Подружжя моїх знайомих кам’янецьких пенсіонерів Віра Петрівна та Олексій Іванович давно мають проблему зі здоров’ям – в обох цукровий діабет. Тому потребують не лише регулярного прийому відповідних ліків, дотримання здорового способу життя, а й обов’язково – в раціоні харчування дієтичні продукти, де пальму першості посідає гречана крупа, каша з якої є основною стравою. За твердженням лікарів, її споживання збагачує ослаблений організм вітамінами і корисними речовинами, а велика кількість ліпотропних речовин, сприяє нормалізації роботи печінки і підшлункової залози, підтриманню на належному рівні інсуліну.
Нещодавно зустрів своїх знайомих, які вдвох прошкували з міського ринку.

– Ось купили шість кілограмів гречки по 35 гривень, – мовив Олексій Іванович, а то кажуть, що знову дорожчатиме, щоправда, куди більше – не знаю, і так з початку року її ціна зросла вже удвічі. Як будемо виживати, одному Господу відомо, адже пенсія в обох мінімальна, а нам, діабетикам, без цих круп аж ніяк…

Прикро, але в подібній ситуації опинилися нині дуже багато подолян, які хворіють на цукровий діабет. Директор Кам’янець-Подільського районного центру первинної медико-санітарної допомоги Станіслав Ростецький повідав, що на Кам’янеччині подібний діагноз мають понад тисячу людей, переважна більшість яких — пенсіонери, малозабезпечені. На жаль, через захмарні ціни на цей дієтичний продукт, багато з них не мають його у своєму раціоні місяцями. А скільки ще тисяч кам’янчан із шлунково-кишковими захворюваннями, розладами нервової системи, атеросклерозом, яким теж лікарі рекомендують обов’язково споживати страви з гречаної крупи? Але не кожному сьогодні така розкіш по кишені, власне, як багатьом пересічним українцям.
 Чи не правда, дивно? У країні, народ якої споконвіку вважався гречкосієм, цариця круп стала на вагу золота. І як не прикро та не соромно, але споживаємо ми сьогодні багато цього злаку, вирощеного у… країні-агресорці — Росії!? За підрахунками різних Інтернет-видань — відсотків 60. Проте до нас ці крупи надходять із Казахстану, який купує їх у росіян і вже під своєю маркою продає нам. Натомість посіви гречки в Україні за останні два десятки років скоротилися у 20 разів: до 60 тисяч гектарів у 2020 році з 570 тисяч гектарів у 2000 році. Середня урожайність культури у 2019 році становила 13,8 центнера з гектара.
 Як показує аналіз, сільськогосподарські холдинги, переважна більшість фермерів неохоче беруться за цю культуру. Для них в економічному сенсі вигідніше вирощувати пшеницю, соняшник, ріпак, кукурудзу, бо вони прибутковіші, а те, що ці культури, недотримання сівозмін ведуть до руйнації українського чорнозему, для них байдуже. Як і те, якої якості землю залишимо нащадкам у спадок? Не стали винятком і наші, подільські, аграрії. Скажімо, практично виключили гречку із сівозмін усі сільгосптоваровиробники, поки що одного з найбільших в Україні, Кам’янець-Подільського району, «вділивши» їй аж… 46 гектарів. Разом з тим, за інформацією начальника навчально-консультативного відділу департаменту розвитку промисловості та агропромислового комплексу обласної державної адміністрації Ванди Сердюк, ситуація в цілому по області дещо краща: гречка на Хмельниччині вирощується агроформуваннями і населенням загалом на площі
7,5 тисячі гектарах, у 2012 році було 36 тисяч гектарів.
Ванда Святославівна навела таку статистику: найбільше цьогоріч її посіяли в Теофіпольському районі — 602 гектари, Красилівському — 482, Волочиському — 331, Хмельницькому — 330, Білогірському — 160, Ізяславському — 114 гектарів.
 Я поцікавився в одного з кам’янецьких фермерів, чому він перестав займатися культивуванням гречки? Аграрій відповів просто: культура досить вередлива до погодних умов, низьковрожайна, відтак економічно не вигідна. Й навів приклад, якщо в середньому з гектара можна зібрати її по 10-13 центнерів, то пшениці — 40-45 центнерів і продати, відповідно, по 1000 гривень і по 600 гривень за центнер. Відповідно гречка мінусуватиме в середньому 12-14 тисяч гривень на гектарі.
 Проблему «патової» ситуації на «гречаному полі» я попросив прокоментувати директора науково-дослідного інституту круп’яних культур імені О. Алексєєвої Подільського державного аграрно-технічного університету, єдиним закладом в Україні, який займається виведенням (селекцією сортів) і насінництвом, а також розробкою і впровадженням сучасної технології вирощування гречки кандидата сільськогосподарських наук Віталія Бурдигу.
Він відзначив, що співробітниками очолюваного ним НДІ вишу за період його функціонування виведено близько сорока сортів гречки. В окремі роки майже
60 відсотків її площ в Україні було засіяно сортами, виведеними саме подільськими селекціонерами.
Важливим і цікавим є такий факт: у результаті багаторічних комплексних досліджень колективом інституту сформовано унікальну колекцію світового генофонду гречки, яка нараховує близько 1000 зразків зібраних у різних регіонах колишнього Радянського Союзу та 14 країн світу. Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року колекція внесена до державного реєстру наукових об’єктів, що становлять національне надбання, і наразі воно широко використовується в наукових дослідженнях для створення нових перспективних сортів.
Науковець також наголосив, що гречка має велике господарське значення. Її жири стійкі проти окислення: в ядриці міститься значна кількість вітаміну Е, який має антиоксидні властивості. Тому навіть за тривалого зберігання харчова якість крупи не знижується, що є суттєвим для створення продовольчих запасів і визначенням її як стратегічної культури.
З гречки виготовляють не лише крупу і борошно, а й синтезують лікарські препарати. Крім того, вона — добрий медонос. Великий вміст цистину і цистеїну визначає її високі радіаційно-захисні властивості тощо.
 Щодо нестійкості її врожайності, то Віталій Бурдига пояснив, що з одного боку, вона різко реагує на зміну погодних умов, з іншого — недостатня увага приділяється технології її вирощування, нехтується думка науковців, особливо фермерами-початківцями, не завжди використовуються сучасні високопродуктивні сорти. А таких є чимало. Скажімо, подільськими науковцями створено та занесено до державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні новий сорт гречки Кам’янчанка, який характеризується високою урожайністю та цінними технологічними, біохімічними показниками якості зерна і рекомендований для вирощування господарствам різних форм власності зони Лісостепу. Досить перспективними є і нові самозапильні сорти Подільська 100, Калина які передано на державне сортовипробування. Успішно пройшов другий рік перевірки в українському інституті експертизи сортів рослин України і характеризуються високою продуктивністю сорт Детермінант, заслуговує на увагу і сорт Володар, щодо якого завершена кваліфікаційна експертиза, котра визнала його придатність на поширення.
Отож, на переконання директора НДІ, в Україні є реальні можливості для забезпечення стабільності ринку гречки. Для цього, по-перше, необхідно збільшити площі під цією культурою щонайменше до 500-600 тисяч гектарів при загальній урожайності на рівні 1,5 т/га. Розрахунки базуються на реальних нормах споживання людиною (за даними Інституту дієтології — 6,8 кг гречаної крупи на рік), що становитиме річний валовий збір 450-500 тисяч тонн і 300 тисяч тонн збіжжя відповідно на експорт. По-друге, в отриманні високих урожаїв важлива роль має відводитись використанню адаптивних форм, здатних реалізувати свій генетичний потенціал продуктивності за нестабільних умов росту, так і вдосконаленню технології її вирощування, активному впровадженню новітнього рівня вирощування цього злаку, використанню його високопродуктивних сортів. По-третє, і це досить суттєво, потрібно впровадити виплати (дотації) сільгоспвиробникам на кожен гектар посіву, як це робиться у багатьох країнах світу, змінити державне ставлення до захисту власного ринку гречки. І останнє, слід посилити інноваційну діяльність, фінансуючи належним чином науково-дослідні установи. Саме за таких умов українські аграрії зможуть забезпечити своїх співвітчизників цінним дієтичним продуктом, чим активно сприятимуть збереженню здоров’я нації.