весь період холодів, усе залежить від житлової площі будинку та суворості зими.
Проте переважна більшість жителів Кам’янеччини традиційно ідуть по дрова на паливо у місцеві лісництва, де їх можна виписати дешевше і як правило з доставкою. За словами директора Кам’янець-Подільського лісового господарства Валерія Пустельного, очолюване ним державне підприємство уже нинішнього сезону реалізувало для населення понад 3300 кубічних метрів дров’яного палива в середньому по 720 гривень за куб.
Відомо, що українці такий народ, особливо селяни, який примудряється вижити всупереч різним труднощам. Головне, як сьогодні говорять люди, аби було здоров’я та коронавірус оминув, і звичайно ж, просять у Бога теплої зими. А зими, як стверджують синоптики, через зміни клімату у 2021 році та у найближчі 10 років будуть малосніжними, ймовірно без лютих морозів. Так що, виживемо?!
Gismeteo 
