Колись у нашому селі був дуже хороший магазин, де могли придбати найнеобхідніші продукти.
Проте згодом, коли з’явилася можливість приватизації, приміщення магазину викупили. Зараз воно стоїть пусткою, поступово руйнується, а ми, жителі Соснівки, залишилися без магазину. Хто господар, не знаємо. До кого звертатися, щоб нам повернули магазин? Бо ж сьогодні, у 21 столітті, коли «цивілізація» має дістатися до найвіддаленіших куточків, бачимо зовсім інше, в людей немає найнеобхіднішого.
Село Соснівка біля траси. Не треба будувати дороги, вести освітлення, відкривати нове автобусне сполучення і т. д. Забезпечувати людей товарами першої необхідності — вигода і для сільських жителів, і для підприємців. Але на нас чомусь махнули рукою.
Ця проблема зовсім не хвилює й старосту, який проживає в сусідньому селі. Та більшість із нас не може діставатися у найближчий магазин за кілька кілометрів, не кожен може поїхати в районний центр. Невже не можна прислухатися до побажань людей, невже ніхто не бере до уваги те, що в Соснівці багато літніх жителів, хворих, одиноких? Якби не було гострої потреби, ми би не зверталися в газету.

За дорученням жителів села Соснівка Зінаїда БАТОЖИНСЬКА, Людмила ПАНТАЛЕЙМОНОВА, Галина БРИЛІНСЬКА, Броніслава ОСТРОВСЬКА.

У відповідь на цю скаргу староста сіл Сивороги та Соснівка Юрій Гоцуляк каже, що в Соснівці й справді проблема з магазином. Було вже чотири спроби відкрити його, проте «протрималися» приватні підприємці недовго. Востаннє молоде подружжя відкрило магазин в Соснівці два роки тому. Дунаєвецька міська рада пішла назустріч і віддала приміщення громади під магазин в оренду лише за одну гривню. Але й це ситуацію не порятувало. Навідувалися в магазин зрідка, переважно пенсіонери, які купували поодинокі товари. Вже зовсім скоро стало зрозуміло, що робота магазину нерентабельна. Покривати збитки немає кому. Молоді підприємці відмовилися від цієї ідеї, поїхали на заробітки в Польщу.
Та як же бути людям, котрим все одно потрібен і хліб, і товари першої необхідності? Чи є вихід? Юрій Гоцуляк запевняє, що чоловік, котрий працює на Дунаєвецькому хлібозаводі, сільський житель, на прохання односельців привозить свіжий хліб просто з заводу. Крім того, замовлення роблять жителі села через дітей, онуків, які працюють у райцентрі. Є магазин у сусідніх Сиворогах, за два кілометри. Доставляють продукти і
допомагають у домашньому господарстві дві соціальні працівниці. Для одиноких стареньких — це перші помічниці.
За словами старости, щовівторка у Соснівку приїздить підприємець, який привозить продукти, серед яких крупи, борошно, вермішель, ковбаса і т. д. Тож люди мають можливість придбати. Хоч ситуація, каже, неприємна, проте не катастрофічна. Якщо ж знайдуться люди, котрі захочуть відкрити магазин у Соснівці, їм обов’язково підуть назустріч, запевняє Юрій Гоцуляк.
Післямова: коли верстався номер, жителі Соснівки телефонували до редакції і повідомили, що в зв’язку з коронавірусом «автолавка» в село вже не приїжджає.